Лев Демкович (; 6 листопада 1747, Волинське воєводство — 4 жовтня 1824, Почаїв) — греко-католицький ієромонах-василіянин Руської провінції ЧСВВ, педагог, консультор Чину і провінції, протоігумен, настятель Почаївського монастиря, душпастир в Кракові.
Життєпис Народився 6 листопада 1747 року у Волинському воєводстві в сім'ї Єроніма Демковича і його дружини Анни. У 1771 році склав урочисті обіти у Василіянському Чині, після чого був скерований на богословські студії до Браунсберзької єзуїтської колегії (навчався від 17 листопада 1771 до 4 листопада 1774)Blažejovskyj D. Byzantine Kyivan rite students … — P. 62.. Висвячений на священника і замешкав у Низкиницькому монастирі. У 1775/1776 році був професором риторики і префектом школи та сповідником у Гощі, а наступного року переведений на сповідника та вчителя вимови і поезії (1776/1777), а також філософії (від 1777 року) в Уманські василіянській школі. Понад усе відзначився як префект уманської школи. У 1782 році візитатор С. Головчиць писав до Демковича, що він «має второпність та інші прикмети, лише ректор його відриває від шкіл, і більше помічний йому в економічних інтересах, як у школі». 26 травня 1788 року призначений до Кракова і як тимчасовий настоятель перебрав у власність побернардинський костел на церкву і монастир на помешкання для василіян. Тоді ж після полагодження на судовому процесі справи з бернардинами, повернувся до Умані.Ks. Jozafat Skruteń ZSBW. Demkowicz Leon… — S. 106.
На капітулі Чину в Почаєві 1792 року обрано о. Демковича консультором Руської провінції, а під час частих змін у керівництві Василіянським Чином після Третього поділу Речі Посполитої обіймав різні уряди і обов'язки: консультора о. Юста Гусаковського (1798), делегованого візитатора в Умані (1801), генерального консультора Чину (обраний на Тороканській капітулі 1802 року)Патрило І. Нарис історії василіян від 1743 до 1839 року // Нарис історії Василіянського Чину Святого Йосафата . Рим 1992. — С. 260., протоконсультора (1803), єпархіального візитатора монастирів (1804), знову консультора провінції (1805), настоятеля Почаївського монастиря (з 1808 року), шкільного екзаменатора в Кременці (1809), знову протоконсультора (1810), голосуючого асесора при промоції о. Степана Білинкевича на канівського архимандрита (1810), врешті спершу виконувача обов'язків, а потім протоігумена Руської провінції (1810Патрило І. Нарис історії василіян від 1743 до 1839 року // Нарис історії Василіянського Чину Святого Йосафата . Рим 1992. — С. 262.).
Найбільшою заслугою о. Лева Демковича у цей кризовий для василіян період було його посередництво і перемовини з Тадеушем Чацьким у справі реформи Василіянського Чину. Цілим серцем відданий Едукаційні Комісії, її приписи і духа намагався втілити в тогочасних школах Чину, якого був членом, лише не бажав ніякою ціною, щоб Василіянський Чин був перетворений на суто виховничий орден. Отець Лев Демкович був одним із 16 василіян, котрі священичі функції виконували в латинському обряді, однак із Чину він не пішов і східного обряду не покинув, як це зробили інші василіяни. Кореспонденцію провадив польською мовою. Після 1812 року переїхав до Кракова, де був душпастирем при церкві святого Норберта.
Помер 4 жовтня 1824 року в Почаєві.Валентина Лось, Наталія Сінкевич. Catalogus patrumet fratrum defunctorum Чину Святого Василія Великого у фондах Інституту рукописів НБУВ (середина XVIII — початок XIX століття) // Генеалогічні записки. — Львів 2014. — Вип. 12 (нової серії 6). — С. 91.
Зауваги
Примітки
Джерела Blažejovskyj D. Byzantine Kyivan rite students in Pontifical Colleges, and Seminaries, Universities and Institutes of Central and Western Europe (1576—1983) , AOSBM, Sectio I. — Vol. 43. — Rome 1984. — 366 p. Beata Lorens. Bazylianie prowincji koronnej w latach 1743—1780. — Rzeszów: Wydawnictwo Uniwersytetu Rzeszowskiego, 2014. — 559 s. ISBN 978-83-7996-090-3 Ks. Jozafat Skruteń ZSBW. Demkowicz Leon // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków, 1939—1946. — T. 5. — S. 105—106.