Придністровський конфлікт (; ) — триваючий заморожений конфлікт між Молдовою та невизнаною державою Придністров'я. Найактивнішою її фазою була придністровська війна, або як її ще називають молдовсько-російська війна. Було кілька спроб врегулювати конфлікт, але жодна не увінчалася успіхом. Можна вважати, що конфлікт почався 2 вересня 1990 року, коли Придністров'я офіційно оголосило про суверенітет від Молдови (тоді входила до складу Радянського Союзу).
Придністров'я міжнародно визнано частиною Молдови. Дипломатичне визнання вона отримала лише від двох пострадянських невизнаних держав: Абхазії і Південної Осетії.
Історія
Друга світова війна Радянський Союз у 1930-х роках мав автономний регіон Придністров'я в межах України, який називався Молдавською Автономною Радянською Соціалістичною Республікою (МАРСР), зі столицею в Тирасполі.
Під час Другої світової війни, коли Румунське королівство за допомогою нацистської Німеччини взяла під контроль Придністров'я, вона не намагалася анексувати окуповану територію під час війни, хоча планувала це зробити в майбутньомуCharles King: «The Moldovans», Hoover Institution Press, Stanford, California, 1999, page 93Memoirs of Gherman Pântea, mayor of Odessa 1941—1944, in ANR-DAIC, d.6.
Територіальні наслідки війни 1992 року
Лівий берег Дністра Під час війни за Придністров'я деякі села в центральній частині Придністров'я (на східному березі Дністра) повстали проти нової сепаратистської влади Придністров'я (ПМР). Вони перебували під ефективним контролем Молдови внаслідок їхнього повстання проти ПМР. Такими населеними пунктами є: гміна Кочієрі (включаючи село Васильєвка), комуна Моловата Ноуа (включаючи село Рогі), комуна Коржова (включаючи село Махала), комуна Кошніца (включаючи село Погребя), комуна Пирита та Дорікомута, комуна. Село Коржова фактично розділене між ПМР і центральним урядом Молдови. Рогі також контролюється владою ПМР.
Правий берег Дністра У той же час деякі території, які розташовані на правому березі Дністра, знаходяться під контролем ПМР. Ці райони складаються з міста Бендери з його передмістям Протеагайловца, комун Гіска, Чикані (включаючи села Меренешті та Загорна), а також комуни Кременчуг, формально в районі Каушені, розташованому на південь від міста Бендери.
Влада ПМР, що відкололася, також претендує на комуни Варниця в районі Аненій Ной, північне передмістя Бендер, і Копанка в районі Каушені, на південь від Чикань, але ці села залишаються під контролем Молдови.
Пізніші напруження З цих перехресних територій виникло кілька суперечок. У 2005 році міліція ПМР увійшла до Васильєвці, яка розташована над стратегічною дорогою, що з'єднує Тирасполь і Рибницю, але через кілька днів вийшла. У 2006 році навколо Варниці виникла напруженість. У 2007 році відбулося протистояння між силами Молдови та ПМР у районі Дубасарі — Кочієрі; проте обійшлося без жертв. 13 травня 2007 р. міський голова села Коржова, що перебуває під контролем Молдови, був заарештований поліцією ПМР разом із радником підконтрольної Молдові частини Дубесарського району.
У 2007 році прозахідні політики Молдови розглядали можливість передачі Придністров'я під юрисдикцію України.
Загострення 2006 2006 року відбулося чергове загострення конфлікту, цього разу у зв'язку із відмовою української митниці пропускати придністровські товари без документів, оформлених Молдовою. Експорт ПМР відіграє в її економіці принципово важливу роль, а тому введення нових митних правил стало потужним засобом впливу на Тирасполь. Російська Федерація втрутилася в конфлікт на боці ПМР, вимагаючи від України припинити економічний тиск. США та ЄС підтримали Україну та Молдову в їхніх спробах навести лад у режимі експорту з Придністров'я. Російська Федерація вдалася до широкомасштабної гуманітарної допомоги Придністров'ю. З травня підприємства Придністров'я зареєструвалися в митних органах Молдови та відновили експорт.
Загострення бере свій початок 25 січня 2006 року, коли набрали чинності нові митні обмеження, згідно з якими — всі вантажі Придністров'я на імпорт і експорт можуть переміщатися через молдовсько-український кордон тільки з митним оформленням офіційного уряду Молдови. Молдова, також, надала пільги за платежами на імпорт, за винятком платежів за митне оформлення, при здійсненні експортно-імпортних операцій по товарах, призначеним для власного виробництва, у тому числі, придністровським економічним агентам будуть відшкодовуватися всі платежі за імпорт, за винятком оплати митних процедур, вироблених при декларуванні товарів, ввезених у Молдову і не призначених для процесу власного виробництва. Економічні агенти Придністровського регіону отримають також доступ до системи сертифікації походження експортних товарів.
Після цього ватажки т. зв. ПМР заявили, що ці правила — «є черговою спробою обмежити незалежність Придністров'я» Вони також підкреслили, що нові пропозиції Молдови були прийняті в односторонньому порядку без будь-яких консультацій із придністровською стороною.
З 3 березня 2006 року Україна припинила пропуск вантажів із Придністров'я у яких відсутнє оформлення митною службою Молдови.
Україна ж, протягом усього конфлікту підкреслювала, що держава буде виконувати свої міжнародні зобов'язання щодо забезпечення максимально безболісного переходу до нового регламенту проходження придністровських товарів через українсько-молдовський кордон.
7 березня прем'єр-міністр Молдови Василь Тарлєв також підкреслив, що новий митний режим проходження придністровських вантажів не може бути й не є економічною блокадою Придністров'я, він також додав, що на цей момент тимчасову або постійну реєстрацію в Молдови пройшли понад 100 економічних агентів придністровського регіону, у тому числі близько 20 найбільших придністровських підприємств, на частку яких припадає близько 80 % від загальних обсягів придністровського експорту.
9 березня посол з особливих доручень МЗС РФ у Молдові заявив, що Російська Федерація — «має намір вжити заходів щодо подолання кризи, що виникла у зв'язку з блокадою Придністров'я, і його наслідків».
11 березня президент Молдови Володимир Воронін заявив, що протестуючи проти прозорості митного оформлення Придністров'я — «намагається приховати потік торгівлі нелегальною зброєю».
12 березня президент України Віктор Ющенко в ході телефонної розмови з ватажком самопроголошеної республіки Придністров'я Ігорем Смирновим намагався пояснити, що нові митні правила відповідають загальноєвропейським нормам.
За даними опублікованими владою Придністров'я на 15 березня втрати самопроголошеної республіки склали більш як 30 мільйонів доларів.
21 березня голова т. зв. ПМР Смирнов відкрито попросив президента РФ Путіна про економічну підтримку і «посилення миротворчого контингенту».
22 березня через Росію в бік Молдови був відправлений гуманітарний вантаж. Україна дозволила російської колоні пересування виключно в нічний час (щоб не перевантажувати дороги), а також, зажадала від РФ відсутності пропагандистських елементів на конвої. 25 березня колона з гуманітарним вантажем прибула в Придністров'я.
4 квітня т.з голова Придністров'я Смирнов заявив, що поки не буде знята «економічна блокада» невизнана республіка не вернеться до переговорів по врегулюванню конфлікту. Він також у черговий раз підкреслив, що «через дії України та Молдови регіон стоїть на порозі гуманітарної катастрофи». Хоча, за даними МЗС України немає ніяких підстав говорити про гуманітарну катастрофу або соціально-економічній кризі в Придністровському регіоні. Такої ж думки дотримується й ОБСЄ, яке незадовго до цього направила співробітників у самопроголошену республіку, які також зробили висновок, що в Придністровському регіоні Молдови не існує гуманітарної кризи.
31 березня з'явилися перші заяви придністровських і російських політиків про референдум і «можливий вступ ПМР до складу РФ».
17—18 травня заплановані переговори по врегулюванню конфлікту між Молдовою і самопроголошеною республікою Придністров'я так і не відбулися, тому що за словами представника ОБСЄ Хілла — Тирасполь не збирається обговорювати врегулювання конфлікту до зняття «блокади».
17 вересня самопроголошена республіка Придністров'я провела референдум про вступ до складу Російської Федерації, за даними Придністров'я «ЗА» проголосувало 98 % жителів. Молдова, Україна, США, ЄС та ОБСЄ не визнали результати референдуму. Представники Російської Федерації заявили, що результати референдуму не матимуть юридичних наслідків.
Загострення 2022
На тлі зростання напруженості між Російською Федерацією та Україною 14 січня 2022 року українська військова розвідка заявила, що російські спецслужби готують «провокації» проти російських солдатів, які на той час перебували в Придністров'ї, щоб створити привід для російського вторгнення в Україну.
З 25 квітня 2022 року на території невизнаної Придністровської Молдавської Республіки сталася серія вибухів та обстрілів, які пошкодили низку будівель та об'єктів інфраструктури. Влада ПМР назвала те, що сталося «терактами», і ними було введено в Придністров'ї режим «червоного» рівня терористичної загрози. Глава ПМР Вадим Красносільський заявив, що «сліди цих нападів ведуть в Україну». Київ та Кишинів назвали це «провокаціями». Експерти порівнювали ситуацію в Придністров'ї із обстановкою на Донбасі напередодні російського вторгнення 24 лютого, коли на підконтрольній ДНР території сталася серія вибухів та «диверсій», а представники США говорили, що Російська Федерація готує провокації для створення приводу для війни з Україною. Оглядачі також зазначали, що напередодні загострення ситуації в Придністров'ї російський генерал Рустам Міннекаєв заявляв, що метою Росії на другому етапі спецоперації в Україні буде встановлення повного контролю над Донбасом і Південною Україною з виходом до Придністров'я.
26 квітня Генеральний штаб Збройних сил України заявив, що угруповання російських військ у Придністров'ї приведено в повну бойову готовність.
30 квітня представник НАТО заявив, що організація допускає подальші провокації в Придністров'ї та «операції під чужим прапором», однак у НАТО не бачать неминучих військових ризиків для Молдови.
1 травня британське видання The Times повідомило, що його джерела в українській розвідці стверджують, що «Кремль ухвалив рішення про напад на Молдову» і Російська Федерація готує висадку повітряного десанту в Придністров'ї. Однак підтвердити ці дані з інших джерел журналістам не вдалося. На думку молдовського експерта Валеріу Паші, пріоритетом Росії є політична дестабілізація Молдови внутрішніми проросійськими силами, зокрема, використовуючи теми Дня Перемоги та заборони георгіївської стрічки, що могло б призвести до зміни влади в країні. Однак на думку Паші, було малоймовірно, що Російська Федерація піде на спробу повітряного десанту в Придністров'ї за допомогою Іл-76, так це б означало перетин простору, підконтрольного українській ППО, що було б чревате занадто великим ризиком, хоча повністю такий сценарій він не став виключати. Він зазначав, що доки російські війська не захоплять український Миколаїв і не перетнуть Південний Буг, Молдова буде в безпеці. Але за словами Паші, у разі досягнення російськими силами цих цілей все зміниться, і він додав, що «росіянам не потрібно захоплювати Одесу, щоб напасти на Молдову, а скоріше навпаки вони можуть вторгнутися на правобережну частину Молдови (у Молдові «правим берегом» називають територію, підконтрольну Кишиневу, а «лівим берегом» — території підконтрольні ПМР, кордон між якими в основному проходить по річці Дністер), щоб оточити Одесу».
10 травня директорка Національної розвідки США Евріл Гейнс під час слухань в американському Сенаті заявила, що окрім прагнення захопити українські Донецьку та Луганську області та збереження контролю над Херсоном, російський президент Володимир Путін можливо бажає створити сухопутний коридор через південні українські області до Придністров'я.
Спроби подолання конфлікту