Френсіс Девіс Альда (31 травня 1879 — 18 вересня 1952) — співачка з оперним сопрано. Народилася в Новій Зеландії, виросла в Австралії. Здобула славу протягом перших трьох десятиліть 20-го століття завдяки чудовому голосу, довершеній техніці виконання та партнерським стосункам на сцені Метрополітен-опера, Нью-Йорк, з Енріко Карузо.
Кар'єра Фанні Джейн Девіс — справжнє ім'я співачки, народилася у Крайстчерчі, Нова Зеландія, 31 травня 1879 року в родині Девіда Девіса та Леонори Сімонсен.
Мати, Леонора, багатообіцяюча співачка з музичної родини, у вересні 1880 року розлучилася з Девідом і відновила свою співочу кар'єру. Фанні провела свої ранні роки, подорожуючи з матір'ю під час її оперних гастролей. У 1883 році, після невдалих виступів в Австралазії мати відвезла Фанні та її молодшого брата до Сан-Франциско, штат Каліфорнія. Незабаром після повторного одруження з Германом Адлером, Леонора Девіс 29 грудня 1884 року померла від перитоніту в Сан-Франциско. Після смерті матері Фанні відправили жити до бабусі й дідуся по материнській лінії, Мартіна та Фанні Сімонсен, у Мельбурн, штат Вікторія, Австралія.
Перш ніж покинути Австралію, у віці 22 років вона співала в постановках Гілберта і Саллівана в Мельбурні, щоб мати кошти на навчання та продовжити міжнародну співочу кар'єру. Після отримання уроків в Парижі від відомої педагогині з вокалу Матільди Маркезі, яка знайшла для неї її сценічне ім'я, Альда в 1904 році дебютувала в Опері-Комік в ліричній опері Жюля Массне Манон. Вона з'явилася в Королівському оперному театрі Ковент-Гарден в 1906 році, а в Ла Скала — протягом сезонів 1906-08 років.
У 1908 році колишній імпресаріо Ла Скала Джуліо Гатті-Казацца став директором Метрополітен-опера. 7 грудня 1908 року там дебютувала Альда. 4 квітня 1910 року Альда і Гатті-Казацца одружилися. Згідно American Art News (Нью-Йорк, 19 березня 1910), Адольфо Мюллер-Урі малював Альду незадовго до її одруження. Саме в Нью-Йорку Альда продовжила свою кар'єру, щоб отримати визнання в таких відомих операх, як Марта, Манон Леско, Отелло, Фауст, Мефістофель і Богема. Вона почала записуватись для Victor Talking Machine Company в 1908 році, і кілька її записів стали бестселерами. Вона зіграла головні ролі в «Мадлен» Віктора Герберта та «Ніч Клеопатри» Генрі Гедлі, а також Роксану у «Сірано» Вальтера Дамроша. Вона також регулярно співала з Енріко Карузо.
У 1927 році Альда після туру по Австралії та Новій Зеландії, в інтерв'ю вона сказала, що ненавидить Австралію. Наступного року вони з Гатті-Казацца розлучилися. У 1929 році вона продовжувала давати концерти, вести радіопередачі та з'являтися у водевілях. Автобіографія Альди, яка вийшла в 1937 році мала назву «Чоловіки, жінки та тенори».
14 квітня 1941 року в Чарльстоні, Південна Кароліна, вона одружилася з рекламним менеджером Манхеттена Реєм Вір Деном, на десять років молодшим за неї.
Вона вийшла на пенсію на Лонг-Айленді і багато часу проводила в подорожах. У віці 73 років співачка померла від інсульту 18 вересня 1952 року у Венеції, Італія,
Похована артистка на цвинтарі єпископальної церкви Всіх Святих у Грейт-Нек, Лонг-Айленд.Resting Places: The Burial Sites of More Than 14000 Famous Persons by Scott Wilson
Посилання Профіль Френсіс Альди, «найвідомішої дочки Нової Зеландії» Мельба проти Альди Мадам Френсіс Альда. Здається, не подобається Австралія Фото з колекції Джорджа Грантема Бейна Бібліотеки Конгресу
Записи Френсіс Альди в Discography of American Historical Recordings.
Примітки