Линдюк Ігор Васильович — старший лейтенант Національної гвардії України, учасник російсько-української війни. Командир бойової снайперської групи групи розвідки спеціального призначення ОЗСП «Азов». Загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році під час оборони м. Маріуполь.
Життєпис Народився 30 листопада 1968 року в місті Кишинві, Молдова в сім'ї кадрового військового. Школу закінчив у Німеччині, у військовому гарнізоні, куди на певний час у зв'язку з відрядженням батька переїхала вся сім'я. В дитинстві захоплювався іграшковими лицарськими баталіями, на стінах квартири малював мужніх кірасирів
Величезне враження справила на нього строкова служба в місті Тарту, Естонія, на авіабазі стратегічних бомбардувальників під командуванням славетного Джохара Дудаєва.
Здобув освіту інженера-зоолога в університеті Угорщини, по програмі обміну студентами, де паралельно проходив практику в одному з лісових господарств країни. Згодом Ігор закінчив Ніжинський електроенергетичний технікум та офіцерські курси Національної Академії НГУ. Знав українську, угорську, румунську і російську мови
На Івано-Франківщині створив сім'ю. Працював електриком, пізніше – менеджером та єгерем в приватному господарстві в Карпатах. Займався селекцією форелі та осетра, розводив благородних оленів та фазанів.
З початку війни в 2014 році — доброволець в батальйоні «Золоті ворота». З жовтня 2015 — у національній гвардії, ОЗСП «Азов».
Займався контрснайперською і контрдиверсійною діяльністю. Зокрема брав активну участь у відпрацюванні однієї з успішних операцій групи під назвою «Яблуня» у 2019 році
Обставини загибелі 23.03.2022, під час виконання бойового завдання отримав поранення, несумісні з життям.
Нагороди орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, зразкове виконання службового обов'язку.
Джерела