Олександр Олексійович Фролов-Багрей (1785 - 11 вересня 1845) — український аристократ козацького походження. Дійсний таємний радник, сенатор. 1818-1824 — чернігівський губернатор. Племінник Канцлера Російської імперії Віктора Кочубея та зять графа Михайла Сперанського.

Біографія Син бригадира Олексія Петровича Фролова-Багреєва від шлюбу з Аграфеною Павлівною, сестрою канцлера Ст. П. Кочубея, який допоміг племіннику вдало зробити кар'єру.

Освіту здобув у найпрестижнішому столичному пансіоні, який тримав абат Ніколь. У службу вступив 7 лютого 1797 юнкером до Колегії закордонних справ; в 1802 був зарахований до берлінської місії, в 1806 визначений за власним бажанням в земське військо до головнокомандувача князя Олександра Прозоровського, і займався при ньому справами ополчення.

В 1807 був знову зарахований до посольства в Пруссії, з залишенням при головнокомандувачі Молдавської армії, для занять з дипломатичної частини; перебуваючи при армії під час усієї задунайської кампанії до укладання миру з Портою, був у 1811 нагороджений орденом Володимира 3-го ступеня, а в 1812 проведений в дійсні статські радники.

У Французько-російську війну перебував у 1812 році за головнокомандувача західної армії адмірала Павла Чичагова; в 1813 перебував при князі Михайлові Барклай-де-Толлі, потім, до укладання першої Паризької угоди, при австрійському генерал-фельдмаршалі князю Карлу Шварценбергу. При другому вступі російських військ у Францію (1815) і до укладання другого Паризького трактату перебував при міністрі російської армії, генерал-губернаторі Алопеусі з управління французькими департаментами, зайнятими російськими військами.

Після повернення армії в Росію перебував при колегії закордонних справ, в 1818 був призначений чернігівським цивільним губернатором, але вже в 1824 на прохання звільнений з цієї посади і визначений членом ради міністра фінансів, а в 1826 управляючим Державним позичковим банком. 21 квітня 1834 року йому було наказано бути присутнім у Урядовому Сенаті. За словами А. КочубеяСемейная хроника. Записки А. В. Кочубея. 1790—1873. — СПб.: Типография брат. Пантелеевых. Казанская № 33., 1890. — С.201.: Багреєв був великий простак: як у пансіоні абата Ніколя, так і в той час, коли він був губернатором, над ним всі сміялися. Втім, він був добродушний і не злопам'ятний. У шлюбі з письменницею Єлизаветою Сперанською (1799—1857), єдиною дочкою графа Михайла Сперанського, мав сина Михайла (1822—1844; ротмістр, загинув на Кавказі на дуелі) і дочку Марію (1826—1887), яка успадкувала від батьків маєток Велика Бурімка.

Її син - князь Михайло Кантакузен, автор творів з міжнародного права.

Нагороди Орден Святої Анни 2 ступеня (7 листопада 1807) Орден Святого Володимира 3 ступеня (9 лютого 1813) Орден Святої Анни 1 ступеня з імператорською короною (30 березня 1822) Орден Святого Володимира 2 ступеня Орден Білого орла Австрійський орден Леопольда командорський хрест Австрійський орден Леопольда великий хрест

Золота медаль "Земському війську" Медаль «На згадку Вітчизняної війни 1812 року» Відзнака за XXX років бездоганної служби

Література Русский биографический словарь: В 25 т. / под наблюдением А. А. Половцова. 1896—1918.

Примітки

Посилання ФРОЛОВИ-БАГРЄЄВИ (До історії дворянських пологів та поміщицьких садиб на Миргородщині) Місяцеслів та загальний штат Російської імперії на 1821 рік Місяцеслів та загальний штат Російської імперії на 1834 рік Місяцеслів та загальний штат Російської імперії на 1840 рік Придворний місяцьослів на літо 1824. Частина 2 та 3.