Агрономічний факультет Харківського національного аграрного університету ім. В. В. Докучаєва — провідний і один із найстаріших структурних підрозділів Харківського національного аграрного університету ім. В. В. Докучаєва, а також серед агрономічних факультетів інших аграрних ЗВО України та зарубіжжя. Заснований одночасно з університетом у 1816 році. Здійснює підготовку здобувачів денної та заочної форми навчання за напрямом «Агрономія» за спеціальностями 201 «Агрономія», 203 «Садівництво і виноградарство».

Історія Факультет створено в 1816 році, одночасно із заснуванням Інституту, в передмісті Варшави — м. Маримонті (Польща). У когорті фундаторів — видатні діячі вітчизняної агрономічної науки й освіти, вчені-рослинники, селекціонери, організатори вищої школи: професор П. В. Будрін — піонер сидерального землеробства та системи сівозмін; академік АН України М. М. Кулєшов — основоположник насіннєзнавства; професор Г. В. Пилипець — видатний учений-рослинник, один із піонерів розроблення високоефективних технологій вирощування цукрових буряків; професор В. С. Цибулько — провідний науковець у галузі рослинництва та біології розвитку рослин, заслужений працівник сільського господарства України.

Значний внесок у розвиток і становлення факультету зробили: вчені-рослинники — професори Т. В. Локоть, С. І. Воробйов, Л. М. Делоне, О. П. Якименко, Г. Ф. Наумов, Л. О. Марченко, доцент О. Г. Литовченко; вчені-селекціонери — М. А. Ільїнська-Центилович, К. Г. Тетерятченко; вчені-ґрунтознавці — О. Н. Соколовський, О. М. Грінченко; вчені-лісівники — професори Г. М. Висоцький, С. С. П’ятницький, Д. В. Воробйов, І. Д. Барановський; вчений-фізіолог — член-кореспондент АН України Ф. П. Мацков; ботанік А. Д. Алексєєв; науковці в галузі плодівництва, овочівництва і технології переробки продукції рослинництва — професори М. К. Поляков, О. А. Ільїнський, Б. І. Бєляк, Г. Г. Скробанський.

У різні роки факультет очолювали: професори Л. М. Делоне (1936—1939), Ф. П. Мацков (1939), М. Д. Рижутін (1939—1942), О. М. Можейко (1947—1953), Г. В. Коренєв (1955—1960), В. С. Цибулько (1961—1973), доценти В. Д. Рождественський (1953—1955), В. Т. Бортовий (1960—1961), Д. І. Фурсов (1973—2003), Є. М. Огурцов (2003—2008), В. В. Леус (2008—2012). Із 2012 року посаду декана факультету обіймає доцент О. В. Романов.

Із 2016 року до складу агрономічного факультету ввійшов факультет агрохімії та ґрунтознавства (нині — ННІ ґрунтознавства і агросервісу). Цей факультет створено в 1946 році з ініціативи академіка О. Н. Соколовського. Перший набір ґрунтознавців-агрохіміків здійснено в 1946 році. Деканом призначено доктора с.-г. наук, професора О. М. Грінченка, який 20 років завідував кафедрою ґрунтознавства (1959—1979) і одночасно був ректором ХСГІ (1959—1969). Згодом факультет очолювали: доцент С. С. Кружанов (1954—1959), професори А. Ф. Яровенко (1959—1961), В. В. Милий (1961—1974), Д. Г. Тихоненко (1974—1997), доцент М. А. Щуковський (1997—2001), професор В. В. Дегтярьов (2001—2013). У 2013 році деканом факультету став С. В. Крохін, а після реорганізації факультету в 2017 році він обіймає посаду директора ННІ ґрунтознавства і агросервісу при агрономічному факультеті.

За час існування факультету підготовлено 20 000 вчених агрономів, 370 кандидатів і докторів наук, 550 магістрів для 70 зарубіжних країн: найбільше для Польщі — 49; Ефіопії — 41; Конго — 32; Угорщини — 29; Нігерії — 21; Болівії — 21; Нікарагуа — 18; Мадагаскару — 18.

Сьогодні агрономічний факультет готує фахівців трьох рівнів вищої освіти: першого (бакалаврського) за спеціальностями 201 «Агрономія», 208 «Агроінженерія», 204 «Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва», 103 «Науки про землю», 015.37 «Професійна освіта»; другого (магістерського) за спеціальностями 201 «Агрономія», 203 «Садівництво та виноградарство»; третього (наукового) за спеціальністю 201 «Агрономія». На факультеті навчаються понад 1200 студентів денної та заочної форм навчання.

Наукові школи Наукова школа агрономічного ґрунтознавства (засновник — академік О. Н. Соколовський). Послідовники — професори О. М. Грінченко, М. І. Лактіонов, Д. Г. Тихоненко. Ученими вивчається широке коло питань з теорії ґрунтоутворення в орних ґрунтах і практичні заходи підвищення родючості ґрунтів різних природних зон України.

Наукова школа «Сучасні шляхи удосконалення системи землеробства в Лісостепу України» (засновники — академік Б. М. Рожественский, професори П. Ф. Бараков, О. М. Можейко, В. В. Милий). Послідовник — професор Ю. В. Будьонний. Основним напрямом наукової діяльності є розробка і практичне впровадження комплексу заходів розширеного відтворення родючості ґрунтів, зберігання екологічної рівноваги, підвищення врожайності польових культур на основі мінералізації обробітку ґрунту, оптимізації структури посівних площ; розробка і впровадження раціональних схем сівозмін.

Кафедри До складу агрономічного факультету входять 11 кафедр: Кафедра агрохімії Кафедру агрономічної хімії засновано 1934 року. Першим її завідувачем став учений-агрохімік, професор М. А. Єгоров. Наукова діяльність кафедри була спрямована на вивчення взаємозв’язку структури ґрунту і ефективності добрив, а також можливості використання фосфоритів Ізюмського родовища. Також виконували урядові завдання з вивчення ефективності нових хімічних меліорантів і комплексних добрив; проводили дослідження за програмою «Географічної мережі дослідів з добривами щодо ґрунтово-кліматичних умов Лісостепу. У різні роки кафедру очолювали: професор М. К. Крупський (1942—1968), доцент М. С. Літовченко (1969—1972), доцент М. М. Сирий (1972—1979), професор М. М. Кулешов (1979—2007), доктор біол. наук М. М. Мірошниченко (2007—2010), професор В. І. Філон (із 2010 р.)

Сьогодні до структури кафедри входять дві науково-дослідні лабораторії: діагностики та управління живленням рослин; вегетаційних методів досліджень. На кафедрі викладають навчальні дисципліни: «Агрохімія», «Система застосування добрив», «Агрохімсервіс», «Управління якістю культур», «Оцінка якості ґрунтів», «Програмування врожаю», «Біохімія сільськогосподарських рослин», «Радіобіологія», «Фізико-хімічні методи досліджень», «Агрохімічне картографування», «Екологічні основи застосування добрив», «Утилізація відходів».

Досягненнями кафедри є впровадження комп’ютерної томографії у практику ґрунтово-агрохімічних досліджень, удосконалення класифікації мінеральних добрив, використання хімічної термодинаміки під час проведення еколого-агрохімічної оцінки ґрунтів, розроблення практичних заходів щодо управління гумусовим станом ґрунтів шляхом застосування різних форм мінеральних добрив. Кафедра генетики, селекції та насінництва Кафедра є провідною у підготовці фахівців із селекції та генетики в Україні. У 1937 році було організовано самостійну кафедру селекції та насінництва під керівництвом професора Л. М. Делоне. У різні роки кафедру очолювали: академік В. Я. Юр’єв (1937—1962), професор М. А. Іллінська-Центилович (1962—1972), професор Г. Ф. Наумов (1972—1996), професор М. В. Проскурнін (1996—2010), професор В. В. Кириченко (2010—2016), професор Т. І. Гопцій (із 2016 р.).

На кафедрі проводять системні дослідження з вивчення генетичних та фізіологічних особливостей донорно-акцепторної системи в сучасних генотипів пшениці та обґрунтування принципів їх використання при підборі батьківських пар для гібридизації. На кафедрі створено сорти ячменю: Докучаєвський 15, Козак, Мономах; квасолі: Докучаєвська, Харківська штамбова, Первомайська, Зіронька; сорти амаранту: Харківський 1, Ультра, Сем. Лера, Роганський, Вогняна кулька, Надія, Студентський. Науково-дослідна лабораторія з насінництва при кафедрі генетики, селекції та насінництва вирощує добазове та базове насіння цих сортів і впроваджує їх у виробництво.

На кафедрі викладають дисципліни: генетика та лісова селекція, генетика рослин, цитологія, селекція та насінництво, загальна селекція та сортознавство, спеціальна селекція кормових і овочевих культур, генетичні ресурси рослин тощо. Кафедра ґрунтознавства Кафедра ґрунтознавства є першою в світі кафедрою з вивчення ґрунтів. ЇЇ створено в 1894 році з ініціативи засновника науки про ґрунт В. В. Докучаєва в Ново-Олександрійському інституті сільського господарства і лісівництва. Першим завідувачем кафедри став його учень професор М. М. Сибірцев (1894–1899). У різні роки кафедру ґрунтознавства очолювали: академік К. Д. Глінка (1899—1911), ад’юнкт-професор В. П. Смирнов-Логінов (1911—1921), професор C. M. Муравлянський (1921—1923), професор Г. Г. Махов (1924), О. Н. Соколовський (1924—1959), професор О. М. Грінченко (1959—1979), професор М. І. Лактіонов (1979—2005), професор Д. Г. Тихоненко (2005—2012), професор В. В. Дегтярьов (із 2012 р.)

Під керівництвом академіка О. Н. Соколовського створено наукову школу з агроґрунтознавства («Наукова школа академіка Соколовського», потім «Харківська школа ґрунтознавців», «Українська школа ґрунтознавців»). У 1956 році на базі кафедри ґрунтознавства під керівництвом О. Н. Соколовського засновано НДІ ґрунтознавства (нині – ННЦ «Інститут ґрунтознавства та агрохімії імені О. Н. Соколовського»). Професор Г. Г. Махов був організатором Першого з’їзду ґрунтознавців України (1923), учасником першої сільськогосподарської виставки у м. Москві (1923), на якій демонструвалися зразки ґрунтів дослідних станцій України, карта ґрунтів України, а також колекція ґрунтів України. Професор М. І. Лактіонов створив власну наукову школу дослідників органічної частини ґрунту, розглядаючи її як складний і динамічний за хімічним складом комплекс органічних і органо-мінеральних сполук зі стійкими властивостями.

Кафедра має чотири навчальні та дві лекційні лабораторії, дві вагові кімнати, кабінет-музей геології і мінералогії, кабінет-музей генезису і картографії ґрунтів, який нараховує більше 150 монолітів ґрунтів глибиною від 1 до 3 м. На кафедрі діє студентський науковий гурток «Ґрунтознавець».

Напрями наукової роботи кафедри орієнтовані на реалізацію державної політики в галузі охорони і підвищення родючості ґрунтів України різного походження, їх агровиробничої характеристики і класифікації. На кафедрі викладають дисципліни: агрохімічний моніторинг, землеустрій і землепроектування, сучасні методи оцінки ґрунтів, рекультивація земель, картографування ґрунтів і дешифрування ґрунтового покриву, зональні системи землеробства, основи охорони земель, бонітування і якісна оцінка ґрунтів, органічне землеробство, радіоекологія, утилізація і знешкодження відходів агросфери та ін. Кафедра загальної хімії Кафедру загальної хімії створено у 1882 році. Першим її завідувачем став Є. Є. Вагнер, учень О. М. Бутлерова. Після створення в 1914 році кафедри органічної хімії, кафедру загальної хімії було перейменовано на кафедру неорганічної та аналітичної хімії. Кафедру органічної хімії в різні роки очолювали: професор П. С. Пищимука (1914—1950), професор І. Т. Стрєлков (1950—1954), доцент Л. Ф. Шпеєр (1954—1957), професор П. С. Пищимука (1957—1965), доцент Л. Ф. Шпеєр (1965—1971). Кафедру неорганічної й аналітичної хімії в різні роки очолювали: професор І. С. Телетов (1914—1947); професор І. С. Галінкер (1947—1971). Фундаментальні теоретичні роботи школи І. С. Галінкера знайшли практичне втілення у виробництві: було запущено перший в країні цех із виробництва натрію і калію, розроблено нові методи промислового одержання водню і пероксиду водню. У 1971 році в результаті об’єднання кафедр органічної і неорганічної хімії організовано кафедру загальної хімії. У наступні роки кафедру очолювали: доцент В. П. Чиненко (1971—1978), доцент В. І. Гордієнко (1978—1983), доцент Л. А. Сисоєв (1983—1999), доцент О. М. Дубина (1999—2009), професор О. Є. Васюков (2009—2011), доцент Я. О. Свіщова (із 2011 р.).