Джульєтт Магілл Кінзі Гордон Лоу (31 жовтня 1860 — 17 січня 1927) — американська скаутка, письменниця та мисткиня, засновниця . Надихнувшись роботою лорда Роберта Бейден-Поуелла, засновника бойскаутів, вона приєдналась до руху жінок-гідів в Англії, сформувавши там власну групу Дівчат-гідів в 1911 році.
В 1912 вона повернулась в Штати і в тому ж році був створений перший загін Дівчат-гідів США в Саванні, Джорджія. В 1915 році Дівчата-гіди США прославилися як Дівчата-скаути, і Джульєтт Гордон Лоу стала першою їх лідеркою. Вона залишалась активною до самої смерті.
Її день народження, 31 жовтня, щорічно святкується дівчатами-скаутами як .
Ранні роки Джульєтт Магілл Кінзі Гордон народилась 31 жовтня 1860 року в Саванні, штат Джорджія. Її назвали на честь бабусі Джульєтт Аугусти Магілл Кінзі, а дядько дав їй, поширене в ті роки, прізвисько Дейзі. Вона була другою із шести дітей в сім'ї , брокера бавовни в компанії Tison & Gordon, яка пізніше була перейменована на WW Gordon & Company, та Елеонори «Неллі» Літл Кінзі, письменниці, сім'я якої відіграла роль в заснуванні Чикаго.
Коли Джульєтт було шість місяців, її батько вступив до Армії Конфедеративних Штатів Америки, щоб взяти участь в Громадянській війні в США. В 1864 році через близькість військ до Саванни, вона з матір'ю та двома сестрами переїхала Тандерболт, Джорджія. Після перемоги Союзу в Саванні цього ж року її сім'ю неодноразово відвідував Вільям Текумсе Шерман, друг її дядька. Шерман організував супровід, щоб відвезти сім'ю до Чикаго в березні 1865 року. Після переїзду туди Гордон Лоу хворіла менінгітом, але згодом одужала без серйозних ускладнень. За кілька місяців, коли президент Ендрю Джонсон видав оголошення про амністію, її батько приєднався до сім'ї та вони повернулись до Саванни.
В дитинстві дівчинка багато травмувалась та хворіла. В 1866 році її матір писала в листі «Дейзі впала з ліжка- як завжди, на голову…». В тому ж році вона зламала два пальці так сильно, що батьки замислювались над їх ампутацією. Також вона страждала від частого болю у вусі і приступів малярії.
Лоу страждала від часткової втрати слуху в дитинстві, перед тим як стала повністю глухою в 17 років.
Хобі Джульєтт приділяла більше уваги мистецтву та поезії, ніж навчанню в школі. Вона писала та виконувала п'єси та разом з своїми двоюрідними братами видавала газету «The Malbone Bouquet», в якій були одні з її поезій. Разом з двоюрідними братами вона організувала клуб, щоб допомагати іншим.The Helpful Hands Club займався пошиттям одягу для дітей італійських іммігрантів. Сім'я та друзі називали її «Шалена Дейзі» («Crazy Daisy»), опираючись на ексцентричність дівчинки. Її двоюрідна сестра Керолайн описала її, сказавши: «Хоч ви ніколи не знали, що вона буде робити далі, вона завжди робила те, що вирішила».
Освіта Батьки Джульєтт Лоу виховали її з традиційними цінностями і підкреслювали важливість боргу, покірності, вірності та поваги. До 12 років вона ходила в школу-інтернат, відвідувала кілька шкіл-інтернатів в підлітковому віці, в тому числі школу міс Еммет в Нью-Джерсі, Жіночий інститут Вірджинії, школу Еджгілл і Mesdemoiselles Charbonniers, французька школа в Нью-Йорку. Серед її вчителів був , відомий художник-пейзажист.
Особисте життя
Шлюб Після смерті сестри Аліси в 1880 році Джульєтт Лоу переїхала в Саванну, щоб взятти на себе домашні обов'язки, а її мати дуже страждала. В цей період вона зустріла Вільяма Маккея Лоу, сина друга сім'ї, і вони почали таємно зустрічатись. Вільям Лоу покинув Саванну, щоб навчатись в Оксфордському університеті, і вони зустрілись знову майже через три роки в 1884 році. Джульєтт Лоу вирушила в Європу, поки вони були в розлуці, набула кілька нових навичок, таких як їзда верхи без сідла та полювання на куріпку. Наприкінці 1885 року Вільям Лоу зробив Джульєтт пропозицію.
Весілля в Саванні відбулося на річницю одруження батьків Джульєтт, 21 грудня 1886 року. Медовий місяць пара провела на острові Санта-Катарина, неподалік від Саванни, Джорджія. Згодом вони орендували нерухомість в Лондоні та Шотландії, проводячи соціальний сезон в Лондоні, а полювальний в Шотландії. Більшу частину перших двох років шлюбу пара жила окремо через проблеми Джульєтт зі здоров'ям, довгі поїздки на полювання Вільяма та його любов до азартних ігор. Довга розлука та неспроможність Гордон Лоу мати дітей викликали напругу в стосунках.
Джульєтт Лоу витрачала час на малювання, навчилась працювати з деревиною та металами. Також вона спроектувала та збудувала залізні ворота для свого будинку у Воркширі. Жінка влаштовувала безліч вечірок та заходів вдома, її відвідували Його Королівська Величність Альберт Едуард, принц Уельський, який був другом її чоловіка, Редьярд Кіплінг, дружина якого була родичкою матері Джульєтт. Вона приділяла багато уваги благодійності, хоча чоловік був проти. Гордон Лоу регулярно провідувала жінку, яка хворіла проказою, кормила та турбувалась про бідних в сусідньому селищі, а також вступила в місцеву асоціацію медсестер.
Розлучення До 1895 року Джульєтт Лоу ставала все нещасливішою в стосунках. Чоловік віддалився і зраджував, у нього розвинувся алкоголізм.
В 1901 році Анна Бріджес Бейтман, вдова сера Х'ю Аллейна Сасеверелл-Бейтмана, гостювала в будинку Лоу в Шотландії. Джульєтт викрила роман свого чоловіка з нею, після чого поїхала навідати друзів та сім'ю.
Чоловік Джульєтт Лоу почав забирати у неї гроші, щоб уникнути розлучення. Після розмови з адвокатом про процес розлучення вона дізналась, що для отримання дозволу на розірвання шлюбу необхідно довести зраду та дезертирство або жорстокість. У випадку невірності достатньо викрити Анну Бейтман, що несло б соціальні наслідки для усіх залучених сторін. Через це процес розлучення відбувався повільно.
Наприкінці 1902 року Джульєтт Лоу вперше за два роки отримала гроші від чоловіка. На ці гроші і свої накопичення вона орендувала дім в Лондоні. В 1903 році чоловік підписав угоду про матеріальну підтримку, згідно з якою мав виплачувати 2500 фунтів стерлінгів в рік, віддати будинок в Саванні, акції та цінні папери. Пізніше в цьому ж році вона придбала власний будинок в Лондоні, а також сусідній дім, який здавала в оренду для підвищення прибутку.
Після того, як її чоловік переніс інсульт, Джульєтт Лоу тимчасово відклала процес розлучення. Вона вважала, що неправильно розлучатись поки чоловік не може себе захистити; суд відновився в січні 1905 року, коли його стан покращився.
Вільям Лоу помер від приступу в червні 1905 року, до того, як завершилось розлучення. Після похорону з'ясувалось, що він заповів усе Анні Бейтман і скасував угоду про підтримку Джульєтт Лоу. Його сестри оскаржили заповіт і Лоу отримала певну суму, будинок в Саванні з прилеглими землями, акції та цінні папери.
Дівчата-гіди Після смерті чоловіка Джульєтт подорожувала, ходила на заняття скульптури і займалась благодійністю поки шукала проект, на якому змогла б зосередити свій час та навички. В травні 1911 року вона зустріла сера Роберта Бейден-Поуелла на вечірці і її надихнули бойскаути- програма, яку він організував. В той час у бойскаутів було 40 000 членів в усій Європі та США. Він підкреслив важливість військової підготованості та веселощів- двох цінностей, які вона оцінила. Джульєтт Лоу та Бейден-Поуелл стали близькими друзями і провели багато часу разом протягом наступного року.
В серпні 1911 року Джульєтт стала учасницею Girl Guides (аналогом бойскаутів, але для дівчат, що очолювала Агнесс Бейден-Поуелл, сестра Роберта Бейден-Поуелла). Вона сформувала патруль Дівчат-гідів біля свого дому в Шотландії, де вона закликала дівчат бути самодостатніми, незалежними, навчаючись прядінню шерсті та доглядом за скотом. Також вона навчила їх зав'язувати вузли, читати карти, в'язати, готувати, надавати першу допомогу, а її друзі в армії навчали дівчат свердлити, сигналізувати та розбивати табір. Зимою 1911 року вона організувала два нових патрулі для Дівчат-гідів у Лондоні.
Заснування American Girl Guides В 1912 році Джульєтт Лоу і Бейден-Поуелл вирушили в Сполучені Штати для поширення скаутського руху. Вона сподівалась поширити рух в своєму рідному місті Саванні, щоб допомогти дівчатам набути практичних навичок та зміцнити характер. Коли вона приїхала, зателефонувала своїй кузині Ніні Папе- місцевому педагогу, і сказала: «У мене є дещо для дівчат Саванни, всієї Америки та усього світу і ми плануємо почати це втілювати сьогодні вночі». Згодом після цього, в березні 1912 року, Джульєтт Лоу сформувала перші два патрулі американських Дівчат-гідів, зареєструвавши 18 осіб.
Ранній ріст руху Дівчат-гідів в Сполучених Штатах був зумовлений широкими соціальними зв'язками Джульєтт і вона внесла свій вклад на ранньому етапі набору нових членів та лідерів. Вона розміщувала рекламу в газетах та журналах, наймала членів своєї сім'ї та друзів. Бейден-Поуелл також познайомив її з людьми, зацікавленими в дівчатах-скаутах, включаючи Луїзу Карнегі. Після формування перших американських військ, вона характеризувала себе як «глибоко зацікавлена дівчатами-скаутами» і в наступному році вона видала посібник «Як дівчата можуть допомогти збудувати державу», засноване на Scouting for Boys Роберта Бейден-Поуелла та Агнесс Бейден-Поуелл.
Джульєтт Лоу заснувала перший штаб в реконструйованому вагонному дворі, за будинком в Саванні, який вона успадкувала від чоловіка. В штаб-квартирі були конференц-зали для місцевих патрулів Girl Guide, а територія ззовні використовувалась для маршу, сигнальних навчань і занять спортом. Едмунд Струдвік Наш, який орендував головний дім Джульєтт Лоу, запропонував внести орендну плату за каретний двір, в якості вкладу в організацію, став одним з перших благодійників American Girl Guides. Огден Наш, син Едмунда Наша, увінчав «Дім місіс Лоу» в одній із своїх поезій.
Джульєтт Лоу подорожувала східним узбережжям, поширювала Girl Guiding в інших спільнотах, перед тим як повернутись до Саванни і поговорити з Президентом Тафтом, який навідував дім Гордонів. Вона надіялась переконати Тафта в тому, що її дочка Хелен повинна стати захисницею Дівчат-гідів, але їй не вдалось.
Американські Дівчата-скаути Було сформовано багато конкурентних організацій дівчат, які стверджували, що є найбільш точною моделлю бойскаутів, але Джульєтт Лоу вважала, що отримання підтримки визначних людей допоможе узаконити її організацію як офіційну сестринську організацію для бойскаутів. Найбільшим її конкурентом були Camp Fire Girls, які були частково сформована Джеймсом Вестом, директором Бойскаутів Америки і активним прибічником суворих гендерних ролей. В березні 1912 року Джульєтт Лоу написала Camp Fire Girls, запрошувала приєднатись до Girl Guide, але вони відмовились навіть після пропозиції Бейден-Поуелла переглянути своє рішення. Вест вважав, що багато заходів, у яких брали участь Дівчата-гіди, неадекватними з гендерної точки зору і був збентежений тим, що суспільство ставить під сумнів мужність бойскаутів, якщо вони будуть брати участь в аналогічних заходах.
Перейменування організації Попри те, що Girl Guides поширювались, the Camp Fire Girls зростали швидше, тому Джульєтт Лоу вирушила в Англію, щоб порадитись з британськими Дівчатами-гідами. До того часу, коли вона повернулась в Америку в 1913 році, у неї був план поширення Girl Guiding, шляхом зміни назви з Girl Guides на Girl Scouts, створення національної штаб-квартири та набору директорів за межами Джорджії. Повернувшись до Саванни, вона дізналась, що Дівчата-гіди Саванни вже перейменували себе на Дівчата-скаути Саванни. бо «Скаут» нагадав їм про предків першовідкривачів Америки. Вест був проти нової назви, бо, на його думку, це змусить старших бойскаутів звільнитись. Бейден-Поуелл підтримав Джульєтт Лоу в її використанні терміну «скаут», хоча він надав перевагу терміну «гід» для Британських Дівчат-гідів.