Карл Джонсон — американський вірусолог, відомий відкриттям вірусів Мачупо, Хантаан та Ебола. Обіймав ключові посади в .
Кар'єра Джонсон вивчав медицину в Університеті Рочестера, здобув ступінь доктора медицини та закінчив медичну ординатуру у . З 1958, він працював у (NIAID) з вірусами респіраторної застуди (спільно з )
Джонсон працював 13 років, починаючи з 1962 року (з 1964 року як директор) у лабораторії Національного інституту охорони здоров’я в зоні Панамського каналу, а потім у Центрах контролю та профілактики захворювань (CDC) в Африці та Кореї. В Атланті він створив першу лабораторію рівня 4 для CDC. Після виходу на пенсію Джонсон продовжував працювати у фармацевтичній промисловості та був ад'юнкт-професором в Університеті Нью-Мексико. В .
В 1981 році він залишив CDC, щоб працювати в Інституті інфекційних захворювань армії США як програмний директор з небезпечних вірусів.
Він також працював доцентом медицини та біології в Університеті Нью-Мексико, де його займався хантавірусними захворюваннями та екологією.
Нагороди та визнання 1984/85: президент Американського товариства тропічної медицини та гігієни, від якого раніше здобув премію Бейлі К. Ешфорда 2011: премія Еда Новаковського з клінічної вірусологіїhttp://c.ymcdn.com/sites/www.pascv.org/resource/resmgr/Clinical_Virology_Awards/2011_Karl_M._Johnson.pdf 2021: Clarivate Citation Laureates
Примітки