Павло Никифорович Бєлоглазов (, село Андросовка Самарського повіту Самарської губернії, тепер Самарської області, Російська Федерація — січень , місто Орел, тепер Російська Федерація) — радянський діяч органів держбезпеки, полковник. Депутат Верховної ради СРСР 3-го скликання.

Біографія Народився в родині селянина-бідняка, батько помер у 1921 році. У 1917 році закінчив три класи сільської школи в селі Андросовка.

З травня 1917 до вересня 1921 року працював у господарстві батька в селі Андросовка. З вересня 1921 до червня 1922 року наймитував у заможних селян села Чорнозер'є Пензенської губернії, з червня 1922 до квітня 1923 року наймитував у заможних селян села Андросовка Самарського повіту.

У квітні — серпні 1923 року — чорнороб військового заводу № 15 міста Іващенкове Самарської губернії. У серпні — листопаді 1923 року — чорнороб сільськогосподарської дослідної станції на станції Безенчук Самаро-Златоустівської залізниці. З листопада 1923 до травня 1924 року наймитував у заможних селян села Андросовка Самарського повіту. У травні — серпні 1924 року — чорнороб військового заводу № 15 міста Іващенкове Самарської губернії. З серпня 1924 до травня 1925 року знову наймитував у заможних селян села Андросовка.

У травні 1925 — жовтні 1926 року — учень-тракторист комітету селянської взаємодопомоги села Андросовка. З жовтня 1926 до березня 1927 року навчався на курсах трактористів у Самарі. У березні — жовтні 1927 року — тракторист сільськогосподарської артілі «Отрада» села Андросовка.

У жовтні 1927 — жовтні 1930 року — в Червоній армії: курсант полкової школи, помічник командира взводу 20-го батальйону 101-го полку в місті Сизрань.

Член ВКП(б) з квітня 1929 року.

У листопаді 1930 — серпні 1932 року — практикант оперативного сектора ДПУ в місті Сизрань. З серпня 1932 до січня 1933 року — на курсах оперативного складу Повноважного представництва ОДПУ в Самарі.

У січні — березні 1933 року — уповноважений Кінель-Черкаського районного відділу ДПУ Середньоволзького краю. У березні 1933 — лютому 1935 року — заступник начальника політичного відділу Саринської машинно-тракторної станції з роботи ОДПУ Новопокровського району Середньоволзького краю. У лютому — грудні 1935 року — заступник начальника політичного відділу Кваркенського зернорадгоспу з роботи ОДПУ-НКВС Оренбурзької області.

У січні 1936 — липні 1938 року — старший оперуповноважений, помічник начальника 3-го відділення, начальник 3-го відділення 3-го відділу УДБ УНКВС по Оренбурзькій області.

У серпні — грудні 1938 року — помічник начальника 4-го відділення 7-го відділу 1-го Управління НКВС СРСР у Москві. У грудні 1938 — вересні 1939 року — старший слідчий слідчої частини НКВС СРСР у Москві.

У вересні 1939 — липні 1941 року — начальник слідчої частини УНКВС—УНКДБ по Станіславській області.

У липні 1941 — липні 1942 року — заступник начальника особливого відділу НКВС 38-ї армії Південно-Західного фронту. У липні — жовтні 1942 року — заступник начальника особливого відділу НКВС 1-ї танкової і 63-ї армії Південно-Західного фронту. У жовтні 1942 — квітні 1943 року — начальник особливого відділу НКВС 24-ї армії Донського фронту. У квітні 1943 — травні 1944 року — начальник відділу контррозвідки СМЕРШ 4-ї гвардійської армії 2-го Українського фронту. У травні 1944 — липні 1945 року — заступник начальника управління контррозвідки СМЕРШ 2-го Українського фронту.

У липні 1945 — серпні 1946 року — заступник начальника управління контррозвідки СМЕРШ Смоленського військового округу. З серпня 1946 до травня 1947 року — в розпорядженні МДБ СРСР.

15 травня 1947 — 25 березня 1952 року — начальник Управління МДБ по Орловській області. Одночасно, з вересня 1948 до липня 1949 року навчався у Вищій школі МДБ СРСР.

25 березня 1952 — 16 березня 1953 року — заступник міністра державної безпеки Узбецької РСР. 27 травня 1953 — 22 квітня 1954 року — заступник міністра внутрішніх справ Узбецької РСР. 22 квітня 1954 — 22 квітня 1955 року — заступник голови КДБ при Раді міністрів Узбецької РСР.

22 квітня 1955 — 30 серпня 1963 року — голова КДБ при Раді міністрів Марійської АРСР.

З жовтня 1963 року — персональний пенсіонер у містах Йошкар-Ола та Орел.

Помер на початку січня 1988 року в місті Орел.

Звання сержант державної безпеки (2.03.1936) молодший лейтенант державної безпеки (17.08.1937) лейтенант державної безпеки (11.04.1939) капітан державної безпеки (12.12.1941) підполковник державної безпеки (11.02.1943) полковник (26.05.1943)

Нагороди орден Леніна (25.06.1954) чотири ордени Червоного Прапора (14.02.1943, 3.11.1944, 25.07.1949,) ордени Вітчизняної війни І ст. два ордени Червоної Зірки (18.02.1942, 3.11.1944) 14 медалей знак «Почесний працівник ВЧК-ГПУ(XV)» (9.05.1938) знак «Почесний співробітник держбезпеки» (23.12.1957)

Джерела Петров Н. Кто руководил органами государственной безопасности, 1941—1954: справочник. М., 2010.

Примітки