Микола Олександрович Арістов (; 1847—1910) — російський історик-сходознавець та етнограф.

Біографія У 1864 році закінчив Імператорський Казанський університет за розрядом камеральних наук юридичного факультету. Із 20 жовтня 1864 року - помічник столоначальника Тобольського губернського правління, потім там же — губернський секретар, бухгалтер ревізького відділення казенної палати.

Із 1868 року — діловод Семиріченського обласного правління, молодший чиновник особливих доручень при військовому губернаторі. Із квітня 1869 року очолював Семиріченський тюремний комітет. У 1871 році брав участь у військовій кампанії проти Кульджинського ханства, захопленого правителем уйгурської держави Єттишар Якуб-беком, завідуючи похідною канцелярією командувача військ Г. О. Ковпаківського. Безпосередньо брав участь у штурмі та взятті міста-фортеці Кульджа; був нагороджений орденом Св. Станіслава 2 ступеня. В період з 1 вересня 1871 до 22 лютого 1872 року очолював Канцелярію по Кульджинських справах, одночасно залишаючись на посаді начальника відділення Семиріченського обласного правління.

Із червня 1872 року — діловод у складі комісії з розробки проекту Положення про управління в Туркестанському генерал-губернаторстві (Ташкент). У 1873—1874 рр. керував з'їздами біїв з врегулювання земельних спорів в Семипалатинському, Сергіопольскому повітах і Семиріченській області. Із 1879 року — неодмінний член обласного статистичного комітету, потім — помічник голови. У 1881 році брав участь у роботі редакційної комісії, заснованої при канцелярії генерал-губернатора К. П. фон Кауфмана, щодо складання нового Положення про управління Туркестанським генерал-губернаторством.

Із 1 червня 1881 року — помічник військового губернатора Семиріченського обласного правління; з того ж року виконував обов'язки військового губернатора Семиріченської області. Із липня 1882 переведений в Степове генерал-губернаторство. У 1889 році вийшов у відставку в чині дійсного статського радника; проживав в Петербурзі.

Наукова діяльність Історичні роботи присвячені англо-афганським відносинам наприкінці XIX ст., етнографічні — деяким народам Середньої Азії та Афганістану. Найбільш затребуваними сьогодні є роботи з історичної географії Семиріччя, Центральної Азії, а також родоплемінної структури казахів і киргизів кінця XIX століття, що були написані на основі архівних матеріалів, документів Семиріченського обласного правління та інших джерел.

Вибрані праці

Нагороди та визнання орден Св. Станіслава 3 ступеня (1868) орден Св. Станіслава 2 ступеня (1871) — за мужність та хоробрість у справах з таранчами дійсний член Імператорського Російського Географічного товариства (1893) мала золота медаль Російського Географічного товариства (по відділенню етнографії, 1895).

Примітки

Посилання Аристов Николай Александрович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : Советская энциклопедия, 1969—1978.