Осмо́л або смоля́к, рідко лучни́ця — насичена смолою деревина хвойних порід, що є сировиною для виробництва скипидару, каніфолі.
Походження
Просмолення деревини відбувається завдяки відмиранню живих клітин смоляних ходів і спостерігається при ядроутворенні та пораненні смолоносної системи. Живиця витікає з відмерлих або порушених смоляних ходів, заповнює трахеїди і міжклітинники та просочує стінки клітин. Під час відмирання деревини живиця повільно рухається до серцевини дерева і з часом насичує її. Внаслідок випаровування летких трепенів живиця згущується і перетворюється в смолу. Після смола твердне, а малосмолиста заболонь відпадає внаслідок гниття.
Різновиди осмолу Залежно від місту каніфолі (вказано в перерахунку на осмол 20 % вологості) розрізняють: жирний — понад 21 % каніфолі, середній — 16-20 %, худий — 13-15 %.
Залежно від місця знаходження та способу просмолення деревини розрізняють такі види осмолу:
Стовбуровий осмол — штучно просмолена стовбурова деревина шляхом завдання живому дереву спеціальних поранень у процесі осмолопідсочки. Смолистість такої деревини знаходиться в межах від 8 до 12 %.
Карровий осмол — просмолена деревина у зоні карр. Смолистість його сягає 40 %. З одного колоди можна отримати каровий осмол у розмірі 1-6 % від його об'єму.
Вітровальний осмол — комлева частина вітровалу, бурелому, що тривалий час пролежав на землі, внаслідок чого починається процес гниття і залишається більш смолиста ядерна частина із вмістом смолистих речовин 8–15 %.
Осмол із сухостію — заготовляється при рубках головного користування з комлевих частин сухостою та верхівкової частини стволів, уражених смоляним раком. Його смолистість 30 %.
Пневий осмол — ядрова частина зрілого пенька і коренів хвойних порід, що використовується для отримання смолистих речовин (їхній вміст — до 20 %).
Використання Історично осмол цінувався як сировина для виготовлення соснової лучини, котра, ймовірно, була найпоширенішим засобом освітлення в Центральній і Північній Європі аж до 19 століття.
Використовувався як сировина для смолокуріння.
Бушкрафт Осмол вважається одним із найкращих матеріалів для виготовлення трута, він водонепроникний, стійкий до гниття, надзвичайно легкозаймистий, придатний для тривалого зберігання і є в достатку в зонах проростання хвойних порід. Найпростіше добути осмол з поваленої сосни в місцях, де гілки з'єднуються зі стовбуром. Також його можна знайти в корінні, трухлявому пеньку чи в серцевині стовбура. Відрізнити осмол можна по темному, багряному кольору деревини й специфічному аромату смоли. Після відділення осмолу від гнилої деревини краще розрізати осмол на 10 см палички з яких потім можна отримувати стружку.
Великі шматки також можна використовувати як факел для освітлення.
Промислове викристання
Осмол слугує сировиною в лісохімічній галузі для виробництва скипидару, каніфолі, деревної смоляної олії.
В лісохімічній галузі використовуються пеньки, що залишаються після суцільних рубок, протягом 10-15 років вміст смол в пеньках зростає 25-30 %.
Пневий осмол заготовляють шляхом корчування спеціальними тракторами або вибуховим способом, обробляють на шматки, після чого направляють для переробки на каніфольно-екстракційні заводи. Процес переробки осмолу зводиться до його подрібнення на рубальній машині до розмірів тріски 3 — 30 мм (вздовж волокна), подальшої екстракції смолистих речовин та виділення скипидару та каніфолі з екстракту. Екстракція, як правило, проводиться прямою перегонкою з використанням бензину.
Примітки