Люсі́я Са́нчес Саорніль (; 13 грудня 1895, Мадрид — 2 червня 1970, Валенсія, Іспанія) — іспанська поетеса, активна анархістка і феміністка. Відома як одна із засновниць організації Вільні жінки, а також роботою в Національній конфедерації праці (CNT) та .

Ранні роки життя Вихована збіднілим і овдовілим батьком, Люсія відвідувала Королівську академію витончених мистецтв Сан-Фернандо. В юності почала писати вірші і приєдналася до нового літературного напрямку — ультраїзму. До 1919 року її роботи опублікували різні видання, серед яких , Tableros, Plural, Manantial і . Вона працювала під чоловічим псевдонімом, що дозволило їй зачіпати теми, що стосуються лесбійок, тоді як гомосексуальність була об'єктом цензури і покарання.

Політична активність 1931 року Люсія Санчес Саорніль, яка працювала телефонним оператором від 1916 року, брала участь у страйку, організованому анархо-синдикалістським робочим об'єднанням, Національною конфедерацією праці (CNT), проти компанії Telefónica. Ця подія стала поворотною точкою в її житті, підштовхнувши до політичної діяльності. З цього моменту Люсія вступила в боротьбу за анархічну соціальну революцію.

1933 року Люсію призначено секретарем Мадридського відділення CNT, вона випускала їхні журнали до початку Громадянської війни в Іспанії. У травні 1938 року вона стає генеральним секретарем , анархістської організації, подібної за функціями до Червоного Хреста, що надає допомогу і підтримку.

Друкуючись в анархістських виданнях, таких як , тощо, Люсія висловлює свою феміністичну точку зору. Хоч вона не висловлюється різко про контроль народжуваності, проте засуджує поділ за статевою ознакою в іспанському суспільстві. Таким чином, Люсія зміцнила свій статус найрадикальнішої анархістки, яка відкидає образ жінки-домробітниці. У серії статей для Solidaridad Obrera, вона з розмахом спростовує визначення материнства як ядра жіночої ідентичності, яке висунув .

Організація «Вільні жінки»

Незадоволені шовіністичними забобонами соратників з Республіканської партії, Люсія Санчес Саорніль і її дві союзниці, і , створили 1936 року організацію «Вільні жінки». Це була автономна анархістська організація, до якої входили прихильниці «подвійної боротьби» за жіночу свободу і соціальну революцію. Люсія та інші «вільні жінки» заперечували домінівну думку, що статева рівність у безкласовому суспільстві має виникнути природним чином. Як тільки спалахнула громадянська війна, число учасників організації зросло до , і вони почали організовувати жіночі соціальні простори, школи, газети і програми дитячих садків.

1937 року, працюючи у Валенсії редакторкою журналу , Люсія познайомилася з Америкою Баррозо, яка стала її партнеркою на все життя.

Вигнання і переховування З поразкою Другої республіки Люсія і Америка мусили рятуватися втечею в Париж, де Люсія продовжила свою участь у SIA. З капітуляцією Франції перед німецькими військами довелось знову виїхати, і 1941 року вони повернулися в Мадрид.

У Мадриді Люсія працювала фоторедактором, але їй знову довелося поміняти місце проживання після того як у ній упізнали партизанку-анархістку. Вона з Америкою вирушили до Валенсії, де жила сім'я Америки. Через поширення фашизму і католицького моралізму їхній зв'язок став для них небезпечним, тому вони приховували свої стосунки. Протягом цього часу Америка працювала в аргентинському консульстві, а Люсія продовжувала працювати редактором до своєї смерті від раку молочної залози 1970 року. В її поезії того періоду звучать її думки про страх поразки і здатність продовжувати боротьбу. Люсія не залишила автобіографічних записів.

В епітафії на надгробку Люсії сказано: «Чи правда, що надія померла?» («¿Pero es verdad que la esperanza ha muerto?»).

Особисте життя Люсія Санчес Саорніль була лесбійкою.Helena Andrés Granel, Mujeres Libres (1936—1939): Una lectura feminista, Seminario Interdisciplinar de Estudios de la Mujer, Universidad de Zaragoza, 2006, page 24 . Вона познайомилася зі своєю партнеркою Амерікою Баррозу в 1937 році коли почала працювати в газеті «Умбрал».Sanfeliu Gimeno, Luz."Lucía Sánchez Saornil; an alternative life and work to the society of his time ". Retrieved on 25 August 2016. Її лесбійський статус не був широко відомий до 1980-х років, хоча вона писала під чоловічим псевдонімом під час Другої республіки, захищаючи лесбійське бажання. Ті, хто працював з нею в «Mujeres Libres» у цей період, казали, що Санчес ніколи не приховувала від них, що вона лесбійка, і що її стосунки з Америкою Баррозу були добре відомі.

Див. також

Анархо-фемінізм

Література

Ackelsberg, Martha A. Free Women of Spain: Anarchism and the Struggle for the Emancipation of Women. Bloomington, IN: Indiana University Press, 1991. Enders and Radcliff. Constructing Spanish womanhood: female identity in modern Spain. SUNY Press, 1999. Linhard, Tabea Alexa. Fearless women in the Mexican Revolution and the Spanish Civil War. University of Missouri Press, 2005. Nash, Mary. Defying Male Civilization: Women in the Spanish Civil War. Denver, CO.: Arden Press, 1995. Акельсберг М. «Самостійність і рівність»? Організація «вільні жінки» та анархістські стратегії для жіночої емансипації Санчес Саорниль Л. Проблема фемінізму

Примітки

Посилання Lucía Sánchez Saornil: La vanguardista El Mundo (May 10, 1998) Gimeno, Luz Sanfeliu. Lucía Sánchez Saornil; una vida y una obra alternativas a la sociedad de su tiempo «The Question of Feminism» by Lucia Sanchez Saornil