Лев Давидович Мура́він ( 5 листопада 1906, Бєлгород — 25 листопада 1974, Москва) — український радянський скульптор і педагог; член Спілки радянських художників України з 1938 року, член і відповідальний секретар Спілки художників Казахської РСР з 1942 року.
Біографія Народився року в місті Бєлгороді (нині Росія). Протягом 1924—1929 років навчався на скульптурному факультеті Харківського художнього інститутуМуравин Лев Давидович / Масловка — город художников. у Леонори Блох. З 1939 року викладав у ньому. Протягом 1943–1949 років — доцент кафедри скульптури Київського художнього інституту; одночасно працював відповідальним секретарем секції художників Товариства культурних зв'язків із закордоном.
1951 року виїхав до Москви. У 1961–1963 роках очолював майстерні, працював заступником головного скульптора Управління проектування Палацу Рад. Помер в Москві 25 листопада 1974 року. Похований в Москві на Введенському кладовищі (ділянка № 25)В. Д. Артамонов. «Введенские горы. Московский некрополь». Московский рабочий. 1993, сторінка 160. .
Творчість Працював у галузі монументальної і станкової скульптури. Використовував гіпс, шамот, теракоту, вапняк, бронзу, граніт. Серед робіт: багатофігурні групи «Героїка громадянської війни» та «Героїка соціалістичного будівництва» (1939, спільно з Михайлом Лисенком, 1-а премія конкурсу художнього оформлення Радянського павільйону для Всесвітньої виставки у Нью-Йорку; металізований цемент); рельєфи «Червоноармієць» (1930, бетон); «Захисники Москви» (1944, бронза; станція метро «Бауманська» у Москві); пам'ятники
Феліксу Дзержинському в смт Штерівці Луганської області (1933, бетон; у співавторстві з Яковом Ражбою); 61 комунарові у Миколаєві (1936, бронза, граніт; у співавторстві з Михайлом Лисенком); Поліні Осипенко в Бердянську (1941, бронза, граніт; у співавторстві з Михайлом Лисенком, архітектор Рудольф Клікс); Лесі Українці (1947, алюміній; встановлено у 1964 році у Луцьку); Григорію Котовському у Кишиневі (1948, у співавторстві); Володимиру Леніну біля Старобешівської ДРЕС (1969—1970, алюміній, штучний камінь); Володимиру Леніну в Актюбінську (1962—1963); портрети «Олександр Пушкін» (1935, гіпс; 1-а премія Всеукраїнської художньої виставки, 1936; Одеський художній музей); «Олександр Богомолець» (1945, бронза; Національний художній музей України); «Партизан» (1945); «Олександр Палладін» (1946, гіпс; Національний художній музей України); «Володимир Маяковський» (1948); «Ванда Василевська» (1950, мармур); «Робітник» (1953); «Робітниця» (1953); «Шанхайська студентка» (1955); «Федір Тютчев» (1971); «Олександр Пушкін у циліндрі» (1971); «Викрадення Європи» (1971); «Прометей» (1972); «Михайло Лермонтов» (1973); композиції «Праця», «Наука» (фасад Палацу культури у Варшаві; обидві — 1954); «Ми славимо мир» (1959, Москва, для Центрального парку культури і відпочинку імені Горького); «Російська зима» (1960, Москва); «Фаетон» (1972); «Люди з легенди. Подвиг міліціонерів Владивостока» (1972); «Троянський кінь» (1973); монумент «Дружба» (1955, співавтор Лев Кербель, Шанхай, Китай); проекти пам'ятників «Звільнення Києва від інтервентів» (1938); «Перемога» (1947, у співавторстві; для Сталіно, 1-а премія); «Жертвам фашизму в Освенцимі» (1958). Брав участь у мистицьких виставках з 1935 року. Персональна посмертна виставка відбулася у Москві у 1976 році. Учасник Міжнародного конкурсу на проект пам'ятника Тарасу Шевченку в Харкові (1933, у співавторстві з Яковом Ражбою).
Окремі роботи скульптора зберігаються в Національному художньому музеї України у Києві, Національному музеї у Львові, Одеському і Харківському художніх музеях, Державній Третьяковській галереї у Москві.
Відзнаки Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1943 року; Нагороджений медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945).
Примітки
Література Муравін Лев Давидович // ; Муравін Лев Давидович // ; Муравін Лев Давидович // ;