Олексій Матвійович Макси́мов ( 21 січня 1899, Казань, Російська імперія — 24 травня 1965, Львів, УРСР, СРСР) — радянський актор театру і кіно, режисер і педагог. Народний артист Української РСР (1954).

Біографія Народився року в місті Казані (нині Татарстан, Російська імперія). На сцені — з 1917 року. Брав участь у Громадянській війні в Росії. Упродовж 1921—1924 років працював в антрепризі Юхима Доліна у Владивостоці, згодом працював у театрах Хабаровська, Кінешми, Херсону, Житомира, у 1930—1935 роках — в театрі «Червоному факелі» у Новосибірську, потім в Ростові-на-Дону; одночасно протягом 1937—1940 років викладав акторську майстерність в Ростовському театральному училищі.

З 1940 року актор і режисер театру Київського військового округу (у 1944—1953 роках — театр Одеського військового округу, з 1954 року — Львівський російський драматичний театр). Одночасно у 1946—1951 роках викладав у Одеському театральному училищі. Член КПРС з 1957 року. Помер у Львові 24 травня 1965 року. Похований у Львові на Личаківському цвинтарі.

Творчість Найбільш вдало виконував героїчні ролі; втілював образи людей сильного, вольового характеру. Серед робіт: театральні ролі Іван Горлов, Богдан Хмельницький («Фронт», «Богдан Хмельницький» Олександра Корнійчука); Іван Грозний («Великий государ» Володимира Соловйова); Вершинін («Бронепоїзд 14-69» Всеволода Іванова); Гай («Мій друг» Миколи Погодіна); Бем («Прага залишається моєю» Юрія Бу­ряківського); Кошкін («Любов Ярова» Костянтина Треньова); Микола Ватутін («Ге­нерал Ватутін» Любомира Дмитерка); Сірано де Бержерак («Сірано де Бержерак» Едмона Ростана); у кіно Ілля Владимиров («Макар Нечай», 1940); отаман Григор'єв («Олександр Пархоменко», 1942); Робертсон («Миклухо-Маклай», 1947); Голубєв («Головний про­спект», 1956); Керженцев («Блакитна стріла», 1958); Густав Августович («Таврія», 1959); Павло Кареджи («Космічний сплав», 1964); Орлов («Сон», 1964). поставив вистави «Великий государ» Володимира Со­­ловйова (1946); «Варвари» Максима Горь­­кого (1948); «Весна у Москві» (1950) та «Іван Рибаков» (1954) Віктора Гусєва; «Оптимістична трагедія» Всеволода Виш­нев­ського (1957).

Відзнаки Сталінська премія (1952; за роль Бема у виставі «Прага залишається моєю»); Народний артист УРСР з 1954 року; Орден «Знак Пошани».

Література Максимов, Алексей Матвеевич // Театральная энциклопедия. Том III. Советская энциклопедия. Москва. 1964, сторінки 634—635 ; Максимов Олексій Матвійович // ; Максимов Олексій Матвійович // ;

Букач В. М. Одеське театрально-художнє училище. Особистості: Біографічний словник. – Одеса: КЦВ, 2025. – С. 16.// http://dspace.pdpu.edu.ua/bitstream/123456789/22319/1/Bukach.pdf