Володимир Михайлович Мельник ( 15 січня 1938, с. Синяково, нині належить до м. Чортків) — український скульптор. Член Національної спілки художників України (1999). Заслужений художник України (2000).
Життєпис Володимир Мельник народився 15 січня 1938 року у селі Синяковому, яке нині в складі міста Чорткова Чортківської громади Чортківського району Тернопільської области України.
Закінчив Чернівецьке художньо-ремісниче училище (1956), відділення кераміки Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва (1970). Працював у містах Мінськ (Білорусія), Дніпропетровськ, у школі-інтернаті в м. Чортків (1960—1965), скульптором у Тернопільському художньо-виробничому комбінаті Художнього фонду України (1970—1993), викладачем (1993—2000), доцентом (2000—2012) катедри образотворчого та декоративного мистецтва Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка.
Доробок Працює в галузі станкової і монументальної скульптури.
Від 1970 — учасник виставок у Тернополі, Львові, Києві.
Основні твори: скульптурні портрети Лесі Українки, О. Маковея (обидва — 1984), С. Крушельницької (1992), Б. Хмельницького, М. Кривоноса і Н. Морозенка (обидва — 1993), «Думи гетьмана Мазепи» (2001); скульптурних композиції «Туга» (1971), «Прощання» (1976), 351 «Материнська дума», «Незабутнє» (обидві — 1978), «Мати» (1986), «Обличчя голодомору» (1995), «У Вифлеємі» (1999), «Калина» (2000), «Русалка» (2001) тощо. пам'ятники О. Максименку (1985, бронза) та В. Гнатюку (1999; обидва — м. Тернопіль), Т. Шевченку (1991, смт Козлів Тернопільського), Д. Клячківському (1995), «Борцям за волю України» (1997; обидва — м. Збараж; усі — карбована мідь), скульптури до пам'ятників полеглим у Другій світовій війні громадянам сіл Шульганівки (1971, 1975), Верещаків (1978), Городка, Зозулинців (1990).
Автор понад 25 наукових праць, навчально-методичних посібників.
Джерела
Дуда, І. Володимир Мельник // Тернопіль. — 1994. — № 2/3 : Художники Тернопільщини. — С. 61 : портр., іл. Скульптура Володимира Мельника. Авторупоряд. М. Станкевич. — Т., 2003. Станкевич, М. Скульптура Володимира Мельника : [альбом] / М. Станкевич. — Т. : ТДПУ ім. В. Гнатюка, 2000. — 52 с.
<small> Блаженко, А. Й печать задуми на чолі… // Голос народу. — 2000. — 15 черв. Гавришок, І. «Скульптура» Володимира Мельника // Нова ера. — 2008. — 21—27 трав. — С. 6. Галан, Г. — Це камінь… — Камінь? Але ж він співає… // Народне слово. — 2004. — 5 листоп. — С. 8. — (Виставки). Романів, М. Йому до снаги навчити камінь говорити // Тернопільський оглядач. — 2008. — 11 лип. — С. 18—19. Стула, І. Малюю так, як бачу, як відчуваю… а відчуваю я дуже сильно // Чортківський вісник. — 2011. — 16 верес. — С. 4. — (Мистецтво). Федорців, Н. У руках Майстра камінь оживає // Місто. — 2008. — 28 трав. — С. 6. — (Відомі люди). Чорпіта, Я. Невичерпна творчість земляка // Чортківський вісник. — 2008. — 1 лют. — С. 4. Чорпіта, Я. Пам'ятник Гнатюку біля ТНПУ — одна з кращих робіт Володимира Мельника // Свобода. — 2008. — 26 січ. — С. 8. — (Майстер портретів у камені). </div> </small>