Бучач

Бу́чач — місто в Україні, Тернопільська область, Чортківський район. Центр Бучацької міської громади. Адміністративний центр колишнього Бучацького району. Розташоване приблизно за 68 км на південний захід від обласного центру, на обох берегах річки Стрипи. Населення — 12 443 осіб (01.12.2020).

У Бучачі є історико-архітектурні пам'ятки: церкви святого Миколая, Святої Покрови, Воздвиження Чесного Хреста Господнього, костел Внебовзяття Пресвятої Діви Марії, ратуша, скульптури галицького Мікелянджело — Йоана Георга Пінзеля тощо.

Походження назви Є кілька варіантів походження назви міста, зокрема: від старослов'янського слова «буча», що означає «вода напровесні, бистрина і глибінь», що досить точно відображає навколишній ландшафт від букових лісів, які в давнину росли тутBarącz S. Pamiątki buczackie… — S. 3. річка Стрипа робить довкола міста меандр (обруч) давньослов'янське буч — означало смілива та звитяжна людина,Станкевич М. Бучач та околиці… — С. 14. гордий, непоступливий.

Географія

Розташування

Місто розташоване на території Опілля — західної частини Подільської височини. Як і весь район, частково захищений від північних вітрів Бережансько-Тернопільською височиною.Проф. д-р Андрусяк Н. Минуле Бучаччини // Бучач і Бучаччина… — С. 51. Центр розміщений у каньйоноподібній долині річки Стрипи, де вона утворила меандр. Місто оточене пагорбами-горами Замковою, Торговою (Торговицею), Федір.

Бучач розташований на перехресті шосейних доріг: Івано-Франківськ — Тернопіль, (Бучач — Скала-Подільська), (Бучач — Зарваниця — Городище). Місцеві дороги — на Золотий Потік (веде через Дністер до дороги ); Коропець (до ); Язловець, Товстого (до ).

Залізнична станція Бучач — нині кінцева станція лінії з Чорткова.відтинок від Бучача до Станіславова зруйнований у 1944 році гітлерівцями

Стратиграфія, тектоніка Місто (як і вся Тернопільська область) розташоване в межах Волино-Подільської частини (плити) Східно-Європейської (Руської) платформи. В її геологічній будові беруть участь осадові породи верхнього протерозою, палеозою, мезозою, кайнозою, які залягають на докембрійському кристалічному фундаменті. Породи цього фундаменту на значній глибині, на поверхню не виходять. Біля міста бурували глибокі свердловини для вивчення складу порід докембрію, палеозоюГеренчук К. (редактор). Природа Тернопільської області… — С. 12—13.; порода складена темно-сірими базальтами, туфами, туфітами, які перешаровуються з аркозовими пісковиками та гравелітами. Абсолютний вік (свердловина в селі Хмелівка, 20 км від Бучача) базальтів 538 млн років.

Місто розташоване на території Бучацької палеозойської локальної структури (плікативне порушення моноклінального залягання верств осадових порід, характерне для найбільш рухливих зон зчленування окремих блоків кристалічного фундаменту).Там само. — С. 21—24.

Клімат Клімат Бучача, як і всієї Тернопільської області, є помірно-континентальним; для нього характерні нежарке літо, м'яка зима і достатня кількість опадів. Формування клімату залежить від впливу радіаційних умов, циркуляції повітряних мас, підстилаючої поверхні.

Упродовж року на клімат міста впливають повітряні маси з Атлантики (зумовлюють циклональну погоду) та континентальне повітря: взимку проникають відроги сибірських антициклонів, спричиняючи холодну погоду; влітку впливає азорський максимум; навесні, на початку осені — холодні арктичні повітряні маси.

Місто розташоване на межі двох кліматичних підрайонів області — Центрального й Південного. Центральний називають холодним Поділлям — середня температура повітря за рік — +6,8 °C, сума активних температур — 2400—2500 °C, найкоротше літо (90-98 днів), найкоротший безморозний період (150—165 днів), найбільше днів із сніговим покривом (85—93 дні), випадає понад 600-65 мм опадів на рік. Південний називається теплим Поділлям — середньорічна температура повітря +7,3 °C, січня −4,5°÷ −5 °C, липня +19 °C, сума активних температур на рівних ділянках 2500…2600 °C, до 2700 °C на понижених місцях крайнього південного сходу. Весна настає на 2 тижні раніше, ніж на решті території області. Тут добрі умови для вирощування теплолюбних культур, особливо на схилах південної експозиції.

Ґрунти На території міста поширені ясно-сірі опідзолені ґрунти (невеликими острівцями, приурочені до найбільш піднятих і розчленованих форм рельєфу), сірі опідзолені ґрунти (поширені на горбистих місцевостях). Біля річки Стрипи є ґрунти лучних заплав.Там само. — С. 101—104.

Геоморфологічне, геоботанічне районування Місто (як і вся область) розташоване в межах однієї геоморфологічної області — Волино-Подільської височини, у підобласті Подільської височини. Бучач розташований на межі Придністровської структурно-пластової глибоко розчленованої та Тернопільської структурно-пластової рівнин.Там само. — С. 53—56. Місто розташоване біля південної межі Тернопільського геоботанічного району Подільсько-Середньопридністровської підпровінції Європейської області широколистяних лісів, який характеризується поширенням дубових, менше — дубово-грабових, ще менше — букових лісів.Там само. — С. 95—97.

Екологія

Екологічна культура в місті поступово зростає. Добровольці перед Великоднем останніми роками щороку прибирають від сміття замок, урочище «Башти» в долині Стрипи. Стихійний смітник у потічку біля вул. Галицької, створений в основному дикими мешканцями будинків над потічком та околиць, забруднює середовище вже кільканадцять років.Екологічні ревізори в Бучачі, частина 2 .

Історія

Археологічні дослідження, знахідки На підвищенні в урочищі «Федір» розташовувалася археологічна пам'ятка — поселення трипільської культури етапу В і С.Герета І. П. та ін. Археологічні пам'ятки Прикарпаття і Волині Кам'яного віку. — К. : Наукова думка, 1981. — С. 238. У місті виявлено: пам'ятки доби неоліту: сліди поселення, окремі знахідки крем'яного приладдя для домашнього та господарського вжитку.Проф. д-р Пастернак Я. Бучаччина крізь серпанок тисячеліть // Бучач і Бучаччина… — С. 12. на березі Стрипи: залишки двох поселень ранніх племен трипільської культури, поховання бронзової доби. на Федір-горі під час археологічних розкопок знайшли: 1922 році проводили Леон Козловський та Кароль СтояновськийAntropologia prehistoryczna Polski / Karol Stojanowski. , виявили найбільше з виявлених в околиці досліджуваних селищ трипільців, населення якого жило у надземних хатах, кілька гончарних печей, мідне шило, яке засвідчило про торгові зв'язки із Закарпаттям. 1924 року — кам'яні долота, тесла зі старанно зашліфованою поверхнею — інвентар, типовий для племен культури лінійно-стрічкової кераміки (6-3 тис. до н. е.). кераміка з ритим спірально-волютовим орнаментом, характерна для прийшлого з Судетських країв через Шлеськ хліборобського племені наприкінці неоліту — єдиний слід племені у Бучацькому повіті (станом на 1972). на «Шибениці» — кам'яні «скринькові» гроби (також у Берем'янах, Доброполі, Нагірянці), у яких вперше у Бучаччині знайдено бронзові вироби (вотки) та «прикметні» малі глиняні вази з двома вушками", які виступали вище вінця.Проф. д-р Пастернак Я. Бучаччина крізь серпанок тисячеліть // Бучач і Бучаччина… — С. 13—15.

Початки, період Галицько-Волинського князівства

На території теперішнього міста розташовувалося давнє слов'янське поселення. На думку Олега Рибчинського, давня міська площа Ринок мала форму трикутника, у місті простежується стара «руська» композиційна структура середмістя (як і, зокрема, у Язловці, Чернелиці).Рибчинський О. Особливості композиційно-планувальної структури містечка Чернелиця… — С. 30.

Поселення (або місто) було руським, існувало в XII ст.Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Galicyi… — S. 141.Czyż A. S., Gutowski B. Cmentarz miejski w Buczaczu… — S. 14. У праці Бартоша ПапроцькогоPaprocki B. Gniazdo Cnoty, Zkąd Herby Rycerstwa slawnego Krolestwa Polskiego, Wielkiego Księstwa Litewskiego, Ruskiego, Pruskiego, Mazowieckiego, Zmudzkiego, y inszych Państw do tego Krolestwa należących Książąt, y Panow początek swoy maią згаданий староста кам'янецький Гаврило (Габріель) Бучацький 1260 року, відгеографічне прізвище якого дає підстави стверджувати про існування міста чи поселення з відповідною назвою. Бучач входив до складу Галицько-Волинського князівства.

Угорський та польський періоди Сусідню Теребовлю 1349 року захопили поляки<ref name="Л.Г., І.З.">Городиський Л., Зінчишин І. Мандрівка по Теребовлі і Теребовлянщині… — С. 44.</ref>, а Галичина в результаті Вишеградського домовленості між Казимиром III і угорським королем Карлом І Робертом, (підтвердженого договором Казимира III та угорського короля Людовика в 1350 році) визнавалася землею угорськоюГрушевський М. Історія України-Руси. — Т. IV. — С. 101—102.. Після смерті Казимира III (1370) разом з рештою Галичини перейшов під владу угорського та польськогоз листопада 1370 → див.: Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. IV. — С. 103. короля Людовика. Новий правитель 1372 року своєю чергою призначив управителем Руського королівства (Regni Russie)Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. IV. — С. 105. (де-факто — надав ці землі (Руське королівство) на княжому праві (jure ducali)Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. IV. — С. 107.) своєму вірному слузіТам само. — С. 104. — князеві Владиславові Опольському. 1378 року Владислав Опольчик передав Галичину знову під пряму владу короля, а безпосередню владу на місцях мали угорські старости; дуже ймовірно, у Бучачі (як і в інших галицьких містах) була угорська залога.

1387 року королева Ядвіґа організувала й очолила військовий похід на Галичину, яка знову опинилася у складі Польщі. У 1434–1772 — місто у складі Галицької землі Руського воєводства. Від 1578 року Бучач належав до Галицького повіту цієї земліАндрусяк Н. Минуле Бучаччини // Бучач і Бучаччина… — С. 30., згодом до Теребовельського повітуГородиський Л., Зінчишин І. Мандрівка по Теребовлі і Теребовлянщині… — C. 66..

Після польської окупації Бучач належав шляхтичам Бучацьким гербу АбданкЗа даними польського дослідника С. Ковальського, у 1360-х роках, після закінчення війни за галицько-волинську спадщину, рід польських Абданків почав осідати на східних рубежах завойованої території → Kowalski S. J. Powiat buczacki i jego zabytki… — S. 33., знаних із захисту Галицької Руси і Поділля від кримських та монголо-татарСтанкевич М. Бучач та околиці… — С. 12., а також сприянням поширенню католицизму.Андрусяк Н. Минуле Бучаччини… — С. 26. 1373Підставка Р., Рибчинський О. Язловець — 640. Історія, архітектура, туризм. — Збараж, 2013. — С. 29—30.Михайловський В. Правління Коріатовичів на Поділлі (1340-ві — 1394 рр.): соціальна структура князівського оточення // Український історичний журнал. — К., 2009. — № 5 (488) (вер.—жовт.). — С. 42. — ISSN 0130-5247.За старішими даними 28 липня 1379; див.: Андрусяк Н. Минуле Бучаччини… — С. 27.; Barącz S. Pamiątki buczackie … — S. 5; 87; 158. — які дослідники Єжи Сперка, Руслан Підставка трактують як поновлення грамоти 1373 року. року дідич міста Міхал Адванець видав грамоту-привілей, якою надав кошти для розбудови замку, перебудови костелу і написав дарчу грамоту (фундуш) для католицької парафіїВиділив місце (пустинь) між селами Переволока та Рукомиш, яке звалося Журавинці, для заснування села з правами, які мали названі села, під юрисдикцію латинських парохів (ксьондзів) → Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 87, 155—158..