Павло Петрович Заворотько (22 серпня 1924, с. Гнатівка (нині - Самарівський район, Дніпропетровська область, Українська РСР, СРСР – 16 вересня 1984, Київ, Українська РСР, СРСР) - радянський учений-правознавець, доктор юридичних наук (1969), професор (1969), декан юридичного факультету Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (1961–1974).
Біографія
Павло Петрович Заворотько (22 серпня 1924, с. Гнатівка (нині - Самарівський район, Дніпропетровська область. У віці 17-ти (або 16-ти) років вивезено до Німеччини на роботи. З 24 січня 1945 року, після звільнення Східної Пруссії Червоною Армією, був мобілізований в її лав, де перебував до кінця війни. За станом здоров'я Заворотька П.П. було демобілізовано в листопаді 1946 року.
Після звільнення з лав Червоної Армії, намагався поступити на юридичний факультет Дніпропетровського університету за місцем проживання, але не поступив, бо написав правду про перебування в Німеччині на примусових роботах. Після цього переїхав до Києва і спробував вступити до Київського Університету ім. Т. Г. Шевченка. При вступі вказав лише про участь у бойових діях за Данциг, Кенігсберг і про період завершення війни, що відзначено бойовими нагородами, і що дало можливість успішно і відповідно його знанням поступити на юридичний факультет, який він закінчив з відзнакою і був рекомендований в аспірантуру як один з найкращих студентів.
У 1961 році Павла Петровича Заворотька, при підтримці науково-педагогічного колективу, було призначено на посаду декана юридичного факультету Київського Університету ім. Тараса Шевченка. У період з 1960 по 1979 роки виступав в університетах з лекціями в Польщі, Румунії, США, Чехословаччини, Югославії. У 1964 році домігся створення першої в СРСР кафедри процесуального права, яку очолив та спрямовував її розвиток.
У 1969 році присуджено науковий ступінь доктора юридичних наук та присвоєно вчене звання професора.
Член делегацій Української РСР на 24-й та 25-й сесіях Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй. За плідну роботу в ООН Павло Петрович був відзначений подяками Міністерства закордонних справ. Виступ П.П. Заворотька в ООН в газетах було названо як прояв демократії і що від цього виступу «повіяло вільним Українським степом» та щирою і ліричною мовою народу України.
Помер 16 вересня 1984 у Києві] у віці 60 років.
Наукові праці «Практичний посібник з радянського цивільного права» (1966), «Судове виконання» (1967), «Непозовне провадження в радянському цивільному процесі» (1969), «Процесуальні гарантії виконання судово рішення» (1974). Брав участь в розробці «Науково-практичного коментаря до Цивільно-процесуального кодексу Української РСР» (1973).
Позбавлення наукових ступенів та поновлення За поданням партійних органів та клопотанням Ради Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка Президія Вищої атестаційної комісії СРСР 24.09.1976 р. "за аморальные и антипатриотичные проступки, порочащие честь советского ученого, постановила: лишить Заворотько П. П. ученых степеней кандидата и доктора юридических наук, ученых званий доцента и профессора".
Можливою причиною звільнення, була проукраїнська позиція Павла Петровича. Віктор Володимирович Медведчук, колишній студент П. П. Заворотька, писав: "Деканом факультету був Павло Петрович Заворотько, великої душі людина, національних українських поглядів, часто приходив на роботу в українській вишиванці, фронтовик, а вже потім — професіонал своєї роботи — доктор юридичних наук, професор.".
Після безпідставного звільнення залишився без пенсії та будь-яких засобів існування. Павло Петрович дуже тяжко переживає звільнення та втрату ступенів - роботи свого життя. Через цей скандал від Заворотька відвертаються майже усі друзі та колеги, окрім небайдужих вихованців юридичного факультету та кількох друзів.
Президія Вищої атестаційної комісії України своєю постановою від 17.04.1997 р. № 1а/4 повернула П. П. Заворотьку його наукові ступені та вчені звання.
Примітки