Румейська література — література румеїв, етнолінгвістичної групи греків Приазов'я, написана румейською мовою, різновид новогрецької мови. У румейській літературі переважає поезія.
Румейська література розвивалася з другої половини ХІХ століття. Вона тісно пов'язана з фольклорною традицією румеїв, що ввібрала в себе риси культури народів, з якими румеї контактували — спочатку з кримськотатарською культурою, а пізніше з російською та українською.
Історія
Румейські рапсодії Перший етап румейської літератури — творчість румейських рапсодій кінця XIX — початку XX століття, таких як Лівон Хонагбей (1853—1918) та Дем'ян Богадиця (1850—1906), а також поетів Христофора Папуша, Василя Шанона, Фросі Зурнаджи та Ілсивет Хараман. Твори цього періоду передавалися переважно в усно-пісенній формі, оскільки румеї втратили писемність ще до переселення до Приазов'я.
Радянська доба
1930-ті
Наступний етап — румейська радянська література 1930-х років, заснована Георгієм Костоправом (1903—1938) та літературною групою, яку він очолював. Спочатку до літературної групи Костоправа входило дев'ять осіб, до 1937 року — понад тридцять. Молоді літератори писали переважно поетичні твори, користуюся малоянисольською та сартанською говіркою румейської мови. Вони публікувалися в Маріуполі в газеті «Колехтивістис», альманахах «Флогомінітрес спітес» та «Неотита», дитячому журналі «Піонерос». Преса того часу погано збереглася, але є зразки творчості таких поетів як Василь Галла, Алеко Діамандопуло та Данило Теленчі. Наприкінці 1930-х Костоправ та більшість членів його літературної групи були репресовані, а розвиток румейської літератури було зупинено.
1962—1986 Третій етап розпочався після реабілітації покійного Костоправа у 1962 році. Радянська державна політика того часу не передбачала розвитку національної культури, тому твори Костоправа публікувалися в перекладах російською та українською мовами, а твори румейською мовою публікувалися переважно у самвидаві. У 1964—1986 роках вийшли 12 самвидавських збірок, дев'ять із яких складалися з перекладів творів класиків української, російської, грузинської літератури та інших подібних творів.
У 1973 році було видано збірку «Ленін живе» з віршами покійного Костоправа, а також поетів третього етапу Григорія Данченка, Леонтія Кір'якова та Антона Шапурми. Це була перша офіційно видана збірка того періоду румейською мовою, вона супроводжувалася паралельними перекладами українською мовою і була видана завдяки клопотанням відомого еллініста Андрія Білецького. Починаючи з цієї збірки, у румейській літературі стала використовуватись писемність на основі кирилиці, розроблена Білецьким.
Перебудова Четвертий етап розпочався у період Перебудови у зв'язку з лібералізацією суспільно-політичного життя в Українській РСР. Цей етап пов'язаний з публікацією творів поетів, які представляли покоління Костоправа, так і з нових літераторів — Василя Бахтарова, Доната Патричи, Дмитра Пенеза, Федора Шебанця, Дмитра Папуша, Сергія Бикова, Анатолія Нейфельда, Миколи Хороша, Георгія Левченка, Наталі Харакоз.
Див. також Румеї Румейські поети Еллінізація грецького населення України (1926—1938) Грецька антирадянська контрреволюційна повстанська шпигунська підпільна організація
Примітки