Реймента́рівка — село в Україні, у Корюківській міській громаді Корюківського району Чернігівської області. До 2016 центр Рейментарівської сільської ради, якій були підпорядковані села Богдалівка, Гутище, Заляддя, Олійники та с-ще Довга Гребля.Чернігівщина: Енциклопедичний довідник. За редакцією А. В. Кудрицького. — Київ: «Українська Радянська Енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1990. — С. 700 Населення становить 378 осіб.Рейментарівка на вебсайті Верховної Ради України
Географія Село розташоване за 25 км від районного центру і залізничної станції Корюківка. Висота над рівнем моря — 148 м. За 4 км на північний захід знаходилося зняте 1992 року з обліку с. Сукачі.
Селом тече річка Канава, у яку впадає річка Кобилка.
Демографія За даними сайту Верховної Ради України у Рейментарівці станом на початок 2012 року мешкає 378 жителів.
Динаміка населення1866189719882012 269 691 458 378
Історія Село було засноване у 1750 році.
На мапі Шуберта 1832 р. - Лементарівка(Ярошевка), 60 дв.
У 1859 — селище Лементарівка (Рейментарівка) Сосницького повіту Чернігівської губернії, 47 дв., 269 мешк. Список населенных мест Российской Империи по сведениям 1859 года. – Т. XLVIII: Черниговская губерния / Обработан Н. Штиглицом. Издан Центральным статистическим комитетом Министерства внутренних дел. – СПб., 1866. – 196 с.
На мапі Шуберта 1869 р., на території сучасного села, позначено два населені пункти: Рейментарівка та Ярошевка (на місці ДП Холминського лісгоспу). 1859 - в Ярошевці 46 дв., 449 мешк., цукровий завод. Ще 1927 р. на мапах, два села позначені окремо, але 1941 р. - вже як одне село. В описах Новгород-Сіверського намісництва 1779-1781 років описані і слобідка Ярошовка, що мала 26 хат і належала майору Петру Іваненку і слобідка Лементарівка генерала Фонштофеля, 22 хати.
У Національній книзі пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні перелічено 3 жителів села, що загинув від голоду.Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні. Чернігівська область /Український інститут національної пам'яті, Чернігівська обласна державна адміністрація, Чернігівська обласна рада; Редколегія: В. М. Хоменко (голова редколегії) та ін. — Чернігів: Деснянська правда, 2008. — С.319
У 1941 році у селі створено Рейментарівський партизанський загін ім. М. О. Щорса, командиром якого став голова колгоспу Б. С. Тунік. За роки німецько-нацистської окупації село було спалено повністю, розстріляно 208 жителів. Під час Другої світової війни на фронті та у партизанському русі брали участь 309 мешканців села, 208 з яких загинули.
13 червня 2011 року, єпископ Чернігівський і Ніжинський Іларіон звершив чин освячення Свято-Троїцького храму. Храм не є типовим, а знаходиться у відремонтованому і переобладнаному для цього приміщенні. Свято-Троїцький храм у селі існував, але під час Другої світової війни був знищений. У с. Рейментарівка Корюківського району освячено Троїцький храм
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області», увійшло до складу Корюківської міської громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації колишнього Корюківського району, село увійшло до складу новоутвореного Корюківського району.
Відомі люди В селі народилися Дзюба Віктор Михайлович (1982—2022) — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Розстальний Віталій Григорович — український актор, Народний артист УРСР.
Див. також Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Чернігівська область)
Примітки
Література
Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні. Чернігівська область /Український інститут національної пам'яті, Чернігівська обласна державна адміністрація, Чернігівська обласна рада; Редколегія: В. М. Хоменко (голова редколегії) та ін. — Чернігів: Деснянська правда, 2008. — 1060 с. ISBN 978-966-502-451-4 Чернігівщина: Енциклопедичний довідник. За редакцією А. В. Кудрицького. — Київ: «Українська Радянська Енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1990. — 1005 с. ISBN 5-88500-011-5