Віталій Дмитрович Панов ( — ) — український журналіст, публіцист, філософ і історик, лауреат всесоюзних та міжнародних конкурсів журналістської майстерності, двічі удостоєний премії «Золоте перо України»Віталій Панов — згадка на сайті «Самозахист».
Біографія Народився в родині військового льотчика, ветерана Другої світової війни Дмитра Пантелійовича Панова.
Закінчив філософський факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Працював у міжнародній журналістиці, був власним кореспондентом львівського відділення газети «Комсомольська правда». Публікував матеріали про суспільне та культурне життя регіону.
У період активної атеїстичної пропаганди виступав на захист історичних пам’яток Львова. Його публікація про загрозу знесення Церкви Святих Ольги і Єлизавети сприяла збереженню храму.
Після аварії на Чорнобильській АЕС брав участь у журналістських розслідуваннях та аналітичних матеріалах. Також був учасником миротворчих делегацій під час врегулювання конфліктів у Нагірному Карабасі та Грузії.
Автор численних статей і книг, серед яких стаття «Одна хвилина завдовжки в життя» та мемуари «Русские на снегу», написані за спогадами батька.
У період розпаду СРСР брав участь у формуванні демократичних процесів в Україні.
У 2000-х роках обіймав посаду головного редактора українського видання «Аргументи і факти», а пізніше працював спічрайтером у Кабінеті Міністрів України.
Помер 20 травня 2018 року у Львові у віці 70 років. Похований на Брюховицькому цвинтарі.
Примітки
Джерела Віталій Панов — згадка на сайті «Самозахист»
Категорії