Коринф або Коринт ( ; Greek ; Дорична ; ) був містом-державою (полісом), яке розташовується на Коринфському перешийку, вузькій ділянці землі, яка з'єднує Пелопоннес з материковою частиною Греції, приблизно на півдорозі між Афінами і Спартою. Сучасне місто Коринф розташоване приблизно в 5 кілометрах на північний схід від стародавніх руїн. З 1896 року, систематичні археологічні дослідження Коринфських розкопок, які проводила Американська школа класичних досліджень в Афінах, знайшли значні частини стародавнього міста, а нещодавні розкопки, проведені Міністерством культури Греції, відкрили нові важливі аспекти античності.
Для християн Коринф добре відомий з двох послань святого Павла в Новому Завіті, Першого та Другого послань до Коринтян. Коринф також згадується в Діях Апостолів як частина місіонерських подорожей апостола Павла. Крім того, друга книга «Опис Греції» Павсанія присвячена Коринфу.
Стародавній Коринф був одним з найбільших і найважливіших міст Греції, де проживало 90 000 жителів у 400 до н. е.. Римляни зруйнували Коринф у 146 році до нашої ери, на його місці побудували нове місто в 44 році до нашої ери, а пізніше воно стало столицею провінції Греції.
Історія Завдяки Неолітичній кераміці можна припустити, що місцевість Коринфа була зайнята заселена з 6500 р. до н. е. і постійно була зайнята в епоху ранньої бронзи, коли, за припущеннями, поселення відігравало роль центру торгівлі. Проте спостерігається різке зниження керамічних залишків під час фази ранньої елладики II і лише рідкісні керамічні залишки у фазах EHIII та MH; таким чином, виявляється, що ця територія була дуже рідко заселена в період безпосередньо перед мікенським періодом. На узбережжі поблизу Лехайона існувало поселення, яке вело торгівлю через Коринфську затоку; сам Коринф, ймовірно, не був знову сильно заселений приблизно в 900 р. до н. е., коли вважається, що там оселилися дорійці.
Згідно з коринфським міфом, який розповідає Павсаній, місто заснував Коринф, нащадок бога ЗевсаPausanias, Description of Greece 2.1.1. Проте інші міфи припускають, що його заснувала богиня Ефіра, дочка титана Океана, через це стародавня назва міста (також Ефіра).
Деякі стародавні назви місця походять від догрецької «пелазгійської» мови, наприклад, Коринф. Імовірно, що Коринф також був місцем мікенського міста-палацу бронзового віку, як-от Мікени, Тірінф або Пілос. Згідно з міфом, Сізіф заснував расу стародавніх царів у Коринфі. Також саме у Коринфі Ясон, вождь аргонавтів, покинув МедеюEuripides, Medea. У період Троянської війни, як показано в «Іліаді», коринтяни брали участь під проводом Агамемнона.
У коринфському міфі, переказаному Павсанію у 2 столітті нашої ериPausanias, Description of Greece ii. 1.6 and 4.7., Бріарей, один із гекатонхірів, був арбітром у суперечці між Посейдоном і Геліосом, між морем і сонцем. Його рішення полягало у тому, що Коринфський перешийок належав Посейдону, а Коринфський акрополь (Акрокоринф) був власністю Геліоса. Геліос, бог сонця, отримав найближчу до неба область, а морський бог Посейдон- лише перешийок біля моряGrummond and Ridgway, p. 69, «Helios' higher position would correspond to the sun's location in the sky versus Poseidon's lower venue in the sea, opposite Demeter on land.».
Джерело Верхній Пейрен знаходиться в стінах акрополя. «Джерело, яке знаходиться за храмом, кажуть, було даром Асопа Сізіфу. Останній знав, згідно з легендою, що Зевс захопив Егіну, дочку Асопа, але відмовився надати інформацію шукачеві допоки він не отримав джерело на Акрокоринфі». (Павсаній, 2.5.1). За легендою, крилатий кінь Пегас пив з джерелаAnthony, J. Collecting Ancient Greek Coins Part Seven: Corinth Coins and Antiquities magazine August 1999 p.51, але його схопив та приборкав коринфський герой Беллерофонт.
Коринф під вакхіадами
Коринф був затокою Греції 8-го століттяÉdouard Will, Korinthiaka: recherches sur l'histoire et la civilisation de Corinth des origines aux guerres médiques (Paris: Boccard) 1955.. Вакхіади (давньогрецька: Βακχιάδαι Bakkhiadai) — це тісно згуртований доричний клан і споріднена група, яка правила, архаїчним Коринфом у 8-7 століттях до нашої ери. Це був період збільшення коринфської культурної могутності. У 747 р. до н. е. (загальноприйнята дата) аристократія витіснила Ваккіадаїв Пританеїв і відновила королівство, приблизно в той час, коли Лідське королівство (самоназва Basileia Sfard) було найвищим, що збігалося з сходженням Василея Мелеса, короля Лідії. Вакхіади, складалися приблизно з декількох сотень дорослих чоловіків, взяли владу від останнього царя Телеста (з дому Сізіфа) у КоринфіTelestes was murdered by two Bacchiads named Arieus and Perantas. (Smith, Dictionary of Greek and Roman Biography and Mythology, vol. I p. 450). It has been debated what extent this early history is a genealogical myth.. Вакхіади відмовилися від царської влади і правили як група, керуючи містом шляхом щорічного обрання пританісу (який обіймав царський пост протягом свого короткого терміну), ймовірно, поради (хоча жоден з них не зафіксований у мізерних літературних матеріалах) та полемарху на чолі армії.
За правління Вакхідів з 747 по 650 рр. до н. е. Коринф став єдиною державою. У цей час було збудовано масштабні громадські будівлі та пам'ятники. У 733 році до н. Коринф заснував колонії на Корсирі та в Сіракузах. До 730 до н. е. Коринф перетворився на високорозвинене грецьке місто з населенням не менше 5000 чоловік.
Арістотель розповідає історію Філолая з Коринфу, вакхіада, який був законовчителем у Фівах. Він став коханцем Діокла, переможця Олімпійських ігор. Вони обидва до кінця своїх днів прожили у Фівах. Їхні гробниці були побудовані поруч один з одним, причому гробниця Філолая спрямована у бік Коринфу, а гробниця Діокла — убік.
У 657 році до н. полемарх Кіпсел отримав у Дельфах оракул, який він витлумачив як те, що він має правити містом. Він захопив владу та вигнав Вакхіадів.
Коринф під владою тиранів
Кіпселус або Кіпселос (грец. Κύψελος) був першим тираном Коринфу у VII столітті до нашої ери. У 658—628 рр. до н. е. він усунув від влади вакхічну аристократію та правив протягом трьох десятиліть. У 650 році до н. він збудував храми Аполлону та Посейдону.
Арістотель повідомляє, що «Кіпсел з Коринфу дав обітницю, що якщо він стане господарем міста, то принесе в жертву Зевсу все майно коринтян. Відповідно, він наказав їм повернути своє майно».
Місто відправило колоністів для заснування нових поселень в 7 столітті до н. Цими поселеннями були Епідамн (сучасний Дуррес, Албанія), Сіракузи, Амбракія, Корцира (сучасне місто Корфу) та Анакторіум. Періандр також заснував Аполлонію в Іллірії (сучасний Фієр, Албанія) та Потидею (в Халкідіку). Коринф також був одним із дев'яти грецьких міст-спонсорів для заснування колонії Наукратіс у Стародавньому Єгипті, заснованої для задоволення зростаючого обсягу торгівлі між грецьким світом та фараонським Єгиптом під час правління фараона Псамметиха I з 26-ї династії.
Грецькі міста-держави мали тенденцію до повалення традиційних спадкових царів-жерців, зростало багатство, ускладнювалися торгові відносини та соціальні структури. Коринф лідирував як найбагатший архаїчний поліс. Тирани зазвичай захоплювали владу на чолі деякої народної підтримки, подібно до синьйорів пізньосередньовічної та ренесансної Італії. Часто тирани заспокоювали населення, підтримуючи існуючі закони та звичаї, а також суворий консерватизм у культових практиках. Культ особистості природно заміняв божественне право колишнього законного королівського будинку, як це сталося в Італії епохи Відродження.
Кіпсел був сином Еетіона та спотвореної жінки на ім'я Лабда. Він належав до роду Вакхідів і узурпував владу з архаїчного матріархального права своєї матері.
Згідно з Геродотом, Вакхіади почули два пророцтва від дельфійського оракула про те, що син Еетіона скине їхню династію, і задумали вбити немовля, як тільки воно народиться. Проте новонароджений усміхнувся кожному з посланих убити його, і ніхто з них не витримав і завдав удару.
Потім Лабда сховав дитину в скриніAn etiological myth-element to account for the name Cypselus (cypsele, «chest»), і чоловіки не змогли знайти його, коли зібралися з силами й повернулися, аби вбити його (порівняйте дитинство Персея). Скриня Кіпсела зі слонової кістки була вишукано оброблена й прикрашена золотом. Це була жертва, виконана за обітницей, в Олімпії, де Павсаній детально її описав у своєму туристичному довіднику 2 століття нашої ериPausanias, 5.18.7..
Кіпсел виріс і виконав пророцтво. Коринф був задіяний у війнах з Аргосом і Коркірою, і коринфяни були незадоволені своїми володарями. Кіпсел був полемархом у той час (близько 657 р. до н. е.), архонтом, який керував військовими справами, тому він використав свій вплив на воїнів, аби вигнати царя. Він також вигнав своїх інших ворогів, але дозволив їм створити колонії в північно-західній Греції. Він ще збільшив масштаби торгівлі з колоніями в Італії та Сицилії. Він став популярним правителем і, на відміну від багатьох тиранів після нього, не потребував власного охоронця і помер природною смертю.
Він правив тридцять років, і в 627 до н. е. його змінив на посаді тирана його син Періандр. Скарбниця, яку Кіпсел збудував у Дельфах, очевидно, все ще стояла за часів Геродота, а скриню Кіпсела бачив Павсаній в Олімпії у II столітті нашої ери. Періандр упорядкував Корсиру в 600 році до нашої ери.
Періандр вважався одним із семи мудреців Греції. Під час його правління було викарбувано перші коринфські монети. Він був першим, хто спробував перетнути перешийок, щоб створити морський шлях між Коринфською та Саронічною затоками. Він відмовився від цієї витівки через технічні труднощі, але натомість створив Діолкос (викладений каменем сухопутний пандус). Епоха Кіпселідів була золотою добою Коринфу і закінчилася при племіннику Періандра Псамметіхе, названому на честь еллінофільського єгипетського фараона Псамметіха I (див. вище).
Періандр убив дружину Меліссу. Його син Лікофрон дізнався про це і відвернувся від нього, а Періандр послав сина на Коркір. Пізніше Періандр захотів замінити Лікофрона на посаді імператора Коринфу і переконав його повернутися додому в Коринф за умови, що Періандр вирушить на Коркіру. Коркіряни дізналися про це і вбили Лікофрона, щоб утримати Періандра.
Стародавній Коринф після тиранів 581 р. до н. е.: Племінника і наступника Періандра вбили, що поклало край тиранії. Влада перейшла до олігархії, яка розділилася на 2 групи: великих землевласників і заможних торгівців та ремісників.
581 р. до н. е.: Заснування Істмійських ігор провідними родинами.
570 р. до н. е.: жителі почали користуватися срібними монетами під назвою «лошата» або «лошата».
550 до н. е.: будівництво храму Аполлона в Коринфі (початок третьої чверті 6 століття до н. е.).
550 р. до н. е.: Об'єднання Коринфа зі Спартою.
525 р. до н. е.: Укладення примирливого союзу Коринфу зі Спартою проти Аргосу.
519 р. до н. е.: Коринф став посередником між Афінами та Фівами.
Приблизно у 500 р. до н. е.: афіняни і коринтяни благали спартанців не шкодити Афінам, відновлюючи владу тиранаHistories, Herodotus, Book 5.93.
Незадовго до класичного періоду, згідно з Фукідідом, коринтяни розробили трирему, яка стала стандартним військовим кораблем Середземномор'я до пізнього римського періоду. Коринф провів першу записану морську битву з еллінським містом КоркіраThucydides 1:13. Коринтяни також були відомі своїм багатством завдяки стратегічному розташуванню на перешийку, через який мав проходити весь сухопутний транспорт на шляху до Пелопоннесу, включаючи гінців та торговцівThucydides, Book 1:13.
Класичний Коринф