Артур Абдуллаєвич Денисултанов (. 5 вересня 1967 року, Гудермес, Чечено-Інгушська АРСР, Російська РФСР, СРСР)  — російський та український злочинець, який звинувачувався українськими правоохоронними органами у замаху на вбивство 1 червня 2017 року учасників Євромайдану та бойових дій на сході України Аміни Окуєвої та Адама Осмаєва. Відомий під рядом інших імен та прізвищ завдяки величезній кількості фальшивих паспортів та кількох випадках офіційної зміни прізвища. У кримінальних та навколокримінальних колах фігурує під прізвиськом «Дінго».

Початок кримінальної кар'єри Артур Абдуллаєвич Денисултанов народився 5 вересня 1967 року в чеченському місті Гудермесі. Його сім'я входила в тейп Ялхой, один із найбільших у Чечні: до цього клану входив Юсуп-Хаджі Темірханов, засуджений за вбивство полковника Юрія Буданова. Дядько Артура, Султан Денисултанов, працював слідчим Гатчинського МВС, а потім виїхав до Фінляндії, очоливши якусь колекторську організацію. Родичі Денисултанова проживають у Курчалої. Закінчивши школу, у 17-річному віці Денисултанов поїхав на певний час до Ленінграда. У 1990 році він отримав свій перший тюремний термін, коли суд Чечено-Інгушської АРСР засудив його до двох років за здирство, але в лютому 1991 року вийшов на свободу за амністією, оголошеною Джохаром Дудаєвим. Після розпаду СРСР він остаточно переїхав до Петербурга і зайнявся підприємницькою діяльністю, відкривши перші кіоски на Московському вокзалі, а також примудрився відзначитися конфліктом з «казанськими». Денисултанов з'являвся у одному з випусків програми Олександра Невзорова «600 секунд», присвяченому серії викрадень автомобілів у Петербурзі: за словами Невзорова, Денисултанов належав до якогось злочинного угруповання, а ще через півроку «перекинувся» до іншого. Також Невзоров говорив, що Денисултанов працював перекладачем з чеченської та на чеченську під час зйомок фільму «Чистилище».

У 1998 році у складі банди він планував викрасти директора Колпінського харчового комбінату, проте злочинці викрали лише водія директора, вимагавши викуп у розмірі 300 тисяч доларів. Дружина викраденого звернулася до РУБОЗу, і правоохоронці спробували заарештувати «Дінго» в момент передачі частини викупу, проте він протаранив автомобілем «Мерседес» дві міліцейські машини та втік. Денисултанов намагався знайти притулок у Харкові, проте його депортували звідти, а пізніше екстрадували до «Хрестів». Пізніше Артура звільнили в обмін на рядового термінової служби Збройних сил Російської Федерації Сергія Леонтьєва що знаходився в чеченському полоні, викраденого в квітні 1998 року в Назрані: за викуп Сергія батько Артура заплатив 6 тисяч доларів США. У присутності журналістів та депутатів Держдуми Леонтьєв та Денисултанов зустрілися зі своїми батьками у Петербурзі. Артур, звільнений під підписку про невиїзд, спробував виїхати до Чечні, проте його затримали на Казанському вокзалі співробітники ФСБ та відпустили лише після втручання депутата Держдуми Юлія Рибакова. У 1999 році, за словами Артура, його затримали в центрі Санкт-Петербурга, привезли до відділку міліції, поклали на стіл автоматичний пістолет Стечкіна і пригрозили Артуру кримінальним переслідуванням за незаконне зберігання зброї, хоча сам Артур зброї не мав. Врятувало його своєчасне втручання друзів, які за дві години після дзвінків зажадали від міліції припинити спроби сфабрикувати кримінальну справу. За заявою Денисултанова від 2001 року, у Чечні він пробув недовго, оскільки через військову розруху просто не міг займатися бізнесом, і змушений був повернутися до Петербурга.

У 2001 році Артур Денисултанов одружився з сестрою Кіяма Курмакаєва, гатчинського бізнесмена, і взяв її прізвище, проте родичі дружини стали подавати скарги в прокуратуру, звинувативши Артура та його дядька у здирництві, розбійному нападі, підпалі будинку, викрадення машини і навіть брата Кіяма. У даній справі було засуджено трьох людей, які не мали відношення до Артура. Надалі Денисултанов при вступі до шлюбу спеціально змінював своє прізвище на прізвище дружини, щоб уникнути кримінального переслідування: у серпні 2008 року він змінив своє прізвище на Цебро, а через рік змінив прізвище у паспорті на Крінар. Згідно з інтерв'ю 2017 року, в Артура проживало двоє синів у Чечні; там же жили батьки, брати, сестри та племінники. Сам він захоплювався шахами та займався спортом, а також не палив і не пив.

Справа про вбивство Умара Ісраїлова Наступна гучна кримінальна справа, в якій фігурував Денисултанов, була пов'язана з убивством Умара Ісраїлова, колишнього охоронця голови Чеченської Республіки Рамзана Кадирова. Наприкінці 2004 року Ісраїлов утік до Австрії з сім'єю і попросив політичний притулок, оскільки, за його словами, змусили в 2003 році перейти на бік федеральних військ під тортурами, які організувала охорона чинного голови Чечні Ахмата Кадирова. Пізніше у західній пресі з'явився матеріал такого змісту: у 2008 році Денисултанов в'їхав на територію Австрії під ім'ям Артура Курмакаєва та зустрівся з Ісраїловим. Він представився як людина Магомеда Даудова, яка на той момент була відповідальною за внутрішню безпеку Чеченської Республіки, і заявив, що Даудов вимагав від Ісраїлова повернення до Чечні та відкликання позову до Європейського суду з прав людини за фактом тортур, поданого раніше: у разі відмови Ісраїлова загрожували смертю. Стверджувалося, що Денисултанов за гонорар у 100 тисяч доларів мав переконати Ісраїлова виконати вимоги, а в разі провалу — вбити його.

10 червня 2008 року Курмакаєв з'явився в поліцейський відділок Відня, переказавши поліцейським те саме, що він заявив Ісраїлову, і додавши, що той перебуває в серйозній небезпеці. Виступаючи в департаменті поліції із захисту конституції та протидії тероризму, Курмакаєв, згідно з матеріалами газети Нью-Йорк таймс, заявив про наявність у Рамзана Кадирова списку з 300 представників чеченської діаспори, які нібито становили загрозу Кадирову і повинні були бути знищені (50 з них нібито в Австрії). Він також попросив політичний притулок, але отримав відмову і Артура депортували з Австрії. 13 січня 2009 року Умар Ісраїлов був застрелений на порозі свого будинку, внаслідок чого Денисултанова-Курмакаєва стали підозрювати у скоєнні вбивства, а в пресі взагалі охрестили «кілером Кадирова». Артур не визнавав себе винним у вбивстві Ісраїлова і говорив, що є не «кілером», а лише «переговорником».

11 лютого 2009 року Артур дав інтерв'ю «Новій газеті», заявивши, що його показання австрійської поліції було підроблено та перероблено. Зокрема, в Австрію він вирушив у пошуках свого зниклого дядька, який опинився в таборі для біженців, а з Ісраїловим зустрівся лише двічі чи тричі, який і розповів йому про якісь «списки смертників». Ісраїлову, за словами Артура, загрожували ваххабіти, а сам Умар убив двох співробітників ФСБ, втікши з Чечні, проте пізніше висловив своє каяття за втечу і скоєні вбивства. Пояснюючи свою присутність в Австрії, Курмакаєв зізнався у тому, що перейшов українсько-словацький кордон, давши хабар прикордоннику у розмірі 500 євро, після чого був депортований до табору біженців та отримав там тимчасовий паспорт, звідки й вирушив до Австрії. Також він відкинув звинувачення у співпраці зі спецслужбами, заявивши, що твердженням Ісраїлова про розстрільні списки не вірить. Зрештою, перед австрійським судом у справі про вбивство Ісраїлова постали троє інших чеченців — Руслан Еділов (проживав під ім'ям Отто Кальтенбруннера), Муслім Дадаєв і Турпал-Алі, які отримали строки від 16 років в'язниці до життя Австрійською прокуратурою було встановлено лише той факт, що Денисултанов в'їхав під прізвищем «Курмакаєв» у країну.

Справа про шахрайство в Одинцовому. Втеча до України У 2010 році Денисултанов, який за паспортом вже значився як Крінарі, приїхав до Одинцово «разом з німцями робити бізнес» з місцевими жителями, проте останні вирішили «збити грошей» з нього. Він стверджував, що поліція піддавала його катуванням та била, а коли було встановлено, що до німців Артур не мав відношення, проти нього порушили кримінальну справу, щоб не відповідати за жорстоке поводження. Денисултанова звинуватили в шахрайстві: потерпілою виявилася Людмила Никифорова, з якою Крінарі нібито познайомився через шлюбне агентство «Вищий світ», представившись як австрійський бізнесмен, а після знайомства вкрав у неї суму у розмірі 7 мільйонів рублів. Сам Артур стверджував, що йому «підсунули місцеву повію», яка написала заяву в поліцію; йому також висунули звинувачення у примусі свідків до надання неправдивих показань . На допитах Денисултанов стверджував, що перебував на похороні в Чечні з 24 грудня 2009 по 9 лютого 2010 року з п'ятиденною перервою, і навіть висловив готовність привести жителів села для підтвердження даних ним свідчень. Однак у березні 2011 року його було засуджено Одинцовським міським судом на вісім років ув'язнення за крадіжку в особливо великих розмірах. За його словами, він вийшов на волю через «півтора-два роки» після того, як було встановлено хід справжніх подій; за іншою версією, його звільнили умовно-достроково 5 червня 2014 року. Покарання він відбував у колонії Сегежі в 2011—2012 роках і бачився з Михайлом Ходорковським, а пізніше був переведений до колонії в Княжево (Волосовський район), відбувши в результаті половину терміну.

Після звільнення Крінарі очолив московське ЗАТ «Міжнародний інститут геоінформатики», яке займалося розробкою низки продуктів (у тому числі пристрої «СпасМіг» для порятунку з висотних будівель), однак був звільнений з посади директора через фінансові суперечки: Артур стверджував, що йому погрожували порушенням кримінальної справи, а всі його рахунки заарештували. Щоб уникнути переслідувань з боку ФСБ, Артур наприкінці травня 2015 року виїхав до Білорусії, звідки пройшов 30 кілометрів пішки, нелегально перейшовши українсько-білоруський кордон та опинившись в Україні: у Києві він винайняв квартиру в престижному районі Печерська. Через свого знайомого Артур звернувся 19 серпня 2015 року до Служби безпеки України, надавши свідчення та представивши свій російський паспорт. Після цього його направили до міграційної служби, проте там Артуру не змогли допомогти. Після повернення в СБУ йому дали вказівку дістати український паспорт в Одесі і легалізуватися: в Одесі він придбав паспорт на ім'я Олександра Вінустовича Антипова у якогось азербайджанця на Привозі за 500 доларів (з'ясувалося, що власника паспорта було вбито), після чого оформив фіктивний шлюб з Катериною Дакар, змінив прізвище та отримав офіційний документ на ім'я Олександра Вінустовича Дакара у 2016 році разом з біометричним паспортом та водійськими правами.

Пізніше Служба безпеки України (за одними даними, восени 2015 року, за іншими — навесні 2016 року) дала йому завдання вийти на зв'язок із колишніми депутатами Державної думи Російської Федерації Іллею Пономарьовим та Денисом Вороненковим, щоб з'ясувати, чи не ведуть вони якусь «подвійну гру». Свою справжню особистість Денисултанов не розкривав, щоб не нариватися на звинувачення у роботі на Рамзана Кадирова, про яку не йшлося. З Пономарьовим він вів переговори про закупівлю медичного обладнання для державного підприємства, причому Пономарьов обіцяв знайти дешеве обладнання та поділити прибуток, проте пізніше перестав виходити на зв'язок. У лютому 2017 року він зустрівся востаннє зі співробітниками СБУ: вони надіслали йому стажерів, яких Артур Крінарі навчав особливостям конспірації, займаючись із ними в кафе на розі, де обідали співробітники СБУ. Пізніше йому сказали, що може займатися чим завгодно легальним, але якщо Службі знадобляться послуги Артура, йому зателефонують . Серед нових знайомих були депутат Верховної ради України Олег Ляшко та режисер програми «Шустер Live» Павло Єлізаров.

Замах на Окуєву

Перестрілка на Подолі