У́шівка — село в Україні, у Новгород-Сіверській міській громаді Новгород-Сіверського району Чернігівської області. Населення становить 93 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — Об'єднанська сільська рада.
Ушівка з усіх боків оточена лісом. Вздовж південної околиці села тече річка Лоска. На схід від села розташована гідрологічна пам'ятка природи «Ушівська криниця». Історія У підтвердження свого козацького походження хутір мав універсали від чотирьох гетьманів: Самойловича, Мазепи, Скоропадського, Апостола та численні кріпості Новгородського сотенного уряду. Хутір був заснований в 1680-х рр. військовим товаришем Марком Фаєм в найгарнішому місці, в одвічній дубині на лівобережній горі в серединній течії річки Лоски. За документами виходить, що раніше там було якесь село, але «во время неврожайное дворов близко 40 остались в пусте», а поля по обидві боки річки Лоски заросли лісом Козацький хутір – Ушівський.
У 1650-х рр. вище по Лосці з’явилася слобідка Ушівци (нині село Слобідка), яка була заселена литвинами, вихідцями з села Ушівци, розташованого на річці Уша (нині село Лозовка, Сморгонського району Гродненьської області Білорусі). Нові білоруські переселенці дали слобідці назву рідного села Ушівці й відповідно річка Лоска в межах слобідських земель стала зватися Ушівцею, Ушівкою. Водночас був заснований власником села Блистови військовиму товаришем Ніжинського полку Марком Фаєм Ушівський хутір, нижче по течії Лоски на межі земель слобідки на Ушівце (Лосці). Хутір вказано в універсалі гетьмана Івана Мазепи від 6 вересня 1702 р., як хутір розташований на річці Ушивці. По смерті Фая Ушівський хутір дістався його жінці Устині, яка невдовзі вийшла заміж за бунчукового товариша Андрія Зіневича.
За Генеральним описом 1768 р. землі власника Ушівського хутора бунчукового товариша Григорія Зіневича (онука Андрія Зіневича) тяглися по обидві боки річки Лоски як зарослі лісом колишні орні поля, що потребують очистки, та споконвічні пущі.
При Ушівському хуторі був млин у Займищі під лівобережною горою на річці Лосці. Він був збудований ще за дозволом універсалу гетьмана Івана Мазепи від 6 вересня 1702 р. (тобто млин знаходився на греблі біля нинішньої Ушівської криниці). Млин був п’ятим на річці Лосці після чотирьох монастирських млинів біля Курилівки, Сухомлинівки, Студінки (Густині) та Лоски (урочище Ступник). Шостим був млин блистовця Семена Бурди вище Ушівського хутора по Лосці. Ушівський млин мав один жорновий камінь, працював по наявності зерна, яке в більшій мірі спрямовувалося не на млин, а на винокурню Зіневича, розташовану в самому Ушівському хуторі.
У описі 1768 р. значаться в Ушівському хуторі дві винокурні, одна стара пуста й зовсім ветха, друга – нова на сім котлів. Біля будинку Зіневича на горі була пасіка на 29 вуликів. Також було ще 19 бортних дерев з бджолиними дуплами.
У документах опису зазначено, що вигонів для випасу худоби при Ушівському хуторі та на приналежних йому землях не було. Проте було дві сіножаті, одна – в урочищі Стовпище на річці Лосці, де накошувалося, «в случаю в лугах урожаю», возів на 200 доброго сіна. Друга сіножать була біля самої Десни, де накошувалося 8 возів сіна. У хуторі знаходився дерев’яний будинок бунчукового товариша Григорія Зіневича. Будинок був старий, ветхий, мабуть, зведений ще в 1680-х рр. засновником хутора військовим товаришем Марком Фаєм. У будинку проживав Григорій Зіневич з дружиною Євдокією 34 р. та дітьми – Стефаном 17 р (1751 р.н.), Олександром 8 р. (1760 р.н.), Катериною 15 р., Марфою 10 р., Параскою 6 р.
За даними опису Новгород-Сіверського намісництва 1779–1781 рр., «деревня» Ушівка Новгородської сотні Стародубського полку належала полковому осавулу Стефану Зеневичу та його брату Олександру. «Деревня».знаходилася за 4 версти від села Блистова, за 3 версти від села Лоска. Була розташована в бору на рівному місці при річці Лоска, на якій була гребля з 1 амбаром, об 1 колі. У «деревне» проживав полковий осавул Стефан Зеневич з братом. У осавула було 12 дворів (12 хат) пополитих. Неподалік двора Зеневичів стояла їхня винокурня на 7 казанів .
У 1849 р. ушівські поміщики Савицькі виграли судовий процес, що тягнувся з 1799 р. по казенному лісі . Тобто по колишній до 1786 р. монастирській пущі з сосни в 3-4 обхвати і заввишки до 40 метрів.. Казенний ліс став відрубом у 836 десятин лісної дачі колезького радника Андрія Савицького . Тож він. залишив роботу головного управляючого щойно збудованого палацу князя Воронцова в Алупці під горою Ай-Петрі в Криму, і не гаючи часу повернувся до Ушівки .
У 1852 р. ушівський поміщик Андрій Савицький заснував в Ушівці цукроварню на лівому березі Лоски вище Ушівської криниці та млину. На відходах цукроварні запрацював новий горілчаний завод Савицького . Також у 1852 р. Савицький заснував на правому березі Лоски у лісі (відрубі у 836 десятин) напроти Ушівської криниці, фаянсовий завод з виробництва столового та чайного посуду. Глину для заводу видобували у сусідній Стахорщині, а каолін привозили з села Полошки за 70 верст від Ушівки. Посуд виробляли колишні майстри фабрики Миклашевського. Тарілки, блюда, кухлі та глечики розписували кольоровими емалями Музей Баранівського фарфорового заводу ТОВ, м. Баранівка, Житомирська обл. с 41. Вироби позначалися штампом “Ф. Г. г. Савицьких. Крол. уез. Черн.. г.” – «Фабричный городок господ Савицких Кролевецкого уезда Черниговской губернии» . Там щороку виробляли до 10 тисяч одиниць столового та чайного посуду на 1180 рублів сріблом . Савицький проклав з крейди по сипучих пісках від села Лоски до свого фабричного городка білу дорогу (нині чорна асфальтована з 2007 р.). Ще Савицький мав цегляний завод, за півверсти від центру Ушівки на північ. Кожна вироблена на заводі цеглина позначалася двома літерами «ГС» («Господ Савицких»).
У 1858 р. долучився до виробничої діяльності молодший брат Андрія Петро Савицький, який залишив державну службу й повернувся до батьківської садиби в Ушівці. Брати разом примушували своїх ушівських кріпаків сіяти на власних бідних піщаних землях солодку «свеклу» для панської цукроварні .
За даними перепису 1859 р., у власницькій, панській «деревне» Ушівка на річці Лоска Кролевецького повіту Чернігівської губернії був 21 двір, 119 мешканців (53 ч., 66 ж.) .
У 1860 р. Андрій Савицький втратив цікавість до господарської діяльності й виїхав до Петербургу. А його молодший брат Петро Савицький збанкрутів після скасування кріпацтва в 1861 р. Платнею за борги у 25 тисяч рублів став ліс Савицьких . Тобто 836 десятин пущі з сосни в 3-4 обхвати і заввишки до 40 метрів стала зрубленою під корінь «пустошью А. и П. Савицкихъ с сахарным и фарфоровым заводами» . Нині ліс приховує під мохом рештки фундаментів 9 корпусів фаянсової фабрики та котловану якогось двоповерхового будинку .
У 1881 р. Петро Савицький влаштував на місці фаянсового заводу конопляну олійницю й брав 10 копійок з пуда конопляного зерна, а макуху повертав господарям. З чотирьох пудів зерна виходив пуд олії. У 1883 р. олійниця та два млини Савицького на річці Лосці перебували у 8-річній оренді єврея Нохина Нелькіна за 1000 руб. за рік. Також в Ушівці діяв ще шкіряний завод єврея Туманського, який обробляв за рік до 400 малих шкір .
За даними 1883 р. в «деревне» Ушівка було 50 дворів, 281 мешканець (146 ч., 135 ж.), з них 3 двори були поміщицькі 16 душ (7 ч., 9 ж.)., ще 3 двори належали євреям, 19 душ (11 ч., 8 ж.) та 44 двори належали колишнім поміщицьким кріпакам, 246 душ (128 ч., 118 ж.). В Ущівці нараховувалося 9 грамотних (7 ч., 2 ж.), з них 5 – поміщиків, 2 – поміщиці та 2 – єврея. В Ушівці було 2036 десятин землі, з них 1810 десятин належало поміщику, дворянину Петру Савицькому, 129 десятин – дворянці Марії Миклашевській. Селянам належало 54 десятини землі, у середньому по 1,2 десятині на двір, тому вони жили тільки випадковими заробітками або йшли в наймити. З рогатої худоби у 1883 р. в Ушівці було 12 волів (8 – у селян, 4 – у поміщиків); 41 корова (15 – у селян, 4 – у євреїв, 22 – у поміщиків); 13 голів молодняка – телят та бичків (8 – у селян, 3 – у євреїв, 2 – у поміщиків); коней було 51 (36 – у селян, 15 – у поміщиків); лошат – 6, (1 – у селян, 5 – у поміщиків); мілкої худоби: вівець – 113 (63 – у селян, 50 – у поміщиків), свиней – 49 (34 – у селян, 15 – у поміщиків), кіз – 26 тільки в селян. Дві єврейські родини були безземельними, одна родина мала город до 1 десятини. У євреїв було 4 корови, 1 теличка та 2 бички. Поденщиною було зайнято 38 ушівців, ремеслом – 13 ( у т. ч. 2 євреїв). Щовесни поміщик Петро Савицький віддавав свою землю в оренду ушівцям під жито та гречку, давав їм половину посівного зерна, потім брав собі половину врожаю, додатково селяни обробляли йому город та декілька десятин посівів вівса. Вигонів для випасу худоби в селян не було. Пашу (пасовища) ушівці наймали всім селом у поміщика Савицького за платню – 2 косаря з двора, тобто ходили працювати до пана 60 косарів й більше. Савицький надавав ушівцям свої найгірші болотні сінокоси за одну третину, а кращі вони викошували йому за відробіток. Усе одно сіна в ушівців завжди було обмаль, худобу годували січкою з житньої соломи, пересипаною половою з гречки з додатком макухи. Савицький мав біля Десни два рибні озера Хустне та Дробишине, багаті на плотву, ловилася й щука, окунь та лин .
У 1924 р. — «деревня» Ушівка Об’єднаної сільради знаходилася за 18 верст від райцентру в містечку Понорниці Глухівської округи, було: 57 дворів, 334 мешканця, 1 школа, 1 народний дім
У 1926 р. — хутір Ушівка Об’єднаної сільради Понорницького району Глухівської округи, 59 дворів, 328 мешканців (165 ч., 163 ж.). з них 4 росіянина, 4 єврея Список населених місцевостей Глухівщини / УСРР‒ЦСУ. Глухівське Округове Статистичне Бюро. ‒ Глухів: Друкарня В-ва "Червоне Село”, 1927. ‒ 66 с.,с.29.
У 2013 р. село Ушівка: джерело – УШІВСЬКА КРИНИЦЯ .
12 червня 2020 р., відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області», увійшло до складу Новгород-Сіверської міської громади.
19 липня 2020 р. у, в результаті адміністративно - територіальної реформи та ліквідації колишнього Новгород-Сіверського району, село увійшло до новоствореного Новгород-Сіверського району Чернігівської області.
Населення
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська9298.93%російська11.07%Усього93100%
Див. також Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Чернігівська область)
Примітки
Посилання Погода в селі Ушівка