Талхіг Шалінський () (нар. 1800—1861 рр.) — військовий і державний діяч Північно-Кавказького імамату, полководець, уродженець Шалі, представник тайпу курчалой, мудир (генерал — наїб) і начальник артилеріїДалхан Хожаев. Чеченцы в Русско-Кавказской войне. Издательство «СЕДА» 1998 ISBN 5-85973-012-8, наїб округів Шалі та Велика Чечня (перша за чисельністю населення та території областей імамату, 290 000 осіб, 4 200 квадратних верст (до 7000 км²)).
Хронологія
Торішнього серпня 1845 року наїбом Чечні призначено Талхіга Шалінського.
Кожен окремий начальник в імаматі мав свій прапор. Значок чеченського наїба Талхіга був великий, чорного кольору (лютий 1851 р.)Вооруженные силы имамата горцев Северного Кавказа (1829—1859 гг.) А. И. Кругов М. В. Нечитайлов 2016. — С. 66. — 176с..
Для російських військ нововведення Талхіга виявилися несподіваними. Артилерія Талхіга була практично невловима:
Згідно з архівними документами, вперше тактику нічного артилерійського обстрілу наїб Талхіг застосував в 1848 року проти загону російських військ, які зводили зміцнення Урус-Мартан. П. Павленко у своїй книзі «Шаміль» так описує цей випадок:
Навесні 1850 року була зведена укріплена лінія довжиною 4,5 версти (5 км), вона розташовувалась біля Сержан-хутора на лісистому схилі гори біля селища Шалі. Про це шалінському окопі сучасник писав, що Шамілем зведений був упродовж сімсот п'ятдесяти сажнів (1597,5 м) потужний шанець, або як його називали шалінський завал. Названий зміцненням Талхіга (чеч. ТӀелхіган гӀап)Д. Хожаев. Столица имамата Дарго и военные крепости Чечни. Війська окремого Кавказького корпусу в період Кавказької війни три рази штурмували це укріпленняИстория 80-го пехотного Кабардинского генерал-фельдмаршала князя Барятинского полка]. (1726—1880). Т. 3. СПб., 1881.Белевич К. П. Несколько картин из кавказской войны и нравов горцев. — СПб., 1910. с. 219—220..
Г. Властов, згадуючи експедицію в Чечні 1850 року, зазначав: «Стріляючи повільніше, ніж ми, вони стріляють надзвичайно правильно… оскільки наша велика колона… представляє вірну мету їхнім пострілам…». Причина подібної влучності також у природних якостях горян, «які, вправляючись з дитинства в цілісній стрільбі, перевершують будь-якого солдата вірністю погляду»Журнал «Воин», «Солдаты» гор. Войско горцев времён имама Шамиля в 1830—1860 гг. № 13-14/2003 Автор публикации: В. В. Стецов..
27 вересня 1851 року Барятинський здобув перемогу над наїбом Талхігом Шалінським поблизу аула Чуртдогай.
30 грудня 1853 року брав участь у битві проти загону генерал-майора Бакланова поблизу аула Гордали.
28 вересня 1854 року спільно з Ескі Мічіковським брав участь у битві проти загону Врангеля на річці Аргун.
Зазвичай у наїбів було по одній гарматі, рідше — по дві. Дві гармати було, наприклад, у Талхіга: «Талгіг був найстаріший по літах і найвпливовіший за заслуги наїб чеченський; Шаміль дуже йому симпатизував і на доказ віддав йому в повне розпорядження дві польові гармати, які і знаходилися завжди в аулі, при потужній варті». «Ми давно полювали цими двома гарматами, але дивовижна обережність, з якою вони використовують гармати, не дозволяла нам ними оволодіти». Це були легка 6-фунтова гармата і гаубиця гірський «єдиноріг», обидва — з передками.
За свідченнями очевидців, гармати були в чудовому стані, коні були сильні та поворотливі, у чепурних упряжках. Як правило, кожна гармата (іноді батарея) позначалася значками з чорним полотнищем.
У січні-лютому 1859 року наїб здався Барятинському. Написав літопис арабською мовою. Похований Талхіг у селі Шалі.
Пам'ять
Італійський художник Георг Коррадині зобразив портрет наїба Талхіга.
Німецький художник-баталіст учасник Кавказької війни Теодор Горшельт створив портрет ТалхігаГоршельт Т. Кавказские походные рисунки. в 6 вып..
Письменник К. Білевич підполковник Тенгінського полку у своїй поемі «На Валерик» згадує наїба ТалхігаБелевич К. П. Несколько картин из кавказской войны и нравов горцев. — СПб., 1910. с. 69..
Одна з маршових пісень Куринського 79-го піхотного полку називається «Набіг на аул Талхіга 1852»Брюховецкий Г. А. 100 лет боевой и мирной жизни 79-го Пехотного Куринского полка, 1802—1902 гг. : краткие очерки из истории полка для нижних чинов. — СПб., 1902. с. 185..
На околицях міста Шалі розташовується хребет Телхіга (Сулейманов А. Топонимия Чечни. Грозный: ГУП «Книжное издательство», 2006). Назва дано на ім'я наїба імама Шаміля Телхіга.
Література
Академия наук Чеченской Республики Институт гуманитарных исследований История Чечни с древнейших времен до наших дней В четырех томах Том III Грозный ФГУП "ИПК «Грозненский рабочий» 2013 Далхан Хожаев. Чеченцы в Русско-Кавказской войне. Издательство «СЕДА» 1998 ISBN 5-85973-012-8 Зиссерман А. Л. История 80-го пехотного Кабардинского генерал-фельдмаршала князя Барятинского полка. (1726—1880). Т. 3 Вооруженные силы имамата горцев Северного Кавказа (1829—1859 гг.) / А. И. Круглов, М. В. Нечитайлов. — Москва: Русские Витязи, 2016. — 176 с., Вилинбахов В. Б. Артиллерия Шамиля. Учёные записки Дагестанского филиала АН СССР, Т. II. Махачкала. 1963. Гаджиев В. Г. Военная организация и воинские знаки отличия в государстве Шамиля в книге «Государства и государственные учреждения в дореволюционном Дагестане». Махачкала. 1989. Журнал «Воин», «Солдаты» гор. Войско горцев времён имама Шамиля в 1830—1860 гг. № 13-14/2003 Автор публикации: В. В. Стецов. Казбек Г. Н. Куринцы в Чечне и Дагестане. 1834—1861 г. Очерк истории 79 пехотного Куринского Его Императорского Высочества Великого Князя Павла Александровича полка. — Тифлис, 1885 С. 302—309. Брюховецкий Г. А. 100 лет боевой и мирной жизни 79-го Пехотного Куринского полка, 1802—1902 гг.: краткие очерки из истории полка для нижних чинов. — СПб., 1902.
Примітки
Посилання
Лист Аргунського наиба Талхіга імаму Шамілю та членам державної ради про перемогу над загоном міліції [ 1854 р. ]
1848 р. Талхіг Шалінський — автор «кочуючих батарей».