У програмуванні лока́льною змі́нною називають змінну, оголошену всередині блоку коду. Область видимості локальної змінної починається в точці її оголошення і закінчується в кінці цього блоку. Наприклад, у мові С локальними є змінні оголошені всередині функції або блоку (в С блоки обмежуються фігурними дужками { ... }).
Існують мови програмування, в яких локальну змінну можна оголосити тільки у функції, оскільки в цих мовах локальна змінна, оголошена в блоці, оголошується у функції безпосереднього розташування цього блоку.
Організація в пам'яті Локальні змінні в більшості мов зберігаються в стеку викликів. Це означає, що якщо функція рекурсивно викликає сама себе, то змінні кожен раз створюються заново і їм виділяється персональна пам'ять, а не записуються в одне і те ж місце.
Обмеження Локальна змінна обмежується тільки розміром пам'яті виділеної операційною системою або комп'ютером під стек.
Алголоподібні мови дозволяють необмежену вкладеність блоків і в кожному можуть бути свої локальні змінні.
Галузь застосування Локальні змінні уможливлюють рекурсію.
Змінні локальної області видимості використовують, щоб уникнути проблем з побічними ефектами, які можуть статися з глобальними змінними.
Мови програмування, які використовують виклик за значенням, виділяють кожній підпрограмі локальну область видимості з локальних змінними і локальною копією аргументів, переданих їй.
Локальною змінною є будь-який параметр функції (наприклад, у мові Сі), що не використовує посилань або покажчиків.
Статичні локальні змінні Статичні змінні — це особливий тип локальних змінних, доступний у багатьох популярних мовах (зокрема в C/C++, Visual Basic, VB.NET). Суть його в тому, що така змінна зберігає своє значення для наступних викликів функції. І в кожному виклику воно буде саме таким, яким було при виході з функції до цього.
local у Perl Perl має ключове слово, local, для «локалізації» змінних, але в цьому випадку, local означає не те, що більшість людей очікує від нього. Воно створює тимчасову змінну з обмеженим часом життя, але розміщену в глобальному просторі назв. Це дозволяє бачити цю змінну в будь-якій функції, викликаній із цього блоку. Для створення локальних змінних використовуйте оператор my. Щоб зрозуміти, як це працює розглянемо такий код:$a = 1;
sub f() { local $a; $a = 2; g(); } sub g() { print "$a\n"; }
g(); f(); g();
Результат: 1 2 1 Як бачимо, назва глобальної змінної $a, пр вході у функцію f() починає вказувати на нову тимчасову змінну, створену у функції, але при виході з f() глобальне значення відновлюється. Якщо в цьому випадку замість local використоати my, було б тричі виведено 1, оскільки в цьому випадку змінна $a дійсно була б локальною для функції f() і не видимою з g().
З цієї причини багато хто вважає, що оператор local повинен мати іншу назву, наприклад save.
Локальні змінні в Ruby Мова програмування Ruby також натхненна Perl, але в ній позначення простіші: назві глобальної змінної має передувати знак $, наприклад, $variable_name, тоді як локальна змінна просто не має знака $ перед назвою, наприклад, variable_name (у Perl усі скалярні значення мають спереду $).
Приклад використання локальних змінних мовою С #include <stdio.h> int a = 0; // глобальна змінна
int main() { printf("%d", a); // буде виведено число 0
int a = 1; // оголошено локальну змінну а, глобальна змінна a не видима printf("%d", a); // буде виведено число 1
int a = 2; // ще локальна змінна в блоці, глобальна змінна a не видима, не видима й попередня локальна змінна printf("%d", a); // буде виведено число 2
Видасть: 012
Примітки
Див. також Глобальна змінна Область видимості