Крісті́на Рі́ччі (; 12 лютого 1980, Санта-Моніка, Каліфорнія) — американська акторка. Відома тим, що грає моторошних персонажів, знімається переважно в незалежних постановках, але також з'являлася в численних касових хітах. Була номінована на премії «Золотий глобус», «Гільдія кіноакторів» і «Праймтайм Еммі».
Річчі дебютувала в кіно у дев'ятирічному віці, у фільмі «Русалки», невдовзі після цього, вона отримала роль, яка зробила її відомою — Венздей Аддамс у фільмах «Сімейка Аддамсів» та «Моральні цінності сімейки Адамсів». Подальші ролі у фільмах «Каспер» і «Зараз і тоді» зробили її кумиром підлітків. У 17 років вона перейшла до ролей дорослого плану. Першим таким фільмом став «Крижана буря», після цього отримала ролі в кількох незалежних фільмах, таких як «Буффало-66», , , «Нація прозаку», та «Монстр». Вона також знялася у фільмах «200 цигарок», «Сонна лощина», , «Перевертні», «Пенелопа» і «Спіді Гонщик». У 2021 році вона зіграла другорядну роль в «Матриця: Воскресіння».
На телебаченні Річчі з'явилася в ролі Лізи Бамп в останньому сезоні «Еллі Мак-Біл» та зіграла другорядну роль в «Анатомія Грей» у 2006 році, за яку була номінована на премію «Еммі» як найкраща запрошена акторка. Вона також зіграла головну роль у серіалі ABC «Pan Am», а також продюсувала та зіграла головну роль у серіалах та . У 2021 році Річчі почала грати Місті Квіглі в серіалі «Шершні» від Showtime, за яку вона отримала другу номінацію на «Еммі», цього разу за найкращу жіночу роль другого плану. 2022 року вона з'явилася в ролі Мерилін Торнхілл у серіалі «Венздей» від Netflix.
У 2010 році Річчі дебютувала в Бродвейському театрі у виставі «Час зупиняється». Вона є національним представником організації Національної мережі протидії зґвалтувань, насильства та інцесту. У 2021 році вона вийшла заміж за перукаря Марка Хемптона, у пари двоє дітей.
Раннє життя Крістіна Річчі народилася в Санта-Моніці, Каліфорнія. Вона молодша з чотирьох дітей Сари та Ральфа Річчі. Її мати працювала моделлю в агентстві Ford у 1960-х роках, а пізніше стала агентом з нерухомості. Батько ж мав дуже різноманітний кар'єрний досвід, він працював вчителем фізкультури, юристом, консультантом з питань наркотиків і психотерапевтом. Сама про себе, Річчі зазначає, що має італійське, ірландське, англійське та шотландське походження.
Сім'я Річчі переїхала в Монтклер, Нью-Джерсі, де вона виросла. Там вона відвідувала початкову школу Еджмонт, середню школу Гленфілд, середню школу Монтклер і школу Моррістаун-Берд. Пізніше відвідувала професійну дитячу школу в Нью-Йорку. Має двох старших братів Рафаеля і Данте, а також сестру — Пію. Коли Річчі була ще дитиною, її батьки розлучилися.
Кар'єра
1990—1996: «Каспер» та дитяча слава Коли Крістіні було вісім років, вона знялася в шкільній постановці «Дванадцять днів Різдва». де на неї звернув увагу місцевий театральний критик. Спочатку на роль обрали іншу дитину, але Річчі розробила план, як забезпечити собі цю роль: вона знущалася над своєю суперницею і провокувала її довівши ситуацію до того, що суперниця її вдарила і коли всі про це дізналися, Крістіна отримала роль замість неї. Вона згадувала: «Я завжди була амбітною особою. Мені здається, що це було вперше, коли ця особа підняла свою потворну голову». Незабаром після цього вона знялася в парі рекламних роликів в «Суботнього вечора в прямому ефірі».
Дебют Річчі на великому екрані відбувся у фільмі «Русалки», де вона зіграла роль Кейт Флекс, молодшу сестру Шарлотти (Вайнона Райдер) і наймолодшу доньку Рейчел (Шер). Вона також знялася — разом зі своїми колегами — у музичному кліпі «The Shoop Shoop Song», який став саундтреком фільму. Наступного року Річчі з'явилася в образі Венздей Аддамс у фільмі «Родина Аддамсів», великобюджетній адаптації однойменного мультфільму . Вона повторила роль у сиквелі 1993 року «Моральні цінності сімейки Адамсів». Обидва фільми були успішними і прибутковими, зібравши понад 300 мільйонів доларів США.
У 1995 році вона зіграла разом з Біллом Пуллманом і Кеті Моріарті в екранізації «Каспер». У цьому фільмі вона вперше зіграла головну роль. «Каспер» отримав неоднозначні відгуки, але був восьмим за найкасовішим випуском 1995 року. Того ж року Річчі знялась разом з Анною Кламскі в дитячому пригодницькому фільмі «Золотошукачі: Таємниця Ведмежої гори». Потім Річчі зіграла роль другого плану у фільмі «Бастард з Кароліни», режисерському дебюті Анжеліки Г'юстон, з якою вона раніше працювала над фільмами «Родина Адамсів». Фільм, заснований на напівавтобіографічному романі Дороті Еллісон.
1997—2004: Перехід до дорослих ролей і визнання критиків У 1997 році Річчі зіграла головну роль у римейку фільму , який мав помірний успіх у прокаті. Пізніше того ж року вона перейшла до ролей дорослого плану. Це була роль Венді Гуд у художньому фільмі Енга Лі , який отримав схвалення від критиків. Спочатку цю роль отримала Наталі Портман, яка відмовилася, оскільки її батьки вирішили, що матеріал був надто провокаційним. У своїй рецензії для Rolling Stone Пітер Треверс писав: «Погляд на юних зірок [фільму]… які граються одне з одним може шокувати скромників 90-х, але Лі вміло впорався з цими моментами, використовуючи іронічний гумор та співчуття… Підлітки з акторського складу пишаються своїми персонажами, особливо виділяється Річчі. Її дивовижна смішна та зворушлива гра, що відображає непокору та розгубленість, які приходять з підлітковим віком, є вінцем фільму».Річчі ненадовго з'явилася в неординарному дорожному фільмі Террі Ґілліама «Страх і огида в Лас-Вегасі», який став її першою співпрацею з Джонні Деппом. Того ж року вона зіграла головні ролі в трьох незалежних повнометражних фільмах: «Буффало-66», сатирична комедія Джон Вотерс , де вона зіграла запеклу подругу Едварда Ферлонга; а потім похмура драма , де вона зіграла роль злої, маніпулятивної Діде. За останню Річчі отримала визнання критиків і була номінована на «Золотий глобус» як найкраща акторка. Тодд Маккарті з Вараєті описав її як «неймовірно смішну» і вважав, що вона веде свій діалог із «майстерністю перспективної Бетті Девіс». У 1999 році Річчі вдруге знялась разом з Джонні Деппом у готичному фентезі-фільмі жахів Тіма Бертона «Сонна лощина». Фільм мав успіх як серед критиків, та і в комерційному плані, того року Річчі отримала премію «Сатурн» за найкращу жіночу роль. 4 грудня 1999 року Річчі з'явився як запрошена ведуча шоу «Суботнього вечора в прямому ефірі» і виконала пародії на Брітні Спірс та сестер-близнючок Олсен. Серед інших появ у фільмах приблизно в цей час були комедія напередодні Нового року «200 цигарок»; фільм жахів , де вона зіграла наркозалежну молодшу сестру Кім Бейсінгер; «Людина, яка плакала», де вона знову знялася разом із Деппом. Це була роль єврейської дівчини, яка втекла з СРСР. Критик Елвіс Мітчелл описав її згру в останньому як «захоплюючу». У 2001 році Річчі виступила хедлайнером «Нації прозаку», драми, заснованої на бестселері мемуарів Елізабет Вюрцель. Фільм—перший виступ Річчі як продюсерки —отримав неоднозначні відгуки.
Наступною роллю Річчі стала драма , заснована на вбивстві Метью Шепарда. Прем'єра фільму відбулася на HBO в 2002 році; TV Guide Метт Роуш високо оцінив гру акторів, зазначивши, що аналіз гомофобії у фільмі може «просвітити» глядачів. Пізніше того ж року вона знялася разом з Кайлом Маклакленом у комедійному британському трилері «Міранда» та зіграла другорядну роль у п'ятому й останньому сезоні «Еллі Мак-Біл». Вона зіграла у семи епізодах ролі адвоката Лізи Бамп. Вона була продюсером фільму , де вона також знімалась. У своїй рецензії для The Chicago Sun-Times Роджер Еберт писав: «„Гарбуз“ живий, він ризикує та використовує злобне лезо сатири, щоб показати самовдоволену політкоректність інших фільмів [його жанру]. Він відмовляється грати безпечно. І у виступах є сміливість — наприклад… те, як Річчі безстрашно пливе в ризикований матеріал». У 2003 році Річчі зіграла в фільмі жахів «Місто проклятих». Вона взяв на себе роль юної хворої на амнезію дівчини, який пішки мандрувала Англією. Далі Річчі знялася разом з Шарліз Терон в біографічній кримінальній драмі «Монстр». Персонаж Річчі — Селбі Волл — була вигаданою версією Тірії Мур, реального партнера серійної вбивці Ейлін Ворнос. Фільм зняла Петті Дженкінс, він отримав схвальні відгуки після виходу, причому більшість критиків звернули свою увагу на Терон, яка згодом отримала премію «Оскар» за роль Вуорнос. Вона визнала Річчі під час своєї промови, назвавши її «неоспіваним героєм фільму». Про гру Річчі Роджер Еберт сказав:[Вона] знаходить правильну ноту для Селбі Волл — настільки правильну, що деякі критики помилково прийняли її за погану акторську гру, хоча насправді це піднесена акторська гра в зображенні поганого актора. Вона грає Селбі в ролі безглуздої, тупої, безглуздої, щохвилини вловлює сигнали, вибудовуючи свою поведінку з уявлень, запозичених із поганих фільмів, старих пісень і барних романів. Селбі, мабуть, уперше зайшла в гей-бар лише кілька тижнів тому і відчайдушно вивчала, щоб зрозуміти, як себе представити. Селбі та Ейлін часто намагаються імпровізувати наступний рядок, який, на їхню думку, інший хоче почути.
2005—2017: робота в кіно, на телебаченні та в театрі У 2005 році Річчі заспівала пісню «Hell Yes» з альбому «Guero» американського співака і автора пісень Beck. Того ж року вона виступила хедлайнером у фільмі жахів Веса Крейвена «Перевертні», який здобув невелику популярність через свою складну історію виробництва. Наступного року Річчі зіграла фельдшера у двох епізодах «Анатомії Грея», за що була номінована на премію «Еммі» в категорії «Найкраща запрошена акторка в драматичному серіалі». Потім вона зіграла головну героїню в фільмі «Пенелопа», що був заснований на .
Роль німфоманки Рей у драмі 2006 року «Стогін чорної змії» з Семюелем Л. Джексоном, була особливо добре сприйнята критиками. Крістіна значно схудла, під час підготовки до цих знімань, щоб її героїня виглядала «нездоровою». Фільм був визнаний суперечливим через «темні» теми, які він підіймав, але критики відзначили, що Річчі справила незабутнє враження; Натан Лі для Film Comment описала її гру як «безстрашну, конкретну та неймовірно віддану», додавши: «Вона є центральною точкою гучного, зухвалого, охоплюючого бачення [режисера] Брюера». Річчі вдруге знявся разом з Джексоном в іншому фільмі 2006 року , у драматичному сюжеті розповідається про життя чотирьох солдатів в Іраку та їхнє повернення до США.
Річчі зіграла дівчину у фільмі «Спіді Гонщик», адаптації однойменної японської манги та аніме. Фільм Вачовскі отримав неоднозначні відгуки після виходу в прокат і був визнаний фінансово провальним; проте з тих пір деякі критики переоцінили його і нарекли шедевром. Того ж року вона зіграла разом з Орландо Блумом у драмі-антології «Нью-Йорку, я люблю тебе».
У 2009 році Річчі з'явилася в трьох епізодах серіалу «Врятувати Грейс» на TNT. Протягом другого сезону вона зіграла роль детектива, який об'єднався з головною героїнею Холлі Хантер. Того ж року вона знялася разом з Ліамом Нісоном у психологічному трилері «Життя за гранню». Далі Річчі дебютувала на Бродвеї у п'єсі Дональда Маргуліса «Час зупиняється» з Лаурою Лінні. Її перший публічний виступ відбувся 23 вересня 2010 року в театрі Корт. Хоча вона зізналася, що страждала від сильного страху сцени під час чотиримісячного показу шоу. The New York Times описала її образ Менді як «впевнений» і «привабливий».