Європейське трудове право регулює основні транснаціональні стандарти працевлаштування та партнерства на роботі в Європейському Союзі та країнах, що приєдналися до Європейської конвенції з прав людини. Встановлюючи регуляторні межі конкуренції за інвестиції, що створюють робочі місця в межах Союзу, а також сприяючи певній мірі консультування працівників на робочому місці, європейське трудове право розглядається як стовп «європейської соціальної моделі». Незважаючи на значні відмінності щодо захисту зайнятості та відповідного соціального забезпечення між державами-членами, зазвичай спостерігається контраст із умовами Сполучених Штатів.Sapir, A. (2005): Globalisation and the Reform of European Social Models, Bruegel, Bruselas. Accessible por internet en Boeri, T. (2002): Let Social Policy Models Compete and Europe Will Win, conference in the John F. Kennedy School of Government, Harvard University, 11–12 April 2002.
Європейський Союз, згідно з Договором про функціонування Європейського Союзу, стаття 153(1) може використовувати звичайну законодавчу процедуру щодо переліку сфер трудового права. Зокрема, це виключає регулювання заробітної плати та колективні переговори.TFEU art 153(1) Чотири основні сфери регулювання трудових прав ЄС включають (1) індивідуальні трудові права, (2) антидискримінаційні норми, (3) права на інформацію, консультації та участь у роботі та (4) права на безпеку роботи. Практично в усіх випадках ЄС дотримується принципу, що країни-члени завжди можуть створювати права, які будуть більш вигідними для працівників.
Фундаментальний принцип трудового права полягає в тому, що нерівна переговорна сила працівників виправдовує заміну правил власності та контракту позитивними соціальними правами, щоб люди могли заробляти на життя, щоб повною мірою брати участь у демократичному суспільстві.See further O Kahn-Freund, 'Hugo Sinzheimer' in Labour Law and Politics in the Weimar Republic (1981) 103, 'The technique of bourgeois society and its law is to cover social facts and factors of social existence with abstractions: property, contract, legal person. All these abstractions contain within them socially opposed and contradictory phenomena: property used for production and property used for consumption, agreements between equal parties and agreements between unequal parties, capitalist and worker. Through abstraction it is possible to extend legal rules, which are appropriate to the social phenomenon for which they were originally developed, to other social phenomena, thereby concealing the exercise of social power behind a veil of law'. A Supiot, Beyond Employment: Changes in Work and the Future of Labour Law in Europe (2001). S Deakin and F Wilkinson, The Law of the Labour Market (2005) 90. Компетенція ЄС загалом відповідає принципам, кодифікованим у Хартії Співтовариства про основні соціальні права працівників 1989 рокуSee the Charter's text , введеній у «соціальний розділ» Маастрихтського договору.Initially the UK had opted-out, because of opposition by the Conservative Party, but was acceded to when the Labour Party won the 1997 general election in the Treaty of Amsterdam.
Історія Хоча вільне пересування працівників було центральним для першої угоди про Європейську економічну спільноту, розвиток європейського трудового права був поступовим процесом. Спочатку доповідь Оліна 1956 року рекомендувала, що трудові стандарти не потребують узгодження, хоча загальний принцип антидискримінації між чоловіками та жінками був включений у перші Договори. Дедалі частіше відсутність трудових прав вважалася недостатньою, враховуючи можливість « гонки на дно » в міжнародній торгівлі, якщо корпорації можуть перемістити робочі місця та виробництво в країни з низькою заробітною платою.
Договір про функціонування Європейського Союзу (походить від Лісабонського договору ) перераховує в статті 2(1) компетенцію Європейського Союзу у сфері трудового права. Що явно не включено, так це несправедливе звільнення працівників, а згідно зі статтею 153(5) «оплата праці, право на об’єднання, право на страйк або право вводити локаути». Як сказано, «Союз підтримує та доповнює діяльність держав-членів у таких сферах:»
Згідно зі статтею 151 ДФЄС ці цілі ґрунтуються на ряді інших договорів і джерел, які, у свою чергу, черпають натхнення з Міжнародної організації праці та Версальського договору.
Праця і права людини Перша група директив створює ряд індивідуальних прав у трудових відносинах ЄС. Метою транснаціонального регулювання є поступове підвищення мінімального мінімуму відповідно до економічного розвитку.
Статті 4, 6, 9, 10 і 11 Європейської конвенції з прав людини Європейська соціальна хартія 1961 року Громадська хартія основних соціальних прав працівників 1989 року
Трудові договори Директива щодо інформації про працевлаштування 2019 року вимагає, щоб кожен працівник (як би це не визначено законодавством держави-члена) мав право на письмову заяву щодо свого трудового договору.Employment Information Directive 2019/1152, formerly Employment Information Directive 1991, 91/553/EEC
Послідовна судова практика Європейського суду полягає в тому, що працівника, як правило, слід визначати відповідно до того факту, що він або вона незмінно є слабшою стороною в трудовому договорі та працює під керівництвом іншої особи.
Lawrie-Blum v Land Baden-Württemberg (1986) C-66/85, «суттєвою ознакою трудових відносин... є те, що протягом певного періоду часу особа виконує послуги для іншої особи та під його керівництвом. особа, за яку вона отримує винагороду». Pfeiffer v Deutsches Rotes Kreuz (2005) C-397/01, «працівник має розглядатися як слабша сторона трудового договору, і тому необхідно запобігти тому, щоб роботодавець не зважав на наміри іншої сторони договору або накласти на цю сторону обмеження її прав без її прямої згоди на це». Danosa проти LKB Līzings SIA (2010) C-232/09 Holterman Ferho Exploitatie BV проти Spies Von Büllesheim (2015) C-47/14
Європейський суд чітко постановляє, що загалом немає винятків із терміну «працівник» для керівників згідно з європейським законодавством, що дозволило б державам-членам обмежити захист працівників некерівними працівниками.
Запропоновано Директиву щодо роботи на платформах, яка визнає платформи роботодавцями та регулює керування алгоритмами.
Вільний рух У статтях 45–48 зазначено, що працівники мають право вільно пересуватися та працювати будь-де в ЄС без дискримінації за національною ознакою, за винятками з метою збереження державного порядку, безпеки та здоров’я.
Директива про права громадян № 2004/38/ЄС
Існує також стара Директива щодо відряджених працівників, яка нещодавно стала дуже спірною через рішення Суду ЄС у справі Rosella and Laval.
Директива про відряджених працівників № 96/71/ЄС
Робочий час та догляд за дітьми
Відображаючи основні стандарти Загальної декларації прав людини та Конвенцій МОПUDHR art 24, Holidays with Pay Convention 1970 (no 132) and see also the European Social Charter 1961 art 2(1)., Директива про робочий час 2003 року вимагає мінімум 4 тижні (загалом 28 днів) оплачуваної відпустки щороку,WTD 2003 art 7. In the UK, the implementing Working Time Regulations 1998 state "5.6 weeks" is needed, although this is also 28 days, as a "week" was originally taken to refer to a 5-day working week. мінімум 20-хвилинної оплачуваної перерви на відпочинок для 6-годинної робочої зміни, обмеження роботи в нічний час або часу, витраченого на небезпечну роботу,WTD 2003 arts 2–5 and 8–13 і максимального 48-годинного робочого тижня, якщо працівник не надає особисту згоду.WTD 2003 arts 6 and 17 and Pfeiffer v Deutsches Kreuz, Kreisverband Waldshut eV (2005) C-397/01 Директива про відпустку по догляду за дитиною 2010 року надає батькам (матерям, батькам або законним опікунам) мінімум 4 місяці неоплачуваної відпустки для догляду за дітьми до того, як їм виповниться 8 років, а Директива 1992 року про вагітних працівниць надає право матерям на мінімум 14 тижнів оплачуваної відпустки для догляду за дітьми.Boyle v Equal Opportunities Commission (1998) C-411/96 requires pay be at least the same level as statutory sick pay.
Директива про робочий час № 2003/88/ЄС Директива про вагітних працівниць № 92/85/ЄЕС Директива про батьківську відпустку № 96/34/ЄС та № 97/75/ЄС
Здоров'я і безпека Директива про безпеку та гігієну праці 1989 року вимагає базових вимог щодо запобігання та страхування ризиків на робочому місці за консультацій та участі працівниківSafety and Health at Work Directive 1989 (89/391/EC) art 11, і це доповнюється спеціалізованими директивами, починаючи від робочого обладнання до небезпечних виробництв.See also the Health and Safety of Atypical Workers Directive 1991 extends these protections to people who do not have typical, full-time or permanent employment contracts. Майже в усіх випадках усі держави-члени значно перевищують цей мінімум.
Директива про здоров’я та безпеку нетипових працівників № 91/383/ЕЄС Директива про мінімальну безпеку на робочому місці № 89/654/ЄС
Пенсії Незважаючи на відсутність регулювання заробітної плати, Директива про інститути професійного пенсійного забезпечення 2003 року вимагає, щоб пенсійні виплати були захищені через національний страховий фонд, щоб інформація надавалася бенефіціарам і дотримувались мінімальних стандартів управління.e.g. Institutions for Occupational Retirement Provision Directive 2003 arts 11–12, 17–18 Вони включають захист «пенсійних обіцянок» роботодавців у разі проблем з бізнесом і вимагають мінімальних стандартів фінансування. Більшість держав-членів виходять далеко за рамки цих вимог, зокрема, вимагаючи голосування для працівників, які розпоряджаються їхніми коштами.e.g. Pensions Act 2004 ss 241–243
Директива про захист працівників у разі неплатоспроможності їхнього роботодавця № 2008/94/ЄС80/987/EEC стаття 8 Робінс проти Державного секретаря з питань праці та пенсій (2007) C-278/05, установа пенсійних гарантій держави-члена повинна відшкодовувати набагато більше 20% пенсії
З початку світової фінансової кризи в 2007 році ЄС створив мережу транснаціональних фінансових регуляторів, намагаючись запобігти зниженню стандартів країнами, які конкурують на низькому рівні регулювання. Одним із них є Європейське управління страхування та професійного пенсійного забезпечення, яке замінило комітет, відомий як «Комітет європейських органів нагляду за страхуванням та професійним пенсійним забезпеченням».
Регламент 1094/2010 Європейського органу з питань страхування та професійного пенсійного забезпечення
Податкове законодавство для працівників, які працюють за кордоном (Європейська та інша країна) регулюється Директивою n. 957/2018.
Соціальна безпека
Рівне ставлення в професійному соціальному забезпеченні Директива № 86/378 Рівне ставлення в Директиві про соціальне забезпечення № 79/7/ЄЕС Регламент соціального забезпечення № 1408/71/ЄС та № 883/2004/ЄС Директива про визнання професійних кваліфікацій № 2005/36/ЄС
Державні закупівлі
Директива про державні контракти (2014/24/ЄС), статті 18, 69-71 і Додаток X RegioPost GmbH & Co v Stadt Landau in der Pfalz (2015) C-115/14
Колективне представництво ЄС формально не має права приймати закони про колективні переговори, хоча ЄС разом із усіма державами-членами пов’язаний юриспруденцією Європейського суду з прав людини щодо свободи об’єднання.ECHR art 11. This codified traditions in democratic member states before World War II. See for example Crofter Hand Woven Harris Tweed Co Ltd v Veitch UKHL 2
Партиципаторне управління
Якщо компанія перетворюється з корпорації держави-члена на реєстрацію відповідно до Регламенту європейських компаній 2001 року, працівники мають право на не менш сприятливе представництво, ніж згідно з чинним законодавством країни-члена про участь у раді директорів. Це практично важливо, оскільки більшість країн-членів ЄС вимагають представництва працівників у радах компаній.
Директива про залучення працівників 2001/86/ЄС Регулювання європейських компаній