Філіпп Жоллі (; 26 вересня 1809, Мангайм — 24 грудня 1884, Мюнхен) — німецький фізик і математик. Син мангаймського бургомістра у 1836—1849 Людвіга Йоллі (власне Луї Жоллі, емігранта з Франції), брат Юліуса Йоллі, батько Людвіга, Фрідріха та Юліуса фон Йоллі.
З 1832 читав лекції в Гейдельберзькому університеті як приват-доцент, в 1847 отримав звання професора, в 1854 перейшов до Мюнхенського університету, де успадкував кафедру від Георга Симона Ома. Основні роботи в галузі експериментальної фізики, перш за все з проблем осмосу та прискорення вільного падіння. Серед його студентів у Мюнхені був Макс Планк, якому він порадив у 1878 році не займатися фізикою, кажучи, що «в цій галузі майже все вже відкрито, і все, що залишається, — зробити деякі не дуже важливі прогалини». Планк відповів, що не хоче відкривати нові речі, лише хоче зрозуміти основи поля. Проте роботи Планка стали початком нової науки — квантової фізики.
Перший ввів поняття про ендосмотичний еквівалент у роботі «Experimentale Untersuchungen über Endosmose» («Zeits. f. ration. Medicin», 1849). У 1878 опублікував свої досліди щодо застосування ваг до дослідження сили тяжкості та середньої густини Землі («Wied. Ann. d. Ph.» 1878). Розробив повітряний термометр системи Жоллі.
Окремі роботи Anleitung zur Differential- und Integralrechnung, 1846 – Manual of differential and integral calculus. Die Principien der Mechanik, 1852 – The principles of mechanics. Eine Federwage zu exacten Wägungen, 1864 – A spring balance for exact weight measurements. Die Anwendung der Waage auf Probleme der Gravitation, 1878, zweite Abhandlung, 1881 – Application of a scale to problems of gravitation in two parts.
Примітки