Гілл-Гауз (Hill House) у Геленсбурзі, Шотландія, є однією з найвідоміших робіт Чарльза і Маргарет Макдональд Макінтошів, яка, ймовірно, поступається лише (нині знищеній) Школі мистецтв Глазго. Будинок є яскравим зразком британського модерну. Він був розроблений і побудований для видавця Волтера Блекі в 1902–1904 роках.

Крім будинку, Макінтоші розробили більшу частину інтер'єру, меблів та обладнання. Маргарет Макінтош планувала інтер'єр до таких деталей, що брала до уваги навіть кольори квітів у вазах, які Блеккі могли поставити на столі у вітальні. 

У 1982 році будинок був подарований Національному фонду Шотландії, який утримує його та забезпечує доступ відвідувачам.

Клієнт

Геленсбург, на захід від Глазго, був заселений бізнесменами. 1902 року Волтер Блекі з видавництва Blackie and Son купив ділянку для будівництва нового будинку. За пропозицією Телвіна Морріса, Чарльз Ренні Макінтош був призначений для проєктування та будівництва Hill House. Блекі був здивований молодості архітектора, але, відвідавши інші будинки, спроєктовані Макінтошем, переконався у його відповідності. Блекі не хотів традиційних цегли, тинькування, дерев'яних балок, а також червоної дахівки, як це зазвичай робилося на заході Шотландії. Натомість Блекі попросив сірі грубо-литі стіни та критий сланцем дах; і що архітектурні ефекти мають створюватись формами, а не прикрасами. Вимоги та нетрадиційний смак клієнта дозволили Макінтошу повноцінно розпоряджатися його дизайнерськими ідеями.

Перш ніж створити креслення, Макінтош провів деякий час у домі Блекі, щоб спостерігати за їх повсякденним життям. Аналізуючи звички родини, Макінтош міг спроєктувати кожен аспект будинку відповідно до потреб кожного користувача. Він вважав, що функціональні проблеми повинні бути вирішені, перш ніж дозволити дизайну розвиватися. 

Ходять чутки, що в будинку живуть привиди, і співробітник описав високу струнку фігуру, одягнену в чорне з довгою чорною накидкою, яка з'явилася з вбиральні містера Блекі. Увійшовши до Білої спальні, фігура зникла.

Зовнішній вигляд Рівномірна сірувата зовнішня обробка будівлі гармоніює з хмарним небом. Повністю асиметрична конструкція формує різні рівні та форми даху і дещо нагадує стиль Огастеса П'юджина. Мінімальна кількість декору, важкі стіни, прямокутні та квадратні вікна виражають міцну, тверезу конструкцію. Зовнішні якості будівлі майже протилежні теплому, екзотичному, ретельно прикрашеному та гладкому інтер'єру. Знову ж таки, Макінтош відгукується на теорії Огастеса П'юджина, мінімізуючи зовнішнє оздоблення, щоб підкреслити дизайн інтер'єру: перехід із зовнішнього світу в безпечний, фантастичний внутрішній простір. Аналіз фарби на зовнішній стороні показує, що він напочатку міг бути залишений нефарбованим, блідо-сіримPatrick Baty. The Hill House. A report following an examination of a number of external surfaces.11 May 2005..

Макінтош вибрав портландцемент, який тоді був нещодавно представлений, але виявилося, що він менш міцний, ніж традиційне вапно, і до 2017 року визнали, що він перебуває в нестабільному стані і це загрожує будинку. Як тимчасове рішення Hill House помістили в прозору пористу «коробку», яка дозволяла циркуляцію повітря, щоб конструкція поступово висихала.

Інтер'єр

Особняк поєднав традиційну «жіночність» інтимного внутрішнього простору едвардіанського періоду з «мужністю» зовнішнього суспільного світу, що нечасто використовується в інтер'єрі будівлі. Для Макінтоша, внесення чоловічих аспектів усередину є важливим відходом від башато декорованих, цілком «жіночних» традиційних інтер'єрів. Це дозволило йому передати різні почуття та переживання залежно від призначення кожного простору. Макінтош використовував різні матеріали, кольори та освітлення, коли необхідно було здійснити повний перехід від однієї точки до іншої.

Примітки