«Вівейшос» () — військовий корабель, ескадрений міноносець «Адміралті» типу «V» Королівського військово-морського флоту Великої Британії за часів Першої та Другої світових війн.

«Вівейшос» був закладений 3 листопада 1916 року на верфі компанії Yarrow & Company у Глазго. 13 листопада 1917 року він був спущений на воду, а 29 грудня 1917 року увійшов до складу Королівських ВМС Великої Британії.

Корабель брав участь у бойових діях на морі в Першій та Другій світових війнах. У роки Другої світової переважно бився в Атлантиці, біля берегів Франції, Англії та Норвегії, супроводжував арктичні конвої. За проявлену мужність та стійкість у боях відзначений сьома бойовими нагородами.

Історія служби «Вівейшос» прибув на службу в останні місяці Першої світової війни. У 1919 році брав участь у британській кампанії в Балтійському морі проти більшовицьких сил під час Громадянської війни в Росії.

31 травня 1919 року есмінець разом з крейсерами «Клеопатра», «Драгон», «Галатея», есмінцями «Воллес», «Вояджер», «Райнек», «Версатайл», «Ванесса», «Волкер» та двома підводними човнами, патрулювали поблизу острову Сескар, коли з'явилися більшовицький есмінець та броненосець і два інших невеликі кораблі, що намагалися прорватися крізь мінне поле. В результаті вогневого бою «Волкер» уразив ворожий ескадрений міноносець, більшовицький броненосець вів важкий вогонь по британських кораблях. Здійснивши два залпи російські кораблі відступили на схід.

Пізніше корабель служив в Атлантичному та Середземноморському флотах Королівського ВМФ, поки у середині 1930-х років не був знятий з експлуатації та переведений до резерву у Росайті, Шотландія.

Друга світова війна У серпні 1939 року «Вівейшос» був повторно введений до строю і з резервним екіпажем брав участь в огляді резервного флоту королем Георгом VI у Веймуті. У вересні 1939 року, після вступу Великої Британії у Другу світову війну, корабель увійшов до 17-ї флотилії есмінців у Плімуті. Основною функцією флотилії було супроводження конвоїв та патрулювання навколишніх воду в Ла-Манші та Південно-Західних підходах. «Вівейшос» разом з «Ванесса», «Вейкфул» та «Ванквішер» виконували завдання з супроводу конвою GC з річки Клайд.

12 квітня 1940 року «Вівейшос» з есмінцями «Броук» і «Веріті» супроводжував конвой HG 25, що прямував з Гібралтару до Ліверпуля, щоб посилити його супровід, який складався тільки з шлюпів «Байдфорд» і «Фовей». Після прибуття до Ліверпуля 15 квітня 1940 року «Вівейшос» залишився там.

12 травня 1940 року, коли німецькі війська окупували Нідерланди, «Вівейшос» з есмінцем «Венеціа» забезпечували охорону есмінця «Кодрінгтон», який перевозив голландську королівську сім'ю з Хук-ван-Голланд в еміграцію до Сполученого Королівства.

26 травня 1940 року есмінець залучався до угруповання британського флоту, яке проводило операцію «Динамо», евакуацію військ союзників з Дюнкерка. Того дня він вирушив з Дувра разом з легким крейсером «Калькутта» та есмінцями «Галант», «Грейхаунд», «Гріфін», «Імпалсів», «Сейбр» і «Вейкфул». Наступного дня «Вівейшос» почав патрулювання, щоб захистити плацдарм для евакуації від атак німецької авіації та торпедних катерів (S-катери, відомі союзникам як «Е-човни»). 28 травня 1940 року він здійснив два переходи з Дюнкерка до Дувра, евакуювавши 326 осіб на першому та 359 на другому заході, а 30 травня 1940 року «Вівейшос» перевіз з Дюнкерка до Дувра ще 537 чоловіків. 31 травня 1940 року німецькі гаубиці на берегу обстріляли його, коли корабель стояв біля Бре-Дюн, Франція, спричинивши втрату 15 членів екіпажу.

1 червня 1940 року «Вівейшос» вивіз з Дюнкерка до Дувра ще 427 осіб. 3 червня 1940 року він також брав участь в операції «ОК», під час якої були затоплені блокшипи, щоб заблокувати гавань у Дюнкерку; британський корабель узяв на борт екіпажі затонулих кораблів і доставив їх до Дувра. Одним із тих, кого врятували з Дюнкерка, був преподобний Іван Ніл, який пізніше стане генерал-капеланом.

3 лютого 1942 року «Вівейшос» разом з шістьма есмінцями прибув на посилення Дуврського командування, в очікуванні ймовірного за даними розвідки прориву німецьких лінкорів «Шарнгорст» та «Гнейзенау» і важкого крейсера «Принц Ойген» з окупованого Бреста до німецьких військово-морських баз. Вночі з 11 на 12 лютого капітальні кораблі Крігсмаріне потай вийшли з французького порту Брест та, не будучи виявленими британцями через технічні проблеми із засобами радіотехнічної розвідки, вирушили до Німеччини. «Вівейшос» разом з «Волпоул», «Маккей», «Кемпбелл», «Вустер» та «Вітшед» перебували на тренуванні в Гаріджі, коли отримали наказ перехопити німецькі кораблі біля гирла річки Шельда. «Волпол» через технічні негаразди повернув назад, решта о 15:42 вийшла на ворожі кораблі. Британські есмінці провели з відстані 2 200 — 3 700 метрів торпедну атаку, але жодна торпеда не влучила в ціль, натомість «Вустер» дістав серйозних пошкоджень від вогню німецької корабельної артилерії.

Після прориву німецьких кораблів з Бреста «Вівейшос» повернувся до своїх звичайних обов'язків, діючи у Північному морі. 31 серпня 1942 року зіткнувся з есмінцем «Веспер». У січні 1943 року «Вівейшос» відрядили з групою інших кораблів Домашнього Флоту на супроводження й ескортування арктичних конвоїв, які прямували до Радянського Союзу та з нього. 5 лютого 1943 року він та ескортні есмінці типу «Хант» «Бланкні» і «Міддлтон» забезпечували ближній супровід конвою RA 52 під час останнього етапу його переходу з Радянського Союзу. У березні 1943 року він приєднався до ескортних есмінців «Мейнелл» і «Пітчлі» для супроводу конвою RA 53. У квітні 1943 року корабель повернувся до 21-ї флотилії есмінців і виконував свої обов'язки в Північному морі.

Див. також Pantera (1924) HMCS Huron (G24) Муракумо (1929) Стремітельний (есмінець, 1937) HNoMS Tor (1939) Chacal (1926)

Примітки Виноски

Джерела

Посилання

H.M.S. Vivacious (1917) HMS Vivacious (1917)

Література

С. А. Балакин. ВМС Великобритании 1914—1918 гг. — Москва: Моделист-конструктор, 1995. — 32 с. — (Морская коллекция № 4 / 1995). — 8000 экз.