Шарль П'єр Пеґі (; 7 січня 1873 р., Орлеан — 5 вересня 1914, Вільруа) — французький письменник.
Біографія Пеґі народився в родині столяра Дезіре Пеґі та майстрині з ремонту стільців Сесіль Кере (Cécile Quéré). Батько рано помер, тож хлопчик ріс разом із матір'ю та бабусею, неписьменною фермеркою. Спочатку він навчався в початковій школі в Орлеані, потім був стипендіатом у місцевій гімназії і, нарешті, в ліцеї Лаканаль в містечку Со . Він успішно закінчив середню школу і в листопаді 1892 року розпочав військову службу в Орлеані. Оскільки він був напівсиротою, служба була обмежена одним роком. Після диплому бакалавра філософії, отриманого в липні 1894 року, Пеґі вдалося з третьої спроби скласти вступний іспит до École normal supérieure, яку він залишив у серпні 1898 року після невдачі з випускними іспитами. Зрештою Пеґі відмовився від університетської кар'єри і став книгарем та письменником.Elke Lindhorst: Die Dialektik von Geistesgeschichte und Theologie in der modernen Literatur Frankreichs. Dichtung in der Tradition des «Renouveau Catholique» von 1890—1990. Königshausen & Neumann, Würzburg 1995 ISBN 3-8260-1020-5, S. 24ff.
1895 року Пеґі став членом Соціалістичної партії . 1897 року з'явилася його перша драма «Жанна д'Арк» , яку Пеґі опублікував під псевдонімом. Разом із друзями Пеґі заснував у Парижі книгарню Librairie Georges Bellais. У справі Дрейфуса він приєднався до критики, сформульованої Емілем Золя в памфлеті «J'Accuse». 1899 року вийшов із Соціалістичної партії. Розрив між багатими та бідними тепер вважався нездоланним навіть через прагнення зробити кар'єру.
1908 року Пеґі звернувся до католицизму. У результаті в його творчості з'явилися деякі націоналістичні відтінки.Jérôme Grondeux, « Péguy conservateur ? », Mil neuf cent. Revue d'histoire intellectuelle 1/2002 (), 35-53.
1914 року Пеґі мав звання лейтенанта резерву у французькому піхотному полку № 276. Він загинув від ворожого пострілу в голову незадовго до початку битви на Марні. Похований на військовому цвинтарі в Шоконен-Нефмонтьє.
Доробок Шарля Пегі, особливо його критику ідеології прогресу, нещодавно з новою увагою прочитали французькі філософи, соціологи та письменники, зокрема Ален Бадью, Ален Фінкелькраут та Бруно Латур.Joseph Hanimann: Der Kreuzritter der Heiligen Johanna. Zum 100. Todestag neu entdeckt: Charles Péguy. Süddeutsche Zeitung, 5. September 2014, S. 14.
Твори
Jeanne d'Arc. 1897 Notre patrie. 1905 Clio. Dialogue de l'histoire et de l’âme païenne. 1909 Le mystère de la charité de Jeanne d'Arc. 1910 Victor-Marie, Comte Hugo. Solvuntur objecta. 1910 Notre jeunesse. 1910 Le porche du mystère de la deuxième vertu. 1911 Le mystère des Saints Innocents. 1912. L'argent, L'argent suite. 1913 Ève. 1913
Переклади українською Одну поезію Шарля Пеґі українською мовою перекладав Микола Зеров («Прощання з Мезою»).
Примітки
Література Webarchiv, Lemma Péguy im BBKL Henri Guillemin: Charles Péguy. Paris 1981 Joseph Hanimann: Der Unzeitgenosse. Charles Péguy: Rebell gegen die Herrschaft des Neuen. Hanser, München 2017 ISBN 978-3-446-25610-1 Jorge Molinas Lara: Crisis and commitment: Political ethics on Charles Péguy. Universität Valencia, 2014 Hella Tiedemann-Bartels: Verwaltete Tradition. Die Kritik Charles Péguys. Alber, Freiburg 1986 ISBN 3-495-47600-8
Посилання
Центр Шарля Пегі (фр.) Міхаель Сталлькнехт: Бути вільним не означає бути модерністом. (нім.) NZZ, 3. червень 2017 року