Інгеборга Еріксдоттір Норвезька (; 1297—1357) — норвезька принцеса та шведська герцогиня. Герцогиня Упландська, Еландська та Фінляндська. Вдовою мала місце в уряді регентства свого племінника Магнуса, який правив як король Швеції та Норвегії.

Сім'я Інгеборг була дочкою короля Норвегії Еріка II та Ізабели Брюс. Її батько помер 15 липня 1299 року, коли Інгеборзі було один-два роки. Його наступником став його молодший брат Гокон V, оскільки він помер без синів. У 1300 році мати Інгеборги влаштувала заручини своєї трирічної дочки з Джоном Магнуссоном, графом Оркнейським (помер у 1311 році). Шлюб так і не відбувся; неясно, чи було розірвано заручини, чи він помер до її повноліття.

Шлюб На подвійному весіллі 1312 року в Осло (яке влаштувала її мати) Інгеборг вступила в шлюб з молодшим братом шведського короля Біргера, Вальдемаром, герцогом Фінляндським, а її молодша кузина Інгеборга, єдина законна дитина короля Гокона V, стала дружиною старшого брата Біргера Еріка, герцога Седерманландського. До посагу старшої Інгеборги входив острів Еланд, де вона час від часу згадувалася як герцогиня Еландська.

У 1316 році вона народила сина, який, ймовірно, помер молодим.

У ніч з 10 на 12 грудня 1317 року її чоловіка Вальдемара та його брата Еріка заарештували та закували в ланцюги під час зустрічі зі старшим братом короля Біргером в Нючепінгу.

Під час ув'язнення чоловіка та шурина Ігнеборга та її двоюрідна сестра та невістка Інгеборга Гоконсдоттір стали лідерками послідовників своїх чоловіків. 16 квітня 1318 року «дві герцогині Інгеборги» уклали в Кальмарі договір з данським герцогом Крістофером Галланд-Самсьо та архієпископом Лундським Есгаром про звільнення своїх чоловіків і про те, щоб не укладати мир з королями Швеції та Данії до того, як вони погодяться на це. Дві герцогині пообіцяли виконувати обіцянки, які вони дали взамін, від імені своїх чоловіків. Пізніше того ж року було підтверджено, що їхні чоловіки померли або від голоду, або були вбиті.

Вдівство «Дві герцогині Інгеборг» згадуються в 1318 році як діючі від уряду разом із Матсом Кеттільмундссоном. На той час Інгеборга мала місце в уряді опікуна неповнолітнього сина її двоюрідної сестри Інгеборги, короля Магнуса, хоча її немає у списку цих членів і жодних інших доказів того, що вона насправді була в ньому. Її невістка дійсно залишалася могутньою політикинею протягом десятиліть. Інгеборга Еріксдоттір називалася герцогинею Еландською принаймні з 1340 року, пережила свого покійного чоловіка й ще довго після його смерті та залишилася в Швеції до власної смерті.

Родовід

Посилання Jerker Rosén : Den svenska historien 2. Medeltiden 1319—1520 (The Swedish history 2. The middleages 1319—1520) (1966) http://www.snl.no/.nbl_biografi/Isabella_Bruce/utdypning Nordberg, Michael (1995). I kung Magnus tid. Norstedts. . Nationalencyklopedin, Bokförlaget Bra Böcker AB, Höganäs (1992)

Примітки