Завоювання Ормуза — захоплення контролю над стратегічним островом Ормуз в Перській затоці португальським флотом на чолі з Афонсу де Албукеркі, що відбулось в 1507-1515 роках. Це завоювання дало можливість португальцям взяти під свій цілковитий контроль ту гілку морських торговельних шляхів між Індією та Європою, що проходила через Перську затоку (інша гілка цієї торгівлі, що здійснювалась через Червоне море залишилась під контролем мусульман)Sykes, p. 279.
Передумови Кампанія по захопленню Ормуза була складовою плану короля Португалії Мануела I, розробленого в 1505 році з метою зруйнувати мусульманську торгівлю в Індійському океані. Для досягнення цієї мети планувалось здійснити три ключових захоплення:
захопити Сокотру і Аден, щоб блокувати торгівлю через Червоне море та Александрію; захопити Ормуз, щоб заблокувати торгівлю через Перську затоку, Дамаск і Бейрут; захопити Малакку для контролю торгівлі з Китаєм.
Португальці мали інформацію про те, що острів Сокотра населений християнами-несторіанцями і сподівались скористатись цим для досягнення своїх цілей. На той час Сокотра була домініоном клану Бану Афрар з Кішни в материковій Аравії, яких в XVI столітті португальці називали ФартакиDamião de Góis (1566), Chronica do serenissimo senhor rei D. Manoel , 1749 edition, Lisbon, p. 200.
У квітні 1506 року флот 8-ї португальської Індійської Армади, що складалися з 16 кораблів під загальним командуванням Тріштана да Куньї був відправлений з Лісабона в португальську Індію. Дорогою флот мав захопити Сокотру і збудувати на ній форт. Афонсу де Албукеркі командував частиною цього флоту в складі п'яти кораблів і отримав від короля титул «гранд-капітана Аравійського моря» та завдання заблокувати мусульманське судноплавство в Червоному морі.
Після довгої 12-місячної подорожі (замість запланованих стандартних для таких подорожей 6 місяців), в квітні 1507 року флот нарешті підійшов до Сокотри. Після короткого, але жорсткого бою португальці захопили місцевий форт, який був перейменований в Сан-Мігель, і для забезпечення його залоги наклали на місцеве населення данину у вигляді постачання кіз. Після того, як у липні Тріштан да Кунья вирушив на чолі основної частини португальського флоту до Індії, Албукеркі з шістьма кораблями залишився на Сокотрі (до його початкової флотилії з 5 кораблів приєдналась карака «Флор-ду-Мар» на чолі з Жуаном да Нова, яку 8-ма Індійська Армада зустріла на ремонті біля о.Мозамбік)The New Cambridge Modern History: The Reformation, 1520—1559 Geoffrey Rudolph Elton p. 662.
Однак після такої тривалої подорожі Албукеркі втратив багато людей через хвороби, його кораблі та обладнання потребували ремонту, і він майже вичерпав запаси їжі. Сокотра виявилася набагато біднішою та віддаленою, ніж очікували португальці, тож незабаром експедиція ризикувала загинути від голодуAfonso de Albuquerque, in Cartas de Afonso de Albuquerque, Seguidas de Documentos que as Elucidam Volume I. Raymundo António de Bulhão Pato, Lisboa, Typ. da Academia Real das Sciencias de Lisboa 1884, p. 9. Через це 10 серпня Афонсу де Албукеркі відплив у Ормузьку протоку, де він сподівався будь-якими необхідними засобами придбати припаси та виконати свої таємні вказівки підпорядкувати Ормуз — або, за словами Албукеркі: «померти не від голоду, а в бою як лицарі»In Portuguese: […] e perdermonos antes como cavaleiros que andarmos morrendo de fame, poucos e poucos […]Afonso de Albuquerque, in Cartas de Afonso de Albuquerque, Seguidas de Documentos que as Elucidam Volume III. Raymundo António de Bulhão Pato, Lisboa, Typ. da Academia Real das Sciencias de Lisboa 1884, p. 281.
Завоювання португальцями ормузьких міст в Омані
На початку XVI століття прибережні міста Оману були залежними від королівства Ормуз і управлялись призначеними королем губернаторами.
22 серпня 1507 року ескадра Албукеркі досягла Калхата, чий губернатор волів не захищати місто, а доставити португальцям фрукти та обмінятись заручникамиBarros, João de, Década Segunda da Ásia p. 95. Натомість Кураят, що знаходиться далі на північ, спорудив частоколи і намагався чинити опір, але місто було атаковано португальцями, захоплене і розграбоване. Наступним містом Маскат керував євнух і колишній раб короля Ормуза, який вирішив здатись Албукеркі, але гарнізон скасував його рішення і вирішив боронитись, за що місто також було захоплене і пограбоване португальцями.
Сохар було на той час єдиним містом в Омані, що мало невеликий укріплений форт, але побачивши португальський флот воно швидко капітулювало. Місто було збережено, подарунки обмінялися, а в обмін на васальну заставу його губернатору було доручено підняти португальський прапор і дозволив зберігати щорічну данину для себе та своїх військ у фортіAfonso de Albuquerque, in Cartas de Afonso de Albuquerque, Seguidas de Documentos que as Elucidam Volume I. Raymundo António de Bulhão Pato, Lisboa, Typ. da Academia Real das Sciencias de Lisboa 1884, pp. 9–10.
Останнім завойованим португальцями в Омані містом став Хор-Факкан, який також спробував чинити опір, але в підсумку був захоплений і пограбованийAfonso de Albuquerque, in Cartas de Afonso de Albuquerque, Seguidas de Documentos que as Elucidam Volume I. Raymundo António de Bulhão Pato, Lisboa, Typ. da Academia Real das Sciencias de Lisboa 1884, p. 10. У Хор-Факкані португальці захопили в полон одного з трьох губернаторів міста — старійшину, який виглядав дуже поважним. Коли його привели до Албукеркі, він розсипався в лестощах і стверджував, що португальці, на його думку, «не поступаються армії Александра Македонського». У відповідь на питання — звідки він знає про Александра, старійшина подарував Албукеркі обшиту пурпуром книгу про життя Александра, написану на парсі. Найімовірніше, це був знаменитий «Ескандар Наме», написаний Нізамі Генджеві, подарунок, який Албукеркі «цінив понад усе»Brás de Albuquerque, The Commentaries of the Great Afonso de Albuquerque translation by Walter de Gray Birch, 1875 edition, Hakluyt Society, p. 99. Таким чином, після підкорення Калхата, португальцям вдалось підпорядкувати собі територію Оману.
Підкорення Ормуза, 1507 р Португальський флот, урочисто прикрашений прапорами увійшов до гавані Ормуза ввечері 26 вересня 1507 рSaturnino Monteiro (2010): Portuguese Sea Battles — Volume I — The First World Sea Power 1139—1521 p.219-220.
Звістка про обставини португальського завоювання Оману спричинила паніку в місті, поширювались навіть чутки, що португальці їдять людейElaine Sanceau (1936) Indies Adventure: The Amazing Career of Afonso de Albuquerque, Captain-general and Governor of India (1509–1515), Blackie, p.43. Схоже, що місто не надіслало до Албукеркі посланців, з якими він міг би розпочати перемовини. Можливо через це, щоб передати свої умови правителю Ормуза Афонсу викликав на свій корабель капітана найбільшого судна в гавані — великого гуджаратського торгового судна водотонажністю біля 800 тонн. Албукеркі заявив, що прибув із наказом захопити Ормуз і підпорядкувати його владі короля Португалії Мануела, але запропонував місту можливість капітулювати без пролиття кровіJoão de Barros (1553) Décadas da Ásia, 1777 edition Vol II, p.128.
На момент прибуття португальців, Ормузом фактично управляв не молодий король, дванадцятирічний Сейф ад-Дін, а його могутній візир, бенгальський євнух Коге-Атар (Хвага Ата), який не злякався порівняно невеликого флоту Албукеркі. Тож протягом ночі португальці почули, як на березі споруджувались укріплення і на них та на кораблі, що стояли в гавані переправлялись війська та зрозуміли, що візир планує чинити опірSaturnino Monteiro (2010): Portuguese Sea Battles — Volume I — The First World Sea Power 1139—1521 p.223.
Битва
Португальська флотилія стояла в оточенні біля 50 озброєних торгових кораблів з боку берега і від 120João de Barros Décadas da Ásia, 1777 edition, Vol II, p. 131 до 200 легких весельних човнів з боку моря. Албукеркі не робив жодних спроб уникнути цього оточення, натомість він скористався перевагою надмірної щільності розташування ворожих кораблів, що дозволяло артилерії португальців вести вогонь з більшою ефективністюSaturnino Monteiro (2010): Portuguese Sea Battles — Volume I — The First World Sea Power 1139—1521 p.224.
Оскільки переговори зірвались, близько 9 ранку флагманський корабель Албукерке «Cirne» відкрив вогонь, а решта португальського флоту наслідувала його приклад. Флот Ормуза та кораблі португальців обмінювалися гарматними залпами з явною перевагою новітнішої артилерії європейців, а навколо кораблів утворилися великі клуби диму, що значно погіршило видимість.
Жителі Ормуза, серед яких був і король міста, уважно спостерігали за боєм з узбережжя. Після того, як спостерігачі пітрапили під обстріл і деякі з них були вбиті випадковими гарматними ядрами, натовп розбігся.
Легкі весельні кораблі ормузців з великою кількістю найманих перських лучників маневрували, щоб здійснити масові атаки на португальський флот. У цей момент португальці відчували певні труднощі через нестачу особового складу, але компактна група мілководних суден супротивника стала ідеальною мішенню для португальських артилеристів: близько десятка кораблів було потоплено і набагато більше пошкоджено та втратило управління, заважаючи маневрувати вцілілим суднам.
Коли серед ормузців поширилась паніка та розлад, португальці перейшли в наступ. Албукеркі підійшов на своєму кораблі до великої караки з Гуджарату і після запеклого абордажного бою захопив її. Один за одним португальці захопили або спалили більшість кораблів, що залишались на плавуSaturnino Monteiro (2010): Portuguese Sea Battles — Volume I — The First World Sea Power 1139—1521 p.224-225. Після цього португальці висадилися на берег біля корабелень міста і почали підпалювати околиці Ормуза. Побоюючись кривавого нападу португальців, візир Когеатар здійняв білий прапор над королівським палацом, оголосивши про капітуляціюSaturnino Monteiro (2010): Portuguese Sea Battles — Volume I — The First World Sea Power 1139—1521 p.225.
Таким чином, маючи в розпорядженні не більше 500 чоловіків і шість пошкоджених довгою мандрівкою кораблів, Албукеркі підпорядкував наймогутнішу морську державу в Перській затоці. Заколот Після довгих переговорів, 10 жовтня Афонсу де Албукеркі зустрівся з королем Ормуза Сейфом ад-Діном, візиром Когеатаром і його помічником Раїсом Нуреддіном Фалі, щоб підписати умови капітуляції. Згідно з домовленістю Ормуз сплачував португальцям данину в розмірі 15 000 ашрафі (перська монета), звільняв португальців від сплати митних зборів і надавав їм право на будівництво фортеці на острові. Натомість португальці дозволили королю зберегти свою посаду, надавали йому свій військовий захист і повертали торговцям їх судна, захоплені португальцями під час боюElaine Sanceau (1936) Indies Adventure: The Amazing Career of Afonso de Albuquerque, Captain-general and Governor of India (1509–1515), Blackie, p.50..Після укладення мирної угоди, Албукеркі негайно наказав своїм людям приступати до зведення «Форту Богоматері Переможної» на найпівнічнішому краю острова. Оскільки португальців було дуже мало, Албукеркі змусив займатись важкою роботою по будівництву форта під спекотним сонцем по черзі і рядових солдатів і вищих офіцерів. Щоб не показати ормузцям, наскільки насправді мало людей знаходиться в розпорядженні Албукеркі, щовечора усі португальці поверталися на борт кораблів, а вранці знову виходили на берег під виглядом нової партіїElaine Sanceau (1936) Indies Adventure: The Amazing Career of Afonso de Albuquerque, Captain-general and Governor of India (1509–1515), Blackie, p.52.. Це дуже вразило ормузів, які не звикли бачити солдат і офіцерів, що займаються чорновою роботоюDejanirah Couto, Rui Manuel Loureiro: Ormuz, 1507 e 1622: Conquista e Perda , Tribuna da História, 2007, p.36 (In Portuguese).