Леонард Казімєж W źródle rosyjskim wskazanym w sekcji "Linki zewnętrzne" jako drugie imię jest podany "Wilhelm". Скірський (, . 26 квітня 1866 р. Стопниця, Царство Польське, Російська Імперія пом. весна 1940 р. Харків, УРСР, СРСР ) — генерал-майор Армії Російської імперії та генерал-майор Війська Польського, жертва Катинського розстрілу .
Біографія Леонард Казімєж Скерський народився 26 квітня 1866 року в місті Стопниця в старовинній дворянській родині гербу Пухала , кальвіністської (євангельської реформи) конфесії, в сім'ї Генрика Скерського та Гелени, уродженої Хассман. Його молодший брат Стефан Скерський (1873—1948) був пастором і багаторічним суперінтендантом (єпископом) Євангельської реформатської церкви.
Відвідував чоловічу урядову гімназію в місті КельціA. Massalski, J. Szczepański, Słownik biograficzny zasłużonych nauczycieli i wychowanków. I Liceum Ogólnokształcące im. Stefana Żeromskiego w Kielcach, Kielce 2010, s. 112.. У зв'язку з євангельською релігією на нього не поширювалося імперське обмеження служби в царській армії поляків католицького віросповідання, вступив до армії добровільно. Закінчив Воронезький кадетський корпус і Михайлівське артилерійське училище в Санкт-Петербурзі в 1887 році. Звання офіцера отримав у 1888 році в 3-й гвардійській артилерійській бригаді. У 1906 році отримав звання полковника артилерії.На початку Першої світової війни командував 2-м ескадроном 3-ї гвардійської артилерійської бригади. 11 лютого 1915 року присвоєно звання генерал-майора зі старшинством 29 вересня 1914 року. З 10 березня 1915 командував 7-ю артилерійською бригадою. Потім був начальником штабу 21-го армійського корпусу. 28 квітня 1917 року став інспектором артилерії п'ятого армійського корпусу. На початку Лютневої революції 1917 р. організував Асоціацію польських вояків у 5-му корпусі з наміром створити 4-й польський корпус у Росії. Був заарештований більшовиками, але зумів втекти в Україну, де приєднався до Другого польського корпусу в Росії, під керівництвом генерала Евгеніуша де Хенінг-Міхаеліса. Після роззброєння корпусу австро-угорською армією, Скерський уникав арешту і воював на боці «білого руху».
15 травня 1919 р. призначений командиром сьомої піхотної дивізіїDziennik Rozkazów Wojskowych Nr 60 z 31 maja 1919 roku, poz. 1905., а 20 травня 1919 р. офіційно прийнятий до Війська Польського із затвердженням звання генерал-лейтенанта та старшинства 29 вересня 1914 р.Dziennik Rozkazów Wojskowych Nr 59 z 29 maja 1919 roku, poz. 1869. 25 липня 1919 р. звільнений з дійсної служби і зарахований до 1-го запасу. 26 серпня 1919 року був відкликаний на діючу службу до Війська Польського і призначений до армії генерала ГаллераDziennik Rozkazów Wojskowych nr 90 z 25 września 1919 roku, poz. 3297.. Випускник 4 курсу Центру артилерійських досліджень у Варшаві.
У 1920 році, під польсько-радянської війни, під час переслідувань, які розпочалися біля столиці після Варшавської битви, командував четвертою армією. Очолюване ним оперативне з'єднання та 2-а армія ген. Едварда Ридз-Смігли, 25 вересня вони захопили Гродно і розгромили більшовицькі війська в його районі. Це закріпило успіх операції на Німані.
20 вересня 1920 року було затверджено звання 1 квітня 1920 р. генерал-лейтенанта «в артилерії з групи б. Східний корпус і колишня російська армія»Dziennik Personalny Ministerstwa Spraw Wojskowych Nr 37 z 29 września 1920 roku, poz. 858..
28 лютого 1921 було затверджено звання 1 квітня 1920 року у званням генерал-лейтенанта «в артилерії з групи б. Східний корпус і колишня російська армія»Dziennik Personalny Ministerstwa Spraw Wojskowych nr 11 z 19 marca 1921 roku, poz. 317.. 3 травня 1922 р. завірений у званні генерал-майора зі старшинством 1 червня 1919 р. в генеральському корпусіSpis oficerów służących czynnie w dniu 1.6.1921 r. Dodatek do Dziennika Personalnego M.S.Wojsk. nr 37 z 24 września 1921 roku, s. 3, 870..
Під час Травневого перевороту перейшов на бік Юзефа Пілсудського, заарештованого прихильниками уряду. Звільнений, а потім облюбований командою Пілсудського. Серед іншого він був:
командиром сьомої піхотної дивізії V—VII 1919 р. у Сілезькому повстанні, командиром 1- ї польської стрілецької дивізії VII—IX армії Галлера 1919 р., воював на Волині, командиром 13-ї піхотної дивізії, вересень-грудень 1919 р. командиром 4-ї стрілецької дивізії, грудень 1919 — травень 1920, участь у Київській операції, Командувачем Оперативної групи V—VII 1920 р. у польсько-більшовицькій війні , Командувачем VII армією 4 1920 — лютий 1921, участь у Варшавській битві та контратаці Війська Польського у польсько-радянській війні, 4-а армія в боях досягла обл. Случ на Волині. Він був нагороджений Virtuti Militari другого класу. Армійським інспектором № ІІІ у Торуні, лютий 1921 — жовтень 1926 р. армійським інспектором у Варшаві, жовтень 1926 — грудень 1931.
31.12.1931 вийшов у відставкуDziennik Personalny Ministerstwa Spraw Wojskowych nr 5 z 3 sierpnia 1931 roku, s. 247..
Після виходу на пенсію оселився у Варшаві. Був активним в об'єднаннях Євангельської реформатської церкви в Польщі. У 1936 р. обраний головою церковного Синоду. Під час агресії СРСР проти Польщі 17 вересня 1939 р. гостював із дружиною Наталією та полковником. Раймунд Бжозовський з генералом Станіславом Соллогубом-Довойно в маєтку Зіолово Кобринського повітуArchiwum Andrzeja Słowickiego, pasierbowanego wnuka gen. Stanisława Dowoyno-Sołłohuba. Frankfurt nad Menem. 20 вересня ген. Соллогуб-Довойно був розстріляний співробітником НКВС на очах у родини, а ген. Скірський був заарештований, як він стояв, не дозволяючи забрати пальто, а потім ув'язнений у в'язниці НКВС у КобриніArchiwum Andrzeja Słowickiego, pasierbowanego wnuka generała Stanisława Dowoyno-Sołłohuba. Frankfurt nad Menem.. 15 жовтня 1939 р. його перевезли до табору в Старобельську, а потім, у 1940 р., вбили в штабі НКВС у Харкові.
Ймовірно, генерал Леонард Скерський був найстарішим польським військовополоненим, убитим під час Катинської різанини.
Похований на Польському військовому кладовищі в ХарковіCharków. Księga Cmentarna Polskiego Cmentarza Wojennego. Warszawa 2003, s. 488..
Вшанування пам'яті
Указом Леха Качинського, президента Республіки Польща від 5 жовтня 2007 р. № 112-48-07 Леонарду Скерському було посмертно присвоєно звання генерал-лейтенанта . Акція була оголошена уВаршаві 9 листопада 2007 року під час церемонії «Пам’ятаємо Катинь – вшануймо пам’ять Героїв».
15 серпня 2014 року, до 94-ї річниці чуда на Віслі, на кладовищі полеглих у Варшавській битві в Оссуві було відкрито меморіальну дошку в пам’ять восьми командирів польських частин, які брали участь у бойових діях, які у 1940 році стали жертвами бойових дій. Катинська різанина; генерал-майор Станіслав Галлер, генерал-майор Генрик Мінкевич, генерал-майор. Леонард Скірський, бригадний генерал Броніслав Богатеревич, бригадний генерал Казімєж Орлик-Лукоский, бригадний генерал Мечислав Сморавінський, кол. Стефан Косецький, підполковник Вільгельм Каспшикевич .
Особисте життя З 1908 р. був одружений з Наталією Горинь православного віросповідання. У них не було дітей, однак Леонард усиновив її сина від першого шлюбу Валеріана (1909 р.н.)
Нагороди
Командорський хрест ордена Virtuti Militari Срібний хрест ордена Virtuti Militari № 81 (1921) Dekret Wodza Naczelnego L. 2763 z 15 marca 1921 r. (Dziennik Personalny z 1921 r. Nr 13 poz. 409) Великий оркестр ордену «Відродження Польщі» (10 листопада 1938 р.) „za wybitne zasługi na polu pracy społecznej” . Командорський хрест із зіркою ордену "Відродження Польщі" (7 листопада 1925) Dziennik Personalny Ministerstwa Spraw Wojskowych Nr 123 z 20 listopada 1925 roku, s. 661. Командорський хрест ордена Restituta Polonia (2 травня 1923 р.) Хрест Хоробрих (чотири рази, вперше в 1921 р.) „Za męstwo okazane w walce z nieprzyjacielem w obronie Ojczyzny”; Rozkaz Ministra Spraw Wojskowych L. 1863 z 28 lipca 1921 r. (Dziennik Personalny z 1921 r. nr 31, poz. 1298) Золотий Хрест Заслуги (17 березня 1930 р.) „za zasługi na polu organizacji i wyszkolenia wojska”. Пам'ятна медаль учаснику війни 1918-1921 рр. Почесний знак Польського Червоного Хреста 1 ступеня Пам'ятний знак Генерального інспектора Збройних Сил (12 травня 1936 р.) Пам'ятний знак 37-го піхотного полку Ленчицького краю (1931) Орден св. Станіслава 2 клас (1904, Росія) Орден св. Анни 2 клас (1906, Росія) Орден св. Володимира з мечами 3-го класу (двічі: у 1913 р. і 3 січня 1915 р., Росія) Орден св. Станіслава з мечами 1-го класу (30 квітня 1915 р., Росія) Орден св. Володимира з мечами 2-го класу (26.03.1916 р., Росія) Орден Почесного легіону 3 ступеня (1921, Франція) Rozkaz Ministra Spraw Wojskowych L. 1717 z 28 maja 1921 r. (Dziennik Personalny z 1921 r. nr 29, poz. 1208) Орден Почесного легіону 2 ступеня (Франція) Орден св. Сави I клас (1926, Югославія) Zarządzenie Prezydenta RP G.M.I.L. 6094/1926 z 23 marca 1926 Dziennik Personalny z 1926 r. nr 16, s. 106 Орден св. Сави II клас (Югославія) Орден Білого Лева 2 ступеня (1926, Чехословаччина) Zarządzenie Prezydenta RP G.M.I.L. 3149/1926 z 30 stycznia 1926 Dziennik Personalny z 1926 r. nr 12, s. 70
Бібліографія
Генрик П. Коск: Польська Генераліція, т. 2, вид. Видавництво «Аякс», Прушків 2001 р., . Т. Криська Карський С. Жураковський: Генерали незалежної Польщі, опубл. Видання Зустрічі Варшава 1991.
Примітки
Зовнішні посилання Скерский Леонард-Вильгельм Генрихович, Файл проекту «Armia Rosyjska w Wielkiej Wojne». Скерський Леонард Генріхович. Біографія (російською)