Новозеландська англійська

Новозеландська англійська () — діалект англійської мови, якою розмовляють і пишуть більшість англомовних . Його у стандартах ISO та Інтернет — en-NZ. Англійська мова є першою мовою більшості населення.

Англійська мова була привезена до Нової Зеландії колоністами протягом 19 століття. Це один із «найновіших варіантів англійської мови для носіїв мови, різновид, який розвинувся та став самобутнім лише за останні 150 років». Різновидом англійської мови, який мав найбільший вплив на розвиток новозеландської англійської, була австралійська англійська, що походить від південно-східної англійської англійської, зі значним впливом шотландської та гіберно-англійської, а також з меншим впливом британської престижної акцентної вимови (RP) та американської англійської. Важливим джерелом словникового запасу є мова маорі корінного населення Нової Зеландії, чий внесок відрізняє новозеландську англійську від інших варіантів.

Неротична новозеландська англійська мова найбільше схожа на австралійську за вимовою, але має ключові відмінності. Помітною відмінністю є реалізація (голосна KIT): у новозеландській англійській мові це вимовляється як schwa. Новозеландська англійська має кілька різновидів, що дедалі чіткіше виражаються, і хоча більшість новозеландців розмовляють неротичною англійською, ротичність швидко зростає, особливо серед та маорі в Окленді та на верхньому Північному острові.

Словники Першим словником зі статтями, що документували новозеландську англійську, ймовірно, був Heinemann New Zealand Dictionary, опублікований у 1979 році. Відредагована Гаррі Орсманом (1928–2002), це 1337-сторінкова книга з інформацією про використання та вимову термінів, які були загальноприйнятими в усьому англомовному світі, а також тих, що притаманні Новій Зеландії. Вона містить односторінковий список із приблизними датами входження до загального вжитку багатьох термінів, які зустрічаються в новозеландській англійській, але відсутні в інших мовних варіантах, таких як «haka» (1827), «boohai» (1920) та «bach» (1905). Друге видання було опубліковане у 1989 році з підзаголовком на обкладинці «Перший словник новозеландської англійської мови та новозеландської вимови» (The first dictionary of New Zealand English and New Zealand pronunciation). Третє видання під редакцією Нельсона Ватті було опубліковане як The Reed Dictionary of New Zealand English видавництвом Reed Publishing у 2001 році.

Першим словником, повністю присвяченим новозеландському різновиду англійської мови, був The New Zealand Dictionary, опублікований видавництвом New House Publishers у 1994 році під редакцією Елізабет та Гаррі Орсманів. Друге видання вийшло друком у 1995 році.

У 1997 році Oxford University Press випустило відредагований Гаррі Орсманом словник The Dictionary of New Zealand English: A Dictionary of New Zealandisms on Historical Principles — 981-сторінкову книгу, яка, за твердженням видавництва, базувалася на понад 40 роках досліджень. Ці дослідження розпочалися з дисертації Орсмана 1951 року і продовжилися під час його роботи над редагуванням цього словника. Для підтримки та розвитку цієї роботи у 1997 році Університетом Вікторії у Веллінгтоні (Victoria University of Wellington) та Oxford University Press було засновано Новозеландський словниковий центр (New Zealand Dictionary Centre). За цим послідував The New Zealand Oxford Paperback Dictionary у 1998 році за редакцією новозеландського лексикографа Тоні Деверсона. Він ґрунтується на четвертому виданні The Oxford Paperback Dictionary та другому виданні The Australian Oxford Paperback Dictionary.

Подальша лексикографічна робота увінчалася 1355-сторінковим словником The New Zealand Oxford Dictionary, який у 2005 році опублікували Тоні Деверсон та Ґрем Кеннеді. Словник містить понад 100 000 визначень, включно з 10 000 новозеландських статей та понад 10 000 енциклопедичних статей. Друге, переглянуте видання The New Zealand Oxford Paperback Dictionary було опубліковане у 2006 році, цього разу з використанням стандартних лексикографічних регіональних маркерів для ідентифікації новозеландського матеріалу, яких не було в першому виданні. Новозеландський словниковий центр припинив активну діяльність після виходу на пенсію свого другого директора, Діанн Бардслі, у 2012 році.

Іншим джерелом широко цитованих новозеландських слів та фраз є Collins English Dictionary, вперше опублікований у 1979 році видавництвом HarperCollins. Хоча цей словник переважно спирається на Bank of English — корпус текстів англійською мовою, який підтримується Бірмінгемським університетом за підтримки HarperCollins з 1980 року, новозеландський консультант надає інформацію для наповнення кожного видання. Першим консультантом, який виконував цю роль, був професор Ієн Гордон з Університету Вікторії, якого у 2003 році змінила професорка Елізабет Гордон (не родичка) з Кентерберійського університету. Згодом Елізабет Гордон залишила цю посаду.

Австралійський словник Macquarie Dictionary був уперше опублікований у 1981 році і відтоді став авторитетним джерелом з австралійської англійської мови. Він завжди містив велику кількість новозеландських слів та фраз на додаток до спільної для обох країн лексики. Кожне видання зберігало посаду новозеландського консультанта-резидента для новозеландського матеріалу, першим з яких був Гаррі Орсман, а найновішим — лексикограф з Університету Вікторії у Веллінгтоні Лорі Бауер.

Історичний розвиток Починаючи з 1790-х років, Нову Зеландію відвідували британські, французькі та американські китобійні, звіробійні та торговельні судна. Їхні екіпажі обмінювали європейські та американські товари з корінними маорі. Першими європейськими поселенцями в Новій Зеландії були переважно вихідці з Австралії, деякі з них — колишні в'язні або втікачі з каторги. Тут також оселялися моряки, дослідники та торговці з Австралії та інших частин Європи.

Коли у 1788 році було утворено колонію Новий Південний Уельс, більша частина Нової Зеландії номінально увійшла до її складу, проте реальна юридична влада чи контроль не здійснювалися. Як несуверенна нація, Нова Зеландія залишалася некерованою, а більшість європейських поселенців укладали шлюби з маорі та гармонійно жили серед племен (іві). Маорі значно переважали поселенців за чисельністю, і останні покладалися на них у питаннях безпеки.Mark Derby, 'Cultural go-betweens – Pākehā–Māori', Te Ara – the Encyclopedia of New Zealand, http://www.TeAra.govt.nz/en/cultural-go-betweens/page-2 (accessed 23 September 2024) Перші офіційні місіонери, які були з Англії, прибули до Нової Зеландії в 1814 році, принесучи формальну освіту, навички ведення сільського господарства та християнство до місцевих громад, чимало з яких на той час уже стали двомовними.Mark Derby, 'Cultural go-betweens – Missionaries', Te Ara – the Encyclopedia of New Zealand, http://www.TeAra.govt.nz/en/cultural-go-betweens/page-3 (accessed 23 September 2024)

Коли у 1839 році Новозеландська компанія оголосила про свої плани створити офіційні колонії в Новій Зеландії, це разом із зростаючими комерційними інтересами купців у Сіднеї та Лондоні спонукало британців до рішучіших дій задля встановлення британського суверенітету над Новою Зеландією. Капітан Вільям Гобсон був направлений до Нової Зеландії, щоб переконати маорі передати свій суверенітет британській короні, і 6 лютого 1840 року Гобсон та близько сорока вождів маорі (рангатіра) підписали Договір Вайтангі у Вайтангі на березі Затоки островів (Бей-оф-Айлендс).

Нова Зеландія розірвала свій зв'язок із Новим Південним Уельсом і стала окремою Колонією Нова Зеландія 1 липня 1841 року.'New Zealand Becomes a Colony', from An Encyclopaedia of New Zealand, edited by A. H. McLintock, originally published in 1966. Te Ara - the Encyclopedia of New Zealand URL: http://www.TeAra.govt.nz/en/1966/history-constitutional/page-2 (accessed 04 Dec 2022) З цього моменту почалося значне європейське заселення, переважно з Англії, Шотландії, Уельсу та Ірландії, і меншою мірою зі Сполучених Штатів, Південної Африки та різних частин континентальної Європи. Близько 400 000 поселенців прибули з Британії, з яких 300 000 залишилися назавжди. Більшість із них були молодими людьми, і тут народилося 250 000 немовлят.

У перші роки після підписання Договору Вайтангі напруженість зростала через спірні купівлі землі поселенцями, а також через відмову деяких громад визнавати британське правління. Конфлікти переросли у те, що стало відомо як Новозеландські війни в період з 1845 по 1872 рік. Колоніальний уряд викликав тисячі британських солдатів із Британії та Австралії, а також сформував місцеві пробританські сили ополчення для проведення масштабних кампаній з метою підпорядкування маорі та союзних їм сепаратистських рухів, що зрештою призвело до поразки сил повстанців.

Попри війни, відкриття родовищ золота в Отаго (1861) та Вестленді (1865) викликало всесвітню золоту лихоманку, яка більш ніж удвічі збільшила населення Нової Зеландії — з 71 000 у 1859 році до 164 000 у 1863 році. Між 1864 і 1865 роками, відповідно до Закону про поселення в Новій Зеландії 1863 року (New Zealand Settlements Act 1863), 13 коралів із громадянами Англії, Шотландії, Ірландії та Південної Африки прибули до Нової Зеландії за Імміграційною програмою Вайкато (Waikato Immigration Scheme). Згідно з даними перепису 1871 року, близько половини перших поселенців були англійцями, чверть — шотландцями, чверть — ірландцями і 5% — австралійцями.

Європейське населення Нової Зеландії стрімко зросло з менш ніж 1000 осіб у 1831 році до 500 000 у 1881 році. До 1911 року населення Нової Зеландії досягло мільйона, з яких 49 844 особи були маорі. 702 779 осіб народилися в Новій Зеландії. Найбільшими демографічними групами серед народжених за кордоном були вихідці з Англії та Шотландії, за якими йшли іммігранти з Австралії та Ірландії.

Окремий новозеландський варіант англійської мови визнають щонайменше з 1912 року, коли Френк Артур Свіннертон описав його як «ретельно модульоване бурмотіння». Від самого початку стихійного заселення австралійцями та європейцями й подальших офіційних британських міграцій почав формуватися новий діалект шляхом запозичення слів із мови маорі для опису унікальної флори та фауни Нової Зеландії, для яких в англійській мові не було назв.The Story of English by Robert McCrum, William Cran, and Robert MacNeil. BBC Publications and Faber and Faber: London, 1986.

Новозеландський акцент уперше з'явився в містечках зі змішаним населенням іммігрантів з Австралії, Англії, Ірландії та Шотландії. До них належали військові поселення (militia towns) Північного острова та золотовидобувні містечка Південного острова. У більш однорідних містах, як-от в Отаго та Саутленді, де селилися переважно вихідці зі Шотландії, новозеландський акцент формувався довше, тоді як у школах цей акцент розвивався швидко, починаючи з 1890-х років.

З кінця XX століття новозеландське суспільство поступово відійшло від свого суто британського коріння та зазнало впливів з усього світу, особливо на початку XXI століття, коли в Новій Зеландії зріс рівень небританської імміграції, що призвело до формування більш вираженого поліетнічного суспільства. Інтернет, телебачення, кінематограф і популярна музика принесли міжнародні впливи в новозеландське суспільство та лексикон. Американізація новозеландського сус playback та мови непомітно й поступово відбувалася з часів Другої світової війни і особливо посилилася з 1970-х років.