Ришард Вінценти Бервінський (пол. Ryszard Wincenty Berwiński; 28 лютого 1819, Польвиця — 19 листопада 1879, Стамбул) — польський поет епохи романтизму, член Літературно-слов'янського товариства у Вроцлаві, перекладач (з чеської мови), фольклорист, учасник революції 1848—1849 років.

Біографія Навчався в гімназіях Лешна та Вроцлава. У 1840–1843 рр. навчався у Берліні. Після закінчення навчання подорожував Великою Польщею та займався підпільною діяльністю. 1843 року зажив у Познані, де був галицьким емісаром, який пропагував повстання та скасування кріпацтва, за що 1845 року був заарештований. З 1845 по 1847 перебував у в'язниці Нового Вісьнича, а потім перебував у в'язниці Берліна в районі Моабіт. Через ліві політичні погляди потрапив до Національного комітетута брав участь у Великопольськім повстанні і в боях у Кракові, брав участь у Слов'янському Конгресі в Празі. Також співпрацював із місцевою пресою Познані «Газета Польська».

У 1850–1851 лікарі виявили в нього нервову хворобу, яку лікували впродовж кількох років. Потім він знову переїхав до Познані та повернувся до політичної діяльності, став членом Прусського сейму. Почувши про Кримську війну подав у відставку та поїхав до Парижа, а потім до Константинополя.

1855 року, під час перебування в Константинополі, був султанським козаком дивізії Михайла Чайковського, потім після закінчення Кримської війни аж до 1871 року служив у другому полку османських драгунів. 1879 року помер знедоленим і забутим.

Пам'ять На честь Бервінського було названо вулиці в Кракові на Азорах, в Познані, в Сьроді-Великопольській, в Бидгощі, в Слесіні, в Косцяні та площу в Каргові. Є патроном Початкової школи в Занемишлі.

Творчість Ришард Бервінський був одним із найважливіших великопольських поетів епохи романтизму. 1836 року дебютував у журналі «Друг народу» (пол. Przyjaciel Ludu) із записами фольклору. Його твори зображали великий вплив великопольського регіоналізму, а пізніше — культуру Балканського півострова. Бервінський, разом з іншими митцями зі слов'янськими інтересами, вніс до літератури польського романтизму історичні великопольські мотиви та місця, такі як Гнезно, Гопло чи Крушвиця, в часи домінування прикордонних та литовських традицій (напр. у Адама Міцкевича).

Пісні Богунка на Гоплі (пол. Bogunka na Gople) (1840) – пісня, в якій Богункою звали зачаровану дівчину, сестру трьох вбитих братів. Голпо було показано міфічно, подібно до твору Юліуша Словацького «Балладина». Вступ до твору представлено у вигляді пісні, яку співає слов'янський чарівник Боян (персонажа взято зі Слова о полку Ігоревім). Пісню переважно написано польським гекзаметром, за зразком роману «Конрад Валленрод». Прозу пісні багато де архаїзовано та ритмізовано. Дон Жуан Познанський. Нескінченний вірш (пол. Don Juan Poznański. Poemat bez końca.) (1844) – є пародією твору Джорджа Байрона «Дон Жуан». Героєм поеми є бідний дворянин, що грає з пляшкою та картами. Твір містить численні відступи, які є ідеологічними сутичками з громадськістю та майбутніми читачами, літературні та національні міфи, а також тодішнє суспільне Великопольське життя. Парабаса до „Дон Жуана Познанського” (пол. Parabaza do „Don Juana poznańskiego”) (1844) – твір, подібний до твору Дон Жуан, з іронічним та критичним ставленням до польського суспільства та національних недоліків. Марш у майбутнє (пол. Marsz w przyszłość) (1844) – даний вірш належить до революційної поезії. Колективний суб'єкт твору — це людська група, яка усвідомлює труднощі, але також впевнена у досягненні цілей, таких як соціальна рівність.

Публікації Великі польські романи (пол. Powieści wielko-polskie), Вроцлав 1840. Цифрова версія Літературознавство народної літератури з позицій історико-наукової критики (пол. Studia o literaturze ludowej ze stanowiska historycznej i naukowej krytyki), Т. 1–2, Познань 1854. Том I , Том II Вибір писань (пол. Wybór pism) Цифрова версія

Примітки

Література

Додаткова література Reprint: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, Kraków 1989,

Посилання

Utwory Ryszarda Wincentego Berwińskiego доступне на сайті Polona