Команди́р частини (підрозділу) — посадова особа командного складу в збройних силах, на котру покладено командування (керівництво) підрозділом, частиною (кораблем), з'єднанням. У більшості країн світу командир є єдиноначальником і несе особисту відповідальність за постійну бойову і мобілізаційну готовність ввіреної йому частини (підрозділу).
Командирські обов'язки Командир відповідає за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну і морально-психологічний стан особового складу, за стан озброєння, бойової техніки і транспорту, за матеріально-побутове і медичне забезпечення частини (підрозділу).
Командирами частин або підрозділів призначаються особи офіцерського, старшинського або сержантського складу залежно від їх підготовки в атестаційному порядку.
У Збройних силах України на командирів усіх ступенів покладені певні обов'язки. Командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою: за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу); за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу; за внутрішній порядок; стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості.
Командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних сил України та інших нормативно-правових актів.
Див. також Армія Військовозобов'язаний Командир відділення
Література Бойовий статут Сухопутних військ (частина ІІ)
Джерела
Посилання Командир // Боевая готовность военнослужащего и подразделения