Традиційна африканська медицина — ряд дисциплін традиційної медицини, що включають в себе місцеве травництво та африканську духовність, як правило, провісників, акушерів та травників . Практикуючі традиційну африканську медицину стверджують, що можуть вилікувати різноманітні захворювання, включаючи такі як рак, психічні розлади, високий кров'яний тиск, холера, більшість венеричних захворювань, епілепсія, астма, екзема, гарячка, тривога, депресія, доброякісна гіперплазія передміхурової залози і сечовивідних шляхів, інфекції, подагра, загоєння ран і опіків і навіть Ебола .
Діагноз ставиться за допомогою духовних засобів, а лікування зазвичай складається з лікарських трав, що вважаються такими, які мають не тільки цілющі здібності, але й символічне та духовне значення. Традиційна африканська медицина з її вірою в те, що хвороба виникає не від випадкових подій, а через духовний чи соціальний дисбаланс, значно відрізняється від сучасної наукової медицини, яка базована на техніці та аналітиці. У 21 столітті сучасні фармацевтичні препарати та медичні процедури залишаються недоступними для великої кількості африканців через їх відносно високу вартість та концентрацію медичних закладів у міських центрах.
Традиційна медицина була панівною медичною системою для мільйонів людей в Африці до приходу європейців, які запровадили західну медицину, що стало помітним поворотним моментом в історії цієї традиції та культури. Фітопрепарати в Африці, як правило, недостатньо досліджені та слабо регулюються. Відсутня детальна документація традиційних знань, які зазвичай передаються усно. Серйозні негативні наслідки можуть виникнути внаслідок неправильної ідентифікації або неправильного використання цілющих рослин.
Географічне охоплення цієї статті — Африка на південь від Сахари . Хоча, звичайно, медичні традиції сусідніх країн вплинули на традиційну африканську медицину .
Історія
Колоніальна епоха Сучасна наука розглядає методи традиційних знань як примітивні , а за колоніального правління деякі традиційні медичні практики були оголошені поза законом. У цей час також робилися спроби контролювати продаж фітопрепаратів. Наприклад, після здобуття Мозамбіком незалежності в 1975 році, спроби контролювати традиційну медицину дійшли аж до відправлення цілителів до таборів перевиховання. У той час як колоніалізм і християнство поширювалися по Африці, колонізатори будували загальні лікарні, а християнські місіонери — приватні, сподіваючись досягти успіху в боротьбі з поширеними хворобами. Проте мало що було зроблено для дослідження законності традиційної медичної практики, незважаючи на очевидну роль, яку традиційні цілителі відігравали в базових потребах здоров'я своїх громад; колоніальна влада, а також лікарі та медичні працівники продовжували уникати своїх внесків. Також вважалося, що під час конфлікту люди частіше вдаються до надприродних пояснень і шукатимуть лікування за допомогою надприродного.
Сучасний період
З різних причин наприкінці 20 століття традиційні системи медичної допомоги в країнах, що розвиваються, зазнали серйозного відродження. Ці країни також усвідомили, що сучасні системи охорони здоров'я та технології, від яких вони залежать, не виробляються і не обслуговуються на місцевому рівні, що робить їх дорогими, а населення залежним від ланцюгів поставок, які можуть бути непостійними або політизованими. Завдяки цьому зріс інтерес до інтеграції традиційної африканської медицини в національні системи охорони здоров'я континенту , а в деяких країнах заохочується використання традиційних лікарських рослин. Африканський цілитель прийняв цю концепцію, відкривши першу в своєму роді лікарню на 48 ліжок у Ква-Мхланга (Південна Африка), яка поєднує традиційні африканські методи з іншими альтернативними медичними практиками, такими як гомеопатія, іридологія та традиційна азійська медицина.
Діагностика Медичні діагнози та обрані методи лікування в традиційній африканській медицині в значній мірі покладаються на духовні аспекти, часто засновані на переконанні, що психо-духовні аспекти повинні розглядатися раніше, ніж медичні. Серед тих, хто практикує традиційне лікування, існує віра, що здатність діагностувати та лікувати хвороби є даром від Бога. Замість того, щоб шукати медичні або фізичні причини хвороби (або закляття поганої вдачі), народні цілителі намагаються визначити першопричину, що лежить в її основі, яка, як вважають, випливає з відсутності балансу між пацієнтом та його соціальним оточенням або духовним світом. Іншими словами, до хвороб приписують надприродні, а не природні причини. Відповідно до типу дисбалансу, який відчуває людина, буде використана відповідна цілюща рослина, яка цінується за її символічне та духовне значення, а також за лікувальну дію.
Коли людина захворює, традиційний лікар використовує заклинання, щоб поставити діагноз. Вважається, що заклинання надають атмосферу містичних і космічних зв'язків. Ворожіння зазвичай використовується, якщо хворобу нелегко визначити, інакше хворобу можна швидко діагностувати та призначити ліки. Іноді практикуючий таку медицину радить пацієнту звернутися до провісника, який може поставити діагноз і порадити лікування. Вважається, що контакт із духовним світом через ворожіння часто вимагає не тільки ліків, а й жертв.
Лікування Традиційні практики використовують широкий спектр методів лікування, починаючи від стандартних медичних методів лікування до псевдонаукових і «магічних». Лікування може включати голодування, дієту, лікування травами, купання, масаж і хірургічні процедури. Приклади псевдонаукових методів лікування включають:
Використання «залишок від кровотечі» (також званого «мокрим купуванням») з подальшим застосуванням трав'яної мазі та трав'яних препаратів для лікування мігрені, кашлю, абсцесу та плевриту. У деяких культурах втирають гарячу трав'яну мазь на повіки пацієнта для лікування головного болю. При лікуванні малярії вживають в середину і вдихають суміш трав, що розпарюють. Гарячку часто лікують за допомогою парової лазні. Блювання, спричинене блювотними засобами, використовується для лікування алкоголізму . Жир удава використовується для лікування подагри та ревматизму, а також вважається, що він полегшує біль у грудях при місцевому застосуванні. Тварин також іноді використовують для перенесення хвороби на потім або для виготовлення ліків для зоотерапії. Наприклад, кістки бабуїна використовуються для лікування артриту. Терпеноїди жука-пухирця (Mylabris sp.) втирають у шкіру для лікування шкірних захворювань.
Консенсус між торговцями компонентами ліків, які використовуються практикуючими традиційну африканську медицину щодо того, що слід використовувати для лікування різних захворювань, значно різниться навіть на невеликій території, наприклад на ринку Фарадей-стріт в Йоганнесбурзі, Південна Африка. Однак приблизно 60 %-80 % людей в Африці покладаються на традиційні засоби для лікування різних захворювань. У систематичному огляді 2018 року було підраховано, що близько 60 % населення Африки на південь від Сахари регулярно використовують засоби традиційної та додаткової медицини для себе та для лікування своїх тварин від різних захворювань. Нещодавно повідомлялося, що люди, які пережили хворобу, яку спричинює вірус Ебола в Сьєрра-Леоне, використовують традиційну медицину окремо або разом із звичайною медициною.
Лікарські рослини
В Африці є багато рослин, які можна використовувати в лікувальних цілях, і понад 4000 використовуються для цієї мети в тропічних регіонах Африки. Лікарські рослини використовуються для лікування багатьох хвороб і хвороб, використання та вплив яких викликає все більший інтерес у західних суспільствах. Рослини не тільки використовують і вибирають за їхні цілющі властивості, але вони також часто мають символічне та духовне значення. Наприклад, біле, чорне та червоне листя, насіння та гілки вважаються особливо символічними або магічними і, як вважають, мають особливі властивості.
Одним із прикладів лікарської рослини є пігей (), який використовується для лікування легкої доброякісної гіперплазії передміхурової залози в Європі з 1970-х років. Незважаючи на те, що він широко використовується в Африці, доказів його ефективності при лікуванні гарячки, запалення, захворювань нирок, малярії, болю в шлунку та інших станів недостатньо. У традиційній африканській практиці з кори виготовляють чай, тоді як в інших частинах світу її можна знайти у вигляді порошків, настоянок і пігулок.
У дослідженні 2007 року було досліджено ефективність 16 рослин, які зростають у південноафриканському регіоні Квазулу-Натал, щодо зниження артеріального тиску, «діючи як інгібітор АПФ». З 16 рослин лише одна (Tulbaghia violacea) виявилась перспективною. Потім її випробували на щурах і «продемонстрували гіпотензивну активність», тобто зниження артеріального тиску. Рослини, які були включені в дослідження: Amaranthus dubius, квітуча рослина, також відома як амарант селезінки Amaranthus hybridus, широко відомий як гладкий бур'ян або тонкий амарант Amaranthus spinosus, також відомий як амарант колючий Asystasia gangetica, декоративний ґрунтопокривний покрив, відомий як китайська фіалка. Центелла азіатська, невелика трав'яниста однорічна рослина, яку зазвичай називають азіатським пенниворсом Ceratotheca triloba, високоросла однорічна рослина, яка цвіте влітку, яку іноді називають маком Сью Chenopodium album, також званий баранячою четвертинкою, це однорічна рослина з бур'янами Emex australis, широко відомий як південний трикутовий джек Galinsoga parviflora, яку зазвичай називають бравим солдатом Justicia flava, також відома як жовта юстиція Momordica balsamina, також відома як бальзамове яблуко Oxygonum sinuatum, інвазивний бур'ян без загальної назви Physalis viscosa, відомий як мелена вишня Senna occidentalis, дуже листяний тропічний чагарник, також званий септичним бур'яном Solanum nodiflorum, також відомий як паслін білий Tulbaghia violacea, цибулинна рослина з безволосим листям, яку часто називають суспільством або диким часником.
У 2008 році було зроблено огляд літератури для оцінки ботанічних знань і використання в традиційній медицині в Південній Африці для роду алое родини Asphodeloideae . Найбільш поширене медичне використання було для лікування «інфекцій, внутрішніх паразитів, захворювань травлення та травм». Суспільно рослини використовуються як інгредієнти для тютюнового табаку. Огляд літератури 2014 року показав, що принаймні 12 видів пальм у країнах Африки на південь від Сахари використовуються в різних ритуальних практиках, включаючи використання пальмової олії в лікувальних сумішах.
У 2016 році дослідження в лабораторних умовах ефірної олії Erigeron floribundus, яка використовується як лікарська рослина в Камеруні, продемонструвало хорошу активність проти Staphylococcus aureus, «цитотоксичність на клітини карциноми товстої кишки» та «антиоксидантну силу, що знижує залізо». До складу ефірної олії входять спатуленол і лімонен.
У результаті дослідження, проведеного з 2011 по 2016 рік, було виявлено, що у традиційній медицині тропічне дерево Олон та інші види роду Zanthoxylum мають синергічні сполуки, які вбивають як комарів, так і їхніх паразитів-плазмодіїв.
Дослідження 2000 року тридцяти трьох видів рослин, знайдених у провінції Східний Кейп у Південній Африці, які вважаються бур'янами, інопланетними загарбниками або проблемними рослинами, було досліджено на предмет їхнього використання в традиційній медицині. До складу рослин входять:
Anredera cordifolia (). Опухлі ноги від поганого кровообігу та/або проблеми з печінкою та нирками лікують за допомогою припарки з листя, а сік використовується для лікування висипу, спричиненого контактом із брудною водою.
Araucaria bidwillii (). Натерту кору, змішану з водою, вживають для лікування аменореї, спричиненої вродженими проблемами, туберкульозом і недоїданням.