Юліан Померій - християнський священник з Галлії, що жив і працював у 5-му столітті н.е.. Створив п'ять трактатів, з яких зберігся лише один, De Vita Contemplativa. Відомий у риториці та граматиці. Дружив з Еннодієм та Рурицієм. Ймовірно втік з Мавританії, Північної Африки до Галлії, щоб врятуватися від вандалів, наприкінці століття. Став абатом і вчителем риторики в АрліBuckfast Chronicle, Volumes 17-18, 1947, де став відомим як учитель Цезарія, великого охоронця вчення Августина Августина. Відомо, що їх титули, ймовірно, підкреслювали аскетичність.
Мері Жозефіна Зюльцер сказала про Померія у своїй книзі 1947 року «Юліан Померій, споглядальне життя» :
De Vita Contemplativa
Перша книга трактату була заснована на питанні про те, чи міг священнослужитель, замішаний пастирськими обов’язками, коли-небудь отримати нагороду святого, який відійшов від світу. Друга книга трактату детально описує активне життя хорошого священика, застерігаючи від жадібності та пропагуючи стриманість. Третя книга була менш спеціально орієнтована на священиків і була застосовна до всіх християн, як мирян, так і духовенства. Він окреслив чотири основні пороки: гордість, жадібність, заздрість і марнославство, з яких гордість вважалася найбільшою. Третя книга також розглядала чотири чесноти: поміркованість, справедливість, силу духу та розсудливість. Ця частина трактату схожа на християнський посібник, а поради більше практичні, ніж теоретичні.
Листування з Рурицієм З їхнього листування видно, що Рурицій молодший за Померія, але має вищий ранг у церкві:
Можливо, ти здивувався, що я писав твоєму шанобливому братові... тому що, як ти старший за віком, так і ти менший за рангом.
Листи Руриція до Померія майже нагадують проповідь, оскільки він бере приклади з Біблії, щоб виправдати свої власні дії:
Це відбувається для того, щоб божественні справи були передані людству і щоб людська діяльність могла брати участь у божественності, згідно з цими словами апостола.
Вплив Померія на раннє середньовіччі З середини VIII століття до середини IX, текст Померія мав сильний вплив на читачів з імперії Каролінгів. Видатні церковні письменники цієї епохи, в тому числі Хродеганг з Меца, Паулін Аквілейський, Галітгар Камбрейський і Йона Орлеанський, черпали з Померія, хоча ці письменники часто помилково приписували цитати з De vita contemplativa Просперу Аквітанському. Робота Померія також часто використовувалася в актах, що виникли в результаті церковних соборів, що відбулися між 813 і 836 роками.
Зовнішні посилання
Юлій Померіус, Рецензії на книгу «Споглядне життя». Опера Omnia від Migne Patrologia Latina з аналітичними покажчиками
Джерела
Девісс, Жан. «L'influence de Julien Pomere sur les clercs carolingiens: de la pauvrete aux Ve et IXe siecles». Revue d'histoire de I'église de France 61 (1970): 285–95. Клінгшірн, Вільям Е. Цезарій Арльський: створення християнської громади в пізньоантичній Галлії. Кембридж, 1994. Лайстнер, MLW «Вплив протягом середньовіччя на Treatise De vita contemplativa та його збережені рукописи». Інтелектуальна спадщина раннього середньовіччя: вибрані есе М.Л.В.Лейстнера. 40–56. Під редакцією Честера Г. Старра. Нью-Йорк, 1966. Лейзер, Конрад. Авторитет і аскетизм від Августина до Григорія Великого. Оксфорд, 2000. Маркус, Роберт А. Кінець стародавнього християнства. Кембридж, 1991. Плампе, Джозеф К. «Померіана». Vigiliae Christianae 1.4 (1947): 227–39. Тіммерманн, Джош. «Спільники в споглядальній чесноті: Каролінгська аудиторія Юліана Померія». Comitatus 45 (2014): 1-44.