Геннадій Григорович Литаврін (; , с. Абай, Уймонський аймак, Ойратська АТ, Сибірський край, СРСР – , Москва, РФ) — радянський і російський історик, спеціаліст із середньовічної історії південних слов'ян, Візантії та російсько-візантійських зв'язків. Доктор історичних наук (1973), академік РАН (1994).
Життєпис Випускник катедри історії Середньовіччя історичного факультету МДУ (1951), учень З. В. Удальцової. 1954 року захистив кандидатську дисертацію «Боротьба болгарського народу проти візантійського ярма (XI–XII ст.)». Викладав стародавні мови на історичному факультеті МДУ (1954–1955), був співробітником Інституту історії АН СРСР (1955–1968). З 1968 року працював в Інституті слов'янознавства РАН, у 1983–2002 роках завідував відділом історії Середніх віків. З 1987 року очолював сектор історії Візантії (пізніше — Центр вивчення візантійської цивілізації) Інституту загальної історії РАН та редакцію журналу «Візантійський літопис».
Доктор історичних наук (1973, дисертація «Поради й оповідання Кекавмена. Твір візантійського полководця XI століття»). Академік РАН (1994, член-кореспондент АН СРСР із 1987), іноземний член Болгарської АН (1989). Президент Національного комітету візантиністів Росії, віце-президент Міжнародної спілки візантиністів. Лауреат Державної премії Росії у галузі науки і техніки за монографію «Культура Візантії IV–XV століть» у трьох томах (1996) Помер видатний історик-візантиніст Г. Г. Литаврін | Русский Обозреватель .
Був одружений з істориком Е. Е. Литавріною (1928–2002). Дочка — театрознавка М. Г. Литавріна (нар. 1955) Литавріна Марина Геннадіївна на сайті історичного факультету МДУ.
Бібліографія Монографії Очерки истории Византии и южных славян. М.: Учпедгиз, 1958. 2-е изд. СПб.: Алетейя, 1998. (У співавторстві з О. П. Кажданом). Болгария и Византия в XI–XII вв. — М.: Издательство АН СССР, 1960. Как жили византийцы. — М.: Наука, 1974. 2-е изд. СПб.: Алетейя, 1997. 3-е изд. СПб.: Алетейя, 2006, 2014. Византийское общество и государство в X—XI вв. Проблемы истории одного столетия: 976–1081 гг. — М.: Наука, 1977. Византия и славяне (сборник статей). — СПб.: Алетейя, 1999. Византия, Болгария, Древняя Русь (IX — начало XII в.). — СПб.: Алетейя, 2000.
Переклади джерел Кекавмен. Советы и рассказы Кекавмена / Пер. Г. Г. Литаврина. М.: Наука, 1972. 2-е изд. СПб.: Алетейя, 2003.
Вибрані статті Религия и политика в Болгарии накануне и в период утверждения христианства (VIII – конец IX в.) // История, культура, этнография и фольклор славянских народов. М., 1988. С. 82–100. О походе аваров в 602 г. против антов // Славяне и их соседи. Международные отношения в эпоху феодализма. М., 1989. С. 15–33. Русско-византийские связи в середине X века // Вопросы истории. 1986. № 6. С. 41–52. Представления «варваров» о Византии и византийцах в VI–X вв // Византийский временник. 1986. Т. 46. С. 100–108.
Примітки
Література Г. Г. Литаврин. Краткий очерк научной деятельности // GENNADIOS: 70-летию академика Г. Г. Литаврина. — 1999. Беседа юбиляра и редактора с издателем // ANTIDWRON: 75-летию академика РАН Геннадия Григорьевича Литаврина. — 2003.
Посилання
Історична довідка на сайті Архіву РАН Публікації у «Візантійські часнику»