Рожеві гроші () — термін що описує купівельну спроможність ЛГБТ-спільноти, частіше термін застосовують щодо виборчих фондів. Зі зростанням руху за права геїв рожеві гроші вийшли на новий рівень з маргінального ринку на процвітаючу індустрію в багатьох частинах західного світу, наприклад у Сполучених Штатах і Великій Британії. Нині багато підприємств спеціалізуються на обслуговувані клієнтів-геїв, включаючи нічні клуби, магазини, ресторани та навіть таксі; попит на ці послуги зумовлений загальною дискримінацією з боку традиційного бізнесу.

В 2019 році загальна купівельна спроможність ЛГБТ у всьому світі становила приблизно 3,7 трильйона доларів.

Економічна сила рожевих грошей розглядається як позитивний поштовх для ЛГБТ-спільноти, створюючи свого роду «фінансову самоідентифікацію», яка допомагає їм відчувати себе частиною спільноти, яка їх цінує. Понад 90% геїв підтримують бізнес, орієнтований на рожеві гроші, водночас активно бойкотуючи антигейські компанії. Однак на адресу компаній, які орієнтуються на рожеві гроші від ЛГБТ-груп, була спрямована критика, стверджуючи, що це відокремлює спільноту геїв і лесбійок від суспільства та обмежує права геїв.

Зазвичай цю сферу вважали ексклюзивним ринком для США, Великобританії та деяких інших країн у Європі, але його розширення охоплює значну частину Латинської Америки та частину Азії, завдяки чому його фактичні прибутки збільшуються з кожним роком і надають маркетинговим можливостям певний імпульс і різноманітність.

Сполучене Королівство

Британський ЛГБТ-ринок, у Сполученому Королівстві, оцінюється в 6 мільярдів фунтів стерлінгів на рік.

Рожевий фунт () часто вважається відповідальним за високі продажі певних продуктів, які вважаються улюбленими великою кількістю ЛГБТ представників, особливо помітні продажі музичних записів таких гей-ікон, як Мадонна, Леді Гага, Кайлі Міноуг і Шер. Кілька великих корпорацій усвідомили силу рожевого фунта і почали напряму продавати свою продукцію ЛГБТ-спільноті через рекламу в гей-пресі. В червні 2006 року в Лондоні відбулася спеціалізована маркетингова конференція під назвою Pink Pound Conference, а в листопаді 2006 року подібну конференцію провело Товариство дослідження ринку.

Групи та організації, стурбовані геттоїзацією (), конформізмом і комерційністю рожевого фунта, включно OutRage!, NUS LGBT Campaign та Queer Youth Alliance — паралельно з потужною критикою рожевих грошей.

За останні роки з’явився великий ринок товарів і послуг для ЛГБТ, включаючи послуги з гей-весілля, гей-пресу, станції на радіо та телебачення, а також побутові послуги, такі як будівельні та сантехнічні. В 2001 році кілька гей-компаній виготовили рожеві наклейки та наклеїли їх на тисячах однофунтових монет, які все ще знаходяться в обігу.

Сполучені Штати Відомий як Рожевий долар або «долар Дороті», за оцінками ринку ЛГБТ в США його вартість становила приблизно 790 мільярдів доларів у 2012 році. Крім того, багато з цих домогосподарств відомі демографам як «DINKY» — вони зазвичай мають більший наявний дохід. Деякі промислові підприємства США намагалися зосередитися на ЛГБТ ринках за допомогою спеціальних рекламних кампаній; наприклад, прибуток компанії American Airlines від ЛГБТ-спільноти зріс з 20 мільйонів доларів в 1994 році до 193,5 мільйонів доларів в 1999 році після створення групи, яка займається маркетингом для ЛГБТ- ком'юніті.

В політиці рожеві гроші вважалися суперечливими, головним чином через тиск з боку консервативних груп, які пропагують традиційні цінності. Наприклад, кандидат у президенти Майкл Дукакіс публічно відмежувався від рожевих грошей під час президентських виборів у США 1988 року. Проте нещодавно рожеві гроші стали політично прийнятним явищем, особливо як основне джерело ліберального фінансування Демократичної партії — в 2000 році вони пожертвували лише Національному комітету Демократичної партії 5 мільйонів доларів, «загалом це ставить їх до вищого ряду меценатів Демократичної партії на ряду із профспілками, [і] адвокатами». Так головні кандидати, як Білл Клінтон, Ел Гор, Джон Едвардс, Барак Обама, Гілларі Клінтон, Говард Дін, Джон Керрі та Джо Байден, активно вели агітаційну кампанію за голоси геїв.

Приблизно з 2005 року вашингтонська комунікаційна фірма Боба Вітека Witeck Communications проводила щорічне дослідження купівельної спроможності ЛГБТ людей у США. В 2016 році аналіз Вітека встановив, що сукупна купівельна спроможність дорослих американських ЛГБТ людей становила 917 мільярдів доларів в 2015 році, що на 3,7% більше, ніж у попередньому році.Jeff Green, LGBT Purchasing Power Near $1 Trillion Rivals Other Minorities, Bloomberg (July 20, 2016). Ця цифра наблизилася до сумарної купівельної спроможності інших американських меншин, таких як чорношкірі американці (1,2 трильйона доларів), латиноамериканці (1,3 трильйона доларів), і перевищує показник американців азійського походження (825 мільярдів доларів).

Німеччина Згідно з дослідженням Dalia, опублікованим в 2016 році, 7,4% усіх дорослих у Німеччині можна віднести до ЛГБТ-спільноти. За даними Федерального статистичного відомства, середньомісячні споживчі витрати становлять 2517 євро на кожне німецьке домогосподарство. Щороку в обіг надходить близько 90,3 мільярдів рожевих євро.

Див. також Дружний-до-геїв Гей-квартал Гей-геймер назва для ЛГБТ гравців у відеоігри

Примітки

Посилання Market Research Society Pink Pound Conference