Втрата біорізноманіття включає всесвітнє зникнення різних видів, а також локальне скорочення або втрату видів у певному середовищі існування, що призводить до втрати біологічного різноманіття. Останнє явище може бути тимчасовим або постійним, залежно від того, чи є деградація довкілля, яка може бути оборотною через екологічне відновлення / екологічну стійкість або фактично постійною (наприклад, через втрату землі). Нинішнє глобальне вимирання (часто називають шостим масовим вимиранням або антропоценовим вимиранням) призвело до кризи біорізноманіття, викликаної діяльністю людини, яка виходить за планетарні межі і поки що це виглядає як незворотній процес.
Незважаючи на те, що постійна глобальна втрата видів є більш драматичним і трагічним явищем, ніж регіональні зміни у складі видів, навіть незначні зміни від здорового стабільного стану можуть мати драматичний вплив на харчову мережу та харчовий ланцюг, оскільки скорочення лише одного виду може негативно вплинути на весь ланцюг (співвимирання), що призводить до загального скорочення біорізноманіття, незважаючи на можливі альтернативні стабільні стани екосистеми. Зменшення біорізноманіття, зокрема, призводить до зменшення екосистемних послуг і в кінцевому підсумку створює безпосередню загрозу для продовольчої безпеки, але також може мати й більш тривалі наслідки для здоров’я людей.
Міжнародні екологічні організації протягом десятиліть проводили кампанії щодо запобігання втраті біорізноманіття. Чиновники з офіційних департаментів охорони здоров’я інтегрували це в підхід «Єдине здоров’я», який практикує громадське здоров’я. Збереження біорізноманіття все більше є частиною міжнародної політики. Наприклад, Конвенція ООН про біологічне різноманіття спрямована на запобігання втраті біорізноманіття та активне збереження диких територій. Міжнародні зобов’язання та цілі цієї роботи наразі втілені в Меті сталого розвитку 15 «Життя на суші» та Меті сталого розвитку 14 «Життя під водою». Однак у звіті «Укладання миру з природою» Програми ООН з довкілля, опублікованому у 2020 році, було заявлено, що більшість цих зусиль не досягли закладених цілей.
Рейтинги втрат
Нинішня швидкість глобальної втрати біорізноманіття оцінюється в 100-1000 разів вище, ніж (природне) фонове вимирання і це швидше, ніж будь-коли в історії людства. Очікується, що цей коефіцієнт буде зростати й надалі. Ці швидко зростаючі тенденції вимирання, що впливають на численні групи тварин, включаючи ссавців, птахів, рептилій, амфібій і променевоперих риб, спонукали вчених оголосити сучасну кризу біорізноманіття.
Локально обмежені показники втрат можна виміряти, використовуючи розрахунки багатства видів та прослідковуючи їх зміни в часі. Враховуючи відносні частоти, було розроблено багато індексів біорізноманіття. Крім багатства, рівномірність і різнорідність вважаються основними вимірами, за якими можна розрахувати різноманітність.
Окрім усіх показників різноманітності, важливо точно класифікувати просторовий і часовий обсяг спостереження. «Визначення тоді, як правило, стають менш точними, оскільки складність дослідження зростає, а пов’язані з ним просторові та часові масштаби розширюються». Біорізноманіття саме по собі не є єдиним концептом і його можна розділяти на різні природні масштаби (наприклад, різноманітність екосистем щодо різноманітності середовища існування або навіть біорізноманіття щодо різноманітності середовища існування ) або різні підкатегорії (наприклад, філогенетичне різноманіття, різноманіття видів, генетичне різноманіття, різноманітність нуклеотидів). Питання чистої втрати у обмежених регіонах часто є предметом дискусій, але, як правило, вважається, що більш тривалий час спостереження корисний для оцінки втрати.
Для порівняння показників між різними географічними регіонами слід також враховувати широтні градієнти у видовому різноманітті.
У 2006 році все більше видів були офіційно класифіковані як рідкісні або ті, що перебувають під загрозою зникнення; крім того, вчені підрахували, що ще мільйони видів знаходяться під загрозою, але не були поки такими офіційно визнані.
У 2021 році близько 28 відсотків із 134 400 видів, оцінених за критеріями Червоного списку МСОП, зараз знаходяться під загрозою зникнення — загалом 37 400 видів у порівнянні з 16 119 видами, які перебували під загрозою зникнення у 2006 році .
Причини Біорізноманіття зазвичай визначають як різноманітність життя на Землі в усіх його формах, включаючи різноманітність видів, їх генетичні варіації та взаємодію цих форм життя. З кінця 20-го століття втрата біорізноманіття, викликана поведінкою людини, почала спричиняти більш серйозні та довготривалі наслідки.Biodiversity loss (Encyc. Brit.) Провідні вчені та знаковий звіт Про глобальну оцінку біорізноманіття та екосистемних послуг IPBES стверджують, що зростання людського населення та надмірне споживання є основними факторами цієї природної кризи. Людськими причинами втрати біорізноманіття є зміна довкілля, забруднення та надмірне використання ресурсів.
Зміни у використанні земельних ресурсів
Прикладами змін, які відбуваються у землекористуванні, є вирубка лісів, інтенсивне монокультурництво та урбанізація.
Звіт про глобальну оцінку біорізноманіття та екосистемних послуг IPBES за 2019 рік стверджує, що промислове сільське господарство є основним чинником руйнування біорізноманіття. За оцінками ООНівського Global Biodiversity Outlook 2014, 70 відсотків втрати біорізноманіття суші спричинено сільським господарством. На даний момент більше 1/3 земної поверхні планети використовується для вирощування сільськогосподарських культур і випасу худоби. Сільське господарство знищує біорізноманіття, перетворюючи оселища на інтенсивно задіяні системи та створюючи забруднювачі, включаючи парникові гази. Продовольчі етапи, які використовуються у галузі, ще більше посилюють негативний вплив, зокрема через використання енергії, транспортування та відходи. На втрату оселищ безпосередньо впливає зріст міського населення – будівництво будівель часто призводить до руйнування та фрагментації середовища проживання для різних видів. Зростання урбанізації значно зменшило біорізноманіття через те що великі території природного середовища існування були фрагментовані, що призвело до відбору видів, які пристосовані до міського середовища. Невеликі ділянки середовища проживання не можуть підтримувати той самий рівень генетичного або таксономічного різноманіття, як це було раніше, в той час як деякі з більш чутливих видів можуть локально вимерти. Чисельність видів скорочується через зменшення фрагментованої площі середовища проживання, що спричиняє посилення видової ізоляції та змушує види рухатися до крайніх ареалів оселищ та пристосовуватися до добування їжі в інших місцях. Фрагментація середовища проживання, яка спричинена людиною, має тенденцію створювати бар’єри, які заважають видам переміщатися в цьому середовищі через поетапну зміну клімату. Хоча негативні наслідки фрагментації, як правило, добре відомі, ризик фрагментації, як правило, має менший вплив на біорізноманіття і навіть може змінити та посилити певні міжвидові відносини.
Відповідно до дослідження 2020 року, опублікованого в Nature Sustainability, понад 17 000 видів ризикують втратити середовище проживання до 2050 року, оскільки сільське господарство продовжує розширюватися, щоб задовольнити майбутні потреби людства в їжі. Дослідники припускають, що підвищення ефективності сільського господарства в країнах, що розвиваються, і широкомасштабний перехід до здоровішої рослинної дієти можуть допомогти зменшити втрату природніх середовищ. Аналогічно, у доповіді Chatham House також стверджується, що глобальний перехід до харчування переважно рослинного походження спричинить відновлення екосистем і біорізноманіття, оскільки в 2010-х роках понад 80% усіх сільськогосподарських угідь у світі використовувалося для вирощування тварин.
Забруднення
Забруднення повітря
Чотири види парникових газів, які зазвичай вивчаються та контролюються це: водяна пара, вуглекислий газ, метан та оксид азоту. За останні 250 років концентрації вуглекислого газу та метану зростали разом із виведенням в атмосферу суто антропогенних викидів, таких як гідрофторуглеводні, флуорокарбони та гексафторид сірки. Ці забруднювачі викидаються в атмосферу при спалюванні викопного палива та біомаси, вирубці лісів і сільськогосподарських методах, які посилюють наслідки зміни клімату. Оскільки велика концентрація парникових газів викидається в атмосферу, це призводить до підвищення температури поверхні Землі. Це пояснюється тим, що парникові гази здатні поглинати, випромінювати та утримувати тепло від Сонця в атмосфері Землі. З підвищенням температури, що очікується внаслідок збільшення викидів парникових газів, буде вищий рівень забруднення повітря, більша мінливість погодних умов, посиляться наслідки від змін клімату та відбудуться зміни в розподілі рослинності на ландшафті.
Інші забруднювачі, які виділяються в результаті промислової та сільськогосподарської діяльності, є діоксид сірки та оксиди азоту. Після того, як діоксид сірки та оксид азоту виводяться в атмосферу, вони можуть об'єднуватись з краплями хмари (ядрами хмарної конденсації), краплями дощу або сніжинками, утворюючи сульфатну кислоту та нітратну кислоту. При взаємодії між краплями води та сірчаною та азотною кислотами відбувається вологе відкладення, що створює кислотні дощі. У результаті ці кислоти будуть випадати в різні середовища і на рослинність, долаючи при цьому значну повітряну відстань (сотні кілометрів) від джерела викидів. Діоксид сірки та оксид азоту також можуть осідати на рослинності шляхом сухого відкладення.
Концентрація діоксиду сірки та оксид азоту має значні наслідки для водних екосистем, включаючи їх зміну кислотності, збільшення вмісту азоту та алюмінію та зміну біогеохімічних процесів. Як правило, діоксид сірки та оксид азоту не мають прямого фізіологічного впливу під час контакту; більшість наслідків розвиваються внаслідок накопичення та тривалого впливу цих газів у навколишньому середовищі, модифікуючи хімічний склад ґрунту та води. Отже, сірка значною мірою сприяє закисленню озер та океанів, а азот ініціює евтрофікацію внутрішніх і прибережних водойм, які не мають азоту. Обидва ці явища змінюють склад місцевої водної біоти та впливають на харчову мережу з вищим рівнем кислотності, мінімізуючи водне та морське біорізноманіття.
Відкладення азоту також впливає на наземні екосистеми, включаючи ліси, луки, альпійські регіони та болота. Велика кількість азоту змінює природний біогеохімічний цикл і сприяє кислуванню ґрунту. У результаті склад видів рослин і тварин та функціональність екосистеми зменшаться із збільшенням чутливості ґрунту на азот. Ці процеси сприяють уповільненню росту лісу, пошкодженню дерев на більших висотах і заміні місцевої біоти азотолюбними видами.Biodiversity loss (Encyc. Brit.) Крім того, сульфати і нітрати можуть вилуговуватися з ґрунту, забираючи необхідні поживні речовини, такі як кальцій і магній, і відкладати їх у прісноводні, прибережні та океанічні середовища, сприяючи евтрофікації.
Шумове забруднення Шум, який створюється дорожнім рухом, кораблями, транспортними засобами та літаками, може вплинути на виживання видів дикої природи та досягати незайманих місць проживання різних видів. Хоча звуки зазвичай присутні в навколишньому середовищі, антропогенні шуми розрізняються через відмінності в частоті та амплітуді. Багато тварин використовують звуки, щоб спілкуватися з іншими представниками свого виду заради розмноження, навігації чи для сповіщення інших про здобич чи хижаків. Однак антропогенні шуми заважають видам виявляти ці звуки, впливаючи на загальне спілкування в популяції. Такі види, як птахи, амфібії, рептилії, риби, ссавці та безхребетні, є прикладами біологічних груп, на які впливає шумове забруднення. Якщо тварини не можуть спілкуватися один з одним, це призведе до зниження відтворення (неможливість знайти пару) і підвищення смертності (відсутність комунікації для виявлення хижаків).