Фредеріка Катерина Софія Доротея Вюртемберзька (), також знана як Катерина Вестфальська (), 21 листопада 1783 — 29 листопада 1835) — єдина королева-консорт Вестфалії, до шлюбу принцеса з Вюртемберзького дому, донька короля Вюртембергу Фрідріха I та принцеси Брауншвейг-Вольфенбюттельської Августи Кароліни, друга дружина короля Вестфалії Жерома Бонапарта.
Після 1817 року мешкала із чоловіком у вигнанні, переважно у Австрії, Італії та Швейцарії.
Біографія Ранні роки Народилась 21 листопада 1783 року у Санкт-Петербурзі, під час відвідин батьками її тітки Софії Доротеї, дружини цесаревича Павла. Була другою дитиною та старшою донькою в родині спадкоємного принца Вюртембергу Фрідріха та його першої дружини Августи Кароліни Брауншвейг-Вольфенбюттельської. Мала старшого брата Вільгельма та молодшого — Пауля. Менша сестра Софія померла немовлям.
Шлюб батьків був нещасливим. 1786 року Августа звернулася до імператриці Катерини II з проханням надати їй притулок. Правителька його задовольнила, й узяла принцесу під свій захист. Фрідріха, який від 1783 року обіймав посаду генерал-губернатора Фінляндії, вона вислала з дітьми з території Росії. Матір надалі мешкала у замку Лоде в Естляндії і померла за загадкових обставин у вересні 1788 року, до офіційного розлучення.
Дітей виховувала бабуся Фредеріка у Монбельярі. Ім'я Августи при вюртемберзькому дворі було заборонено. Катерина згодом не згадувала про матір ані у своєму щоденнику, ані у листуванні з батьком, але завжди відгукувалася з теплом про бабусю. Принцеса провела з нею десять років і отримала чудову освіту. У 1795 році її дідусь Фрідріх II Ойген став герцогом Вюртембергу, і родина переїхала до Штутгарту. Батько у травні 1797 року оженився вдруге з британською принцесою Шарлоттою, а у грудні того ж року — успадкував вюртемберзький трон. Катерина добре ладнала із мачухою, яка взялася опікуватися дітьми. 1800 року родина була змушена втекти до Відня від наступу французьких військ. Згодом Фрідріх підтримав Наполеона і отримав від нього змогу реорганізувати у 1805 році свої землі у королівство, захопивши нові території. Однією з умов було одруження Катерини із молодшим братом Бонапарта.
Перед цим два шлюбні проєкти принцеси були скасовані. Сама дівчина воліла стати настоятелькою жіночого монастиря. Батьківській волі підкорилася неохоче, оскільки зверхньо ставилася до простого походження нареченого. Втім, після їхньої особистої зустрічі, змінила своє ставлення, бо юнак їй дуже сподобався. Жером же повідомив брату Люсьєну, що принцеса «досить гарненька і, здається, в неї дуже добрий характер».
Письменник Моріц фон Кайзенберг так змальовував зовнішність Жерома: «Граційний, худорлявий юнак із темним волоссям і чорними очима. У його зовнішності є щось міцне, кістка вилиці виступає, а зухвалість юності проступає під декількома легкими зморшками, що вже утворилися біля очей. Підборіддя та сильна шия нагадують його брата, на якого він не схожий в іншому».
Шлюб був призначений на осінь 1806 року, однак відклався, бо вибухнула Четверта коаліційна війна, і Жером супроводжував брата-імператора у його кампанії до Пруссії.Жером Бонапарт
Королева-консорт Вестфалії
У 24 роки принцеса стала дружиною 22-річного Жерома Бонапарта. Шлюб за довіреністю уклали 12 серпня 1807 року у Штутгарті. Особистий — 22 серпня у палаці Тюїльрі. Вінчання пройшло у Парижі 23 серпня.Профіль на Thepeerage.com На церемонії були присутніми імператор Наполеон I та імператриця Жозефіна. Весілля стало гламурною світською подією столиці. З приводу укладення шлюбу була викарбувана пам'ятна медаль. Для Жерома це був другий шлюб, перший, з американкою Елізабет Паттерсон, від якої він мав сина, анулювали за велінням Наполеона. Попри політичні передумови союзу, пара зблизилася і мала щасливе подружнє життя. Хоча Жером заводив численних коханок і навіть мав тривалі романи, Катерина закривала на це очі. Вона була дуже прив'язана до чоловіка та ласкаво кликала його «Фіфі».
Для брата імператор 16 серпня створив Вестфальське королівство, залежне від Франції. Землі нової держави простиралися між Рейном та Ельбою, столицею було місто Кассель. Молодята вирушили до своїх володінь 23 листопада. Після напруженої подорожі поганими дорогами вони досягли Вайсенштайна 7 грудня, але за три дні покинули замок через холоднечу. Оселилися у Кассельському міському палаці, який Катерина назвала жахливою старою сторожовою вежею.
Молоде королівське подружжя прибуло до нової батьківщини з найкращими намірами, Вестфалія мала стати зразковою державою, населення спочатку було налаштоване доброзичливо. Але, хоча Жером запровадив у країні кодекс Наполеона, скасував кріпосне право, визнав євреїв рівноправними громадянами тощо, загалом він мало цікавився державними справами, натомість віддаючи перевагу публічному інсценуванню своєї королівської гідності, тривалим церемоніям та пишним святкуванням. Між іншим, він замовив величезні державні портрети себе та дружини. Людвіг ван Бетховен отримав запрошення стати придворним капельмайстром.Запрошення Бетховену від Жерома Бонапарта Оскільки місцеві палаци перебували у розграбованому стані, пара одразу почала робити замовлення на якісні меблі та коштовне столове срібло у провідних паризьких виробників. Місцеві ремісники, які прагли отримати роботу, мали орієнтуватися на французькі моделі.
Дорогі звички Жерома здобули йому зневагу Наполеона. Вестфальський двір ніс витрати, зіставні з імператорським двором, і Бонапарт, зрештою, відмовився фінансово підтримувати брата.La Grande Armée by Georges Blond, translated by Marshall May, стор. 303. Державний борг Вестфалії у 1809 році перевищував 112 000 000 талерів.
Жером під час свого правління отримав прізвисько Веселий король (), в той час як Катерину називали Вестфальською індичкою. Жінка звикла до екстравагантного способу життя при дворі, замовляла гардероб у Парижі, а її зачіска відповідала останнім модам. Втім, королеву хвилювало зростаюче ожиріння, яке вона успадкувала від батька. Із надмірною вагою намагалася боротися за допомогою верхової їзди і танців. Також дуже переймалася, що не може завагітніти.
У 1808 році відвідала Бад-Лібенцелль у Вюртемберзі для лікування термальними водами.Balneologische Zeitung: Correspondenzbl. d. Deutschen Gesellschaft für Hydrologie, Том 3. Rathgeber, 1856. Звістка про її приїзд сприяла тому, що уряд королівства провів часткове оновлення курорту.Helmut Schiek. Bad Liebenzell in alten Ansichten.
Віддавала перевагу замку Вільгельмсталь, який, на її честь, від 1807 року називався Катаріненталь.Замок Вільгельмсталь Його будівля була оточена ландшафтним садом.Парк і палац Вільгельмсталь Вела усамітнене життя у своїх покоях, де займалася письмом, читанням і музикою. Вела щоденник у період від зими 1810/1811 до 1816 року, коли помер її батько. Отримана освіта зблизила її з другою дружиною Наполеона, Марією Луїзою, яка відчувала себе загубленою при французькому дворі.
24 листопада 1811 року у Кассельському палаці трапилася велика пожежа, третина будівлі була знищена. Подружжя чудом вціліло.Регіональна вікі. Жером Бонапарт Після цього переїхали до палацу Бельвю у Касселі. Тимчасовою резиденцією був також Палац на пагорбі Вільгельма, який в той час йменувався Палац на пагорбі Наполеона ().Історія Палацу на пагорбі Вільгельма Інтер'єри замку були перероблені у стилі ампір.Крило Вайссенштайн
Загалом королева залишалася поза політикою, однак Жером обговорював з нею усі важливі рішення. Іноді вона супроводжувала його в інспекційних поїздках королівством. 1812 року, коли чоловік брав участь у російській кампанії, здійснювала регентство в країні, яке було добросовісним та передбачливим. На з'їзді князів у Дрездені особисто вела переговори з імператором щодо зменшення тягара на державу.
Після поразки в Росії зимою 1813 року, Жером звернувся до Наполеона з проханням дозволити Катерині вирушити до Парижа, побоюючись наступу союзних армій. З другої спроби Наполеон дав дозвіл. У березні королева назавжди залишила Вестфалію. Її чоловік ненадовго повернувся до армії, але після Лейпцизької битви, він 26 жовтня виїхав з Касселя та вирушив до Франції, забираючи дорогою всі коштовності з королівських замків. Ще за два дні до Касселю увійшли російські війська, і держава остаточно перестала існувати. В Комп'єні подружжя зустрілося після восьмимісячної розлуки. У січні королева радісно повідомила батька про свою вагітність.
Під час війни Катерина разом із дружиною маршала Бернадота переховувалися у Жюлі Кларі в її замку у Мортефонтені, а коли союзні війська взяли Париж — ховалися у місцевому будинку Дезіре Кларі. Lindwall, Lilly: Desideria. Bernadotternas anmoder.[Desideria. The Ancestral Mother of the Bernadottes] Stockholm. Åhlén och Åkerlunds Förlag A.-B. 1919.
У березні 1814 року подружжю довелося розлучитися, оскільки Жером супроводжував Марію Луїзу в Блуа, а Катерина виїхала до батьківських володінь. Коли жінка залишала Париж, по дорозі до Фонтенбло, її пограбувала озброєна банда, якою командував колишній шуан, маркіз де Мобрей. Королева втратила свої діаманти, гроші та цінні речі. Після цього Катерина звернулася до імператора Олександра I, тодішнього господаря Парижа, який доводився їй кузеном. Більшу частину краденого повернули.
Король Фрідріх I сподівався, що донька залишить Жерома, як це зробила Марія Луїза з Наполеоном, однак Катерина вирушила за ним. Відома її обурена відповідь на пропозицію розлучитися з Жеромом: «Одружившись із королем, не знаючи його, я покохала його, сьогодні я ношу його сина у своїй утробі, він ощасливив мене в ці сім років своєю люблячою та милою поведінкою, але навіть якби він був найгіршим із чоловіків для мене і зробив би мене нещасною, я не кинула би його в біді і не заслуговувала би ані твоєї, ані його поваги, якби повелася так».Жером Бонапарт
Життя у вигнанні
Пара отримала дозвіл австрійського уряду оселитися у Штирії. 16 червня 1814 року вони прибули до Еггенбергу, де за кілька днів зустріли сестру Жерома, Елізу, яка рушила до Італії. Чоловік Катерини супроводив родичку до Удіне, де отримав від Меттерніха заборону рушити далі, і був змушений повернутися до Трієсту. 20 серпня до нього, після виснажливої подорожі, приєдналася Катерина.Locanda Grande
У Трієсті пара зупинилася на віллі Касіс у підніжжя пагорба Сан-Віто. Там за чотири дні, у серпні 1814 року народився їхній первісток. Всього у пари було троє дітей.
Із початком Ста днів Катерина допомогла чоловікові виїхати до Франції. Сама вона була заарештована за наказом імператора Австрії Франца II та неохоче повернулася до родини у Вюртемберг. Там вона у березні 1815 року оселилася у замку Гоппінген. Батько перевіряв її кореспонденцію, пересуватися принцеса могла лише під охороною.
Після другого зречення Наполеона Бонапартам було заборонено проживати у Франції. Жером таємно залишив Париж 27 червня, і, після довгого скитання Швейцарією та Францією, у серпні 1815 приєднався до Катерини. Оскільки Гоппінгенський замок неможливо було належним чином вартувати, Фрідріх I призначив їм місцем проживання замок над Ельвангеном, з умовою не віддалятися від нього та не тримати на службі французів. З вересня 1815 Жером і Катарина мешкали там разом зі своїм однорічним сином у колишніх кімнатах князя-єпископа на другому поверсі головного корпусу. Для облаштування зі Штутгартської резиденції їм привезли безліч предметів меблів.Замок над Ельвангеном Також у 1815—1816 роках замок зазнав невеликої перебудови,Замок над Ельвангеном вікна та галереї були засклені.