Михайло Петрович Дараган (1833 — 17 листопада 1918) — український аристократ з роду київських полковиків Дараганів Війська Запорозького Городового. Калішський губернатор у Польщі, вологодський у Росії та чернігівський губернатор в Україні. Сенатор, дійсний таємний радник (1910). Почесний громадянин міст Мінська та Каліша.
Біографія
Зі шляхти Полтавської губернії. Син генерал-лейтенанта Петра Михайловича Дарагана (1800—1875) від його шлюбу з дитячою письменницею Ганною Михайлівною Балуг'янською. Народився Петербурзі, хрещений 26 вересня 1833 року у церкві Катерининського інституту при сприйнятті діда М. Балуг'янського та тітки Єлизавети Балуг'янськоїЦГИА СПб. ф.19. оп.111. д. 254. с.654. Метрические книги церкви Екатерининского института..
Закінчив Школу гвардійських підпрапорників та кавалерійських юнкерів, служив у Кавалергардському, в Ольвіопольському полку, учасник Кримської війни. У 1858 р. закінчив Миколаївську академію Генерального штабу. У 1860 р. вийшов у відставку у чині полковника. З 1864 року на статській службі.
Був мінським віце-губернатором (1870—1876). З 2 січня 1876 до 30 липня 1878 р. — Чернігівський губернатор. Сприяв створенню міської бібліотеки, виходу «Чернігівської газети».
Потім — вологодський (30.7.1878 — 30.11.1879)Государственный архив Вологодской области. Ф. 18 О. 2 Д. 217 та калішський губернатор (21.1.1883 — 10.12.1902).
З 1897 р. — шталмейстер; 1902 р. призначений до Сенату.
Помер у Петергофі від загального виснаження, похований на Троїцькому цвинтаріКнига стола записей актов гражданского состояния при Петергофском Совдепе, 1918 год, записи о смерти с № 01 по № 100 // ЦГА СПб. Ф. Р-6143.— Оп. 1.— Д. 1469.— Л. 62-62 об. Запись № 62..
Сім'я Дараган був одружений зі своєю двоюрідною сестрою Катериною Миколаївною, донькою генерал-лейтенанта А. Стовпакова . Їх діти:
Петро (1874—1960) — випускник Миколаївського кавалерійського училища (1894), учасник Першої світової війни та Білого руху, полковник Каргопольського 5-го драгунського полку — 28.11.1916-1917. З 1919 р. — у Німеччині, з 1920 р. — У Югославії.; Іван (1885—1977) — випускник Пажського корпусу (1904), підполковник. У травні 1920 р. емігрував до Польщі, з 1948 р. — В Аргентині.
Нагороди
Орден Святої Анни 3 ступеня з мечами (1854) Орден Святого Станіслава 2 ступеня з імператорською короною (1862) Орден Святого Володимира 3 ступеня (1873) Орден Святого Станіслава 1 ступеня (1876) Орден Святої Анни 1 ступеня (1884) Орден Святого Володимира 2 ступеня (1890) Орден Білого орла (1893) Орден Святого Олександра Невського (1905); діамантові знаки до ордена (1913)
Прусський Орден корони 1 ступеня (1893)
Примітки
Література
Альманах современных русских государственных деятелей. — СПб.: Тип. Исидора Гольдберга, 1897. — С. 650.