Заринова атака в токійському метро — терористичний акт із застосуванням отруйної речовини зарину, що стався 20 березня 1995 року на станціях токійського метро Касумігасекі і Нагатате. За різними даними, загинуло від 10 до 12 осіб, понад 5000 отримали отруєння різного ступеня тяжкості. Теракт організувала неорелігійна деструктивна секта «Аум Сінрікьо».
Лідер угруповання Сьоко Асахара був заарештований у травні того ж року, страчений 2018 року через повішення.
Історія
Передісторія
Секта «Аум Сінрікьо» починалась як гурток з вивчення йоги не пов'язаний з релігією. В 1984 році Тідзуо Мацумото створює Aum Inc. Але вже навесні 1985 року він починає заявляти про себе як про священного воїна, який має врятувати світ. В 1986 році він перетворює групу на Aum Shinsen no Kai (гірські маги Аум) та у вересні створює першу групу монахів. В липні рух отримує назву «Аум Сінрікьо» а його лідер міняє ім'я на Сьоко Асахара.
В 1988 році відбувається чергова трансформація ідеології руху. Якщо раніше 30 тисяч монахів мали врятувати світ, то тепер вони мали врятувати від неминучого кінця світу лише «обраних».
В квітні 1989 року рух отримує офіційну реєстрацію як релігійна організація, а у її ватажка відбувається чергова зміна поглядів: тепер замість чисто релігійної вона мала стати парамілітарною та захопити владу в Японії силою.
Та в лютому 1990 року Асахара з послідовниками вирішують здобути владу в країні шляхом участі у виборах. Попри докладені зусилля та фінансові витрати на агітацію секта зазнала нищівної поразки на парламентських : всі кандидати набрали лише 1783 голосів при значно більшій кількості самих тільки членів секти.
Провал на виборах, усвідомлення несприйняття її вчень широким загалом, відплив послідовників (один навіть втік, прихопивши 1,5 млн доларів з фонду партії), спричинив глибоку кризу в секті та став чинником радикалізації поглядів її лідера. Якщо раніше секта проповідувала виживання після «кінця світу», то тепер вона стала працювати над наближенням цього самого кінця. Сьоко Асакара змішав біблійні уявлення про Армагеддон, пророцтва Нострадамуса, уявлення буддистів про кінець світу та проповідував своїм послідовникам, що сектанти стануть головною расою після неминучого «кінця світу» й побудують «царство Аум» на Землі.
11 березня 1990 у промові Асахара пояснив провал секти на виборах міжнародною змовою. Він передрік, що незабаром стануться страшні катаклізми, ядерні вибухи, атаки із застосуванням біологічної зброї. Також у промові було закріплене зневажливе ставлення сектантів до «звичайних» людей, у котрих не настало «прозріння» й тому їхні життя не варті порятунку.
Створення зброї масового ураження
В березні 1990 року, всього через кілька тижнів після провалу на виборах, група сектантів з Ендо на чолі вирушають в пошуках потрібних їм штамів Clostridium botulinum. В квітні 1990 року сектанти виготовили значну кількість, як вони вважали, отруйної рідини з ботулотоксином. Тоді ж вони роблять першу спробу великого теракту: в центр Токіо відправляються три вантажівки, що розпилюють отруйну речовину, потім вони рухаються до американських військових баз в Йокогама та Йокосука, а звідти — до аеропорту Наріта.
Та, як виявилось, рідина не містила отрути, ніхто не гине, інших жертв також нема. Теракт залишається непоміченим.
До 1992 року у наближеному колі Асахари відбуваються зміни, дружина та коханки відходять на другий план, а його найближчим оточенням стала група чоловіків з Гідео Мураї на чолі. Не в останню чергу під впливом творів наукової фантастики верхівка секти марила дивозброєю, завдяки якій вона мала би і наблизити кінець світу, і здобути перемогу над «силами зла» під час нього.
Науковці зі складу секти вивчали архіви Ніколи Тесли в пошуках інформації про сейсмічну зброю, намагались створити надпотужний лазер, рейкотрон, мікрохвильову зброю, в Австралії була придбана ферма на території якої були знайдені поклади уранової руди (сектанти розмірковували збагатити уран й побудувати ядерну бомбу). Були і реалістичніші проєкти: виготовити тисячі автоматів Калашнікова та мільйон набоїв для них. Також сектанти намагалась створити біологічну зброю та водночас працювали над хімічною зброєю.
Біологічну зброю створити через брак знань і вмінь так і не вдалось, створення мікрохвильової зброї завершилось створенням велетенської мікрохвильової печі для кремації тіл вбитих і загиблих сектантів, а ось з хімічною зброєю секта досягла значного успіху.
Влітку 1993 року, після повернення з Росії, Гідео Мураї наказав Масама Цухія дослідити аналітичні методи виявлення хімічної зброї на випадок її застосування проти секти. Аналіз літератури призвів Цухія до висновку, що зарин може бути найімовірнішою активною речовиною для такої атаки. Мураї наказав йому виготовити невелику кількість для подальших досліджень.
Вже восени 1993 року в лабораторії вдалось синтезувати перші 20 г зарину, до середини листопада сектанти вже мали 600 г цієї речовини, а до грудня 1993 року ними було синтезовано майже 3 кг речовини з концентрацією близько 90 %.
Надалі, під керівництвом Масама Цухія, сектантам вдалось синтезувати невелику кількість VX, також їм була доступна можливість виробляти у невеликих кількостях табун, зоман, іприт, синильну кислоту та фосген.
Сектантам також вдалось синтезувати широку номенклатуру речовин психохімічної дії. Виробництво деяких речовин, зокрема, ЛСД, мескаліну, фенциклідину, пентаталу було налагоджене у промислових обсягах. Певний час верхівка секти розглядала можливість застосування LSD як хімічної зброї, але з рештою його використання звелося як галюциногену під час ритуалів, приманки для вербування нових членів, та як джерело готівки завдяки продажу на чорному ринку.
Всього від 1990 і до 1995 років відомо про 17 скоєних сектантами атак із використанням біологічної або хімічної зброї. Серед них були як вбивства, так і теракти з метою спричинити масові жертви. 10 атак були скоєні із використанням хімічної зброї (4 — зарин, 4 — VX, одна з фосгеном та ще одна з синильною кислотою). На додачу, до 20 сектантів/втікачів із секти були вбиті із використанням VX. Не доведена участь секти, попри вагомі причини вважати причетність, у ще 19 атаках із використанням хімічної та біологічної зброї (6 із цих атак, імовірно, змавповані не членами секти).
Замах на Дайсаку Ікеда
18 листопада 1993 року сектанти скоїли першу спробу замаху на вбивство Дайсаку Ікеда — лідера секти «Сока Ґакаї», що була конкурентом «Аум Сінрікьо», а 20 грудня того ж року — другу. Обидві спроби виявились невдалими.
Під час першої спроби ними був застосований не лише зарин, а й вироблена сектантами під керівництвом Сейчі Ендо біологічна зброя — ботулотоксин та власне самі бактерії Clostridium botulinum.
Для другої спроби, яка відбулась через 30 днів після першої, був зроблений спеціальний фургон, де в розжареному газовою горілкою металевому ящику мав нагріватись та випаровуватись зарин, випари потрапляли в димар й вентилятором виштовхувались назовні.
В процесі роботи в фургоні сталась пожежа, один з сектантів, Томомітсу Ніімі, отруївся зарином. Його вдалось врятувати завдяки вчасно наданій медичні допомозі — ін'єкціям атропіну та піридостигміну.
Попри те, що замах зазнав повної невдачі, цей інцидент переконав верхівку секти в ефективності отриманого зарину.
Спроби промислового виробництва зарину
Повільні темпи лабораторного виробництва зарину спонукали лідера секти видати наказ створити нову фабрику, яка отримала назву Сатьян-7 (Satyan-7, в селі Камікюшікі, повіт Нісі-Яцусіро, приєднано до містечка Фудзі-Каваґутіко в 2006 році; назва «сатьян» походить від слова «істина» мовою санскрит). «Міністр науки й технологій» в секті, Гідео Мураї, наказав керівникові програми хімічної зброї Масамі Цухія створити 70 т зарину.
На слуханнях в суді спершу один з керівників секти Ікуо Хаясі а потім й керівник розвідки Йосіхіро Інує заявили, що технічна документація фабричного виробництва зарину була придбана в 1993 році в тогочасного президента «Російсько-японського університету» а згодом — секретаря Ради ради безпеки РФ та першого віце-прем'єра Росії Олега Лобова за майже 10 млн єн (близько 80 тисяч доларів США на той час).
Японська прокуратура не змогла довести участь російських чиновників у створенні сектою хімічної зброї. У ФСБ відкинули такі закиди на адресу російського чиновника, а виконувач обов'язків «Російсько-японського університету» Олександр Муравйов заявив, що рецептуру виробництва зарину можна прочитати в «будь-якій бібліотеці» та придбати сировину для його виробництва у «будь-якому магазині типу „Хімреактив“».
Імовірно, певна інформація, добута від російських джерел та фахівців могла допомогти сектантам при створенні фабрики для промислового виробництва зарину, однак процес виробництва відрізнявся від радянського й був оснований на процесі, розробленому нацистами.
1 січня 1995 року одна з найбільших газет Японії, «Йоміурі Сімбун» на першій шпальті розмістила новину, що «в ґрунті з селища Камікюшікі знайдено фосфорорганічні сполуку, яка могла бути продуктом гідролізу зарину. Поліція підозрює, що через 12 днів після теракту в Мацумото тут виготовляли зарин.»
Ця новина спричинила справжню паніку серед верхівки секти. Асахара наказав терміново «замести сліди»: якнайбільше зберегти обладнання фабрики, але приміщення перетворити на звичайне релігійне. Частину реактивів й обладнання приховали на інших об'єктах секти, частину (зокрема, понад 10 т прекурсорів зарину) — вилили в колодязі, частину — знищили. Однак, Накаґава спромігся приховати невелику кількість прекурсорів зарину поблизу Сатьян-6. Згодом, ця схованка була використана для виробництва зарину для теракту в метро.
Попри наявність значних матеріальних ресурсів, інформації, залучення фахових інженерів, процес промислового виробництва зарину в бажаних лідером секти обсягах налагодити так і не вдалося. Так само в них не було відпрацьованого механізму розпилення отрути.
Теракт у Мацумото
27 червня 1994 року був скоєний терористичний акт у місті Мацумото (префектура Наґано) із використанням виготовленого зарину. Членам секти було поставлено завдання вбити трьох суддів, які збирались винести вирок не на користь секти стосовно придбаної земельної ділянки. Протягом близько 20 хвилин було розпилено до 20 кг зарину. Внаслідок теракту жоден суддя не помер, однак через отруєння не могли далі працювати й слухання по справі були відкладені на невизначений термін. Загинуло семеро мешканців, всього постраждало та звернулось по допомогу понад 250 осіб.
Поліція не була готова до розслідування подібного роду терактів. Про використання зарину стало відомо лише після результатів лабораторних аналізів. Підозра пала на місцевого мешканця Йошіюкі Коно, в якого поліція знайшла фотореактиви та висунула версію, згідно якої це начебто він виготовив зарин із сільськогосподарських пестицидів. Попри відсутність доказів та відмову визнавати себе винним, він залишався підозрюваним аж до теракту в метрополітені.
Перший теракт у метро
5 березня 1995 року 19 пасажирів метро у Йокогама відчули гострий неприємний запах, у них почалися головні болі та болі в горлі. 11 постраждалих звернулись по медичну допомогу. Довести причетність секти до інциденту не вдалось.
Та 15 березня 1995 року біля турнікетів на станції Токійського метро Касумігасекі сектанти поставили три валізи, в яких знаходились резервуари з отруйною речовиною та механізми типу ультразвукових зволожувачів повітря з вентиляторами для розпилення аерозолю цієї рідини.
За задумом організаторів (Гідео Мураї, Катсумі Ватанабе, Йосіхіро Інує) рідина мала містити ботулотоксин. З невідомих причин (за однією версією, якийсь сектант через докори сумління замінив отруйну рідину на чисту воду) жодних наслідків цей теракт не мав.
Зариновий теракт у метро