Ілля Михайлович Єлуашвілі ( 21 квітня 1927, Батумі — 12 квітня 1998, Одеса) — український скульптор; член Спілки художників України з 1994 року.
Біографія Народився 21 квітня 1927 року в місті Батумі (нині Аджарія, Грузія). Упродовж 1949—1954 років навчався в Одеському художьому училищі, де його викладачами були зокрема Мирон Кіпніс і Вячеслав Токарєв. Дипломна робота — скульптура «Признання» (керівник Мирон Кіпніс).
Жив в Одесі, в будинку на вулиці Юрія Олеші, № 10, квартира 70. Помер в Одесі 12 квітня 1998 року.
Творчість Працював в галузі станкової і монументальної скульптури. Використовував бетон, алюміній, гіпс, бронзу, дерево. Серед робіт: станкова скульптура «Китобоєць В. Єфимов» (1960, гіпс тонований; у співавторстві з Андрієм Соловйовим); «Тарас Шевченко» (1961, гіпс тонований; у співавторстві з Михайлом Нарузецьким); «Командир Йона Якір» (1965, штучний камінь); «Рік 1945» (1965, гіпс тонований); «Вигнання з раю» (1980, бронза); фонтан «Чорне море» (1994); барельєфи «І мене в сім'ї великій…» (1964, гіпс тонований); «Переможці» (1967, алюміній); «Прикордонники» (1970, шамот); «На причалі» (1975, бетон); композиції «В добру путь (У космос)» (1967, гіпс тонований); «Хліб-сіль» у колгоспі «Перемога» Сумської області (1970, залізобетон); пам'ятники
Леву Толстому в Одесі (1967, бетон, граніт; співавтори Олександр Князик, Андрій Соловйов, Михайло Нарузецький, архітектор Ігор Безчастнов); полеглим у Другій світові війні мешканцям міста Роздільної (1970, залізобетон); полеглим у Другій світові війні мешканцям села Візового в Омській області (1973). Разом з Михайлом Нарузецьким і Андрієм Соловйовим створив проект пам'ятника Володимиру Леніну для Одеси (1961, гіпс; 3-тя премія на конкурсі).
Брав участь у всеукраїнських виставках з 1960 року, всесоюзних — з 1967 року, закордонних — з 1991 року. Персональна виставка відбулася в Одесі у 1994 році.
Примітки
Література Елуашвили, Илья Михайлович // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь. Том 4, книга перша. — Москва: Искусство, 1983. — сторінка 20 ;