«Ференцварош» — угорський професіональний футбольний клуб з міста Будапешт, Угорщина. Є найбільш титулованим клубом в Угорщині.

1900-ті роки

3 травня 1899 року «Ференцварош» був заснований жителями дев'ятого району Будапешта. Першим головою клубу було призначено адвоката Ференца Шпрінгера з того ж округу. Бюджет клубу поповнився балом, проведеним на честь заснування клубу. Перше поле клубу було побудовано на проспекті Сороксарі в дев'ятому районі.

Футбольна секція «Ференцвароша» була офіційно відкрита 3 грудня 1900 року. Через два місяці, у лютому, відбувся перший матч чемпіонату Угорщини між «Ференцварошем» і БТК. Оскільки матч не був оголошений Федерацією футболу Угорщини, він не був визнаний першим офіційним матчем клубу.

21 квітня 1901 року команда зіграла свій перший офіційний матч проти клубу , який «Ференцварош» програв з рахунком 3:5. Перший гол за клуб забив Гашпар Борбаш. Перша перемога в чемпіонаті була здобута 16 червня 1901 року, коли «Ференцварош» переміг з рахунком 5:1.

У 1902 році «Ференцварош» зазнав найбільшої поразки у своїй історії, коли програв англійському «Оксфорд Юнайтед» з рахунком 0:16.

27 квітня 1902 року «Ференцварош» зіграв свій перший матч у міжнародному змаганні, вийшовши на поли проти клубу БТК в Кубку виклику 1901/02. А вже 3 травня 1903 року у півфіналі наступного розіграшу цього ж турніру «Ференцварош» зіграв свій перший офіційний міжнародний матч проти австрійського клубу «Вінер АК» і програв з рахунком 1:5.

У тому ж сезоні 1903 року «Ференцварош» став чемпіоном Угорщини. Через два роки, у 1905 році, «Ференцварош» вдруге став чемпіоном, а потім захистив титул у наступному сезоні 1906/07.

У сезоні 1908/09 «Ференцварош» вперше і востаннє виграв Кубок виклику: 10 квітня 1909 року клуб переміг «Лейпциг» 4:1, 11 квітня 1909 року — зіграв внічию з БТК, а 12 квітня переміг МТК з рахунком 2:1, посівши перше місце в груповому турнірі та кваліфікувавшись до фіналу Кубка виклику. Там 13 червня 1909 року «Ференцварош» переміг австрійський «Вінер Шпорт-Клуб» з рахунком 2:1 і здобув трофей.

1910-ті роки

На зламі десятиліть «Ференцварош» був найсильнішою командою Угорщини, вигравши п'ять поспіль чемпіонатів Угорщини (1908/09, 1909/10, 1910/11, 1911/12 та 1912/13). При цьому у сезоні 1911/12 «Ференцварош» переміг «Керюлеті» з рахунком (11:3), а Імре Шлоссер забив 8 голів, що досі є клубним рекордом для одного матчу.

12 лютого 1911 року відбулося урочисте відкриття нового стадіону клубу. Перший гол на новому стадіоні забив також Імре Шлоссер.

У грудні 1911 року Ференцварош вирушив у європейське турне. 24 грудня 1911 року клуб виграв з рахунком 5:3 у «Вікторії Гамбург» в Гамбурзі, Королівство Пруссія. 25 грудня 1911 року переміг «Бремен» з рахунком 5:0, а 30 грудня 1911 «Ференцварош» — «Герту» з рахунком 4:2 у Берліні. 1 січня 1912 року «Ференцварош» переміг у Берліні «БФК Пройссен» з рахунком 7:2, а 8 січня вперше виграв в Англії, обігравши «Вокінг» з рахунком 3–2 у Лондоні. 10 січня 1929 року «Ференцварош» програв 1:4 свій останній матч турне проти «Інгленд Вондерерз» у Лондоні.

У 1914 році почалася Перша світова війна, яка вплинула на «Ференцварош», оскільки багато гравців клубу були мобілізовані, і багато з них ніколи не повернулися. Угорська федерація футболу не організовувала жодних змагань між сезонами 1913/14 та 1916/17.

1920-ті роки Повоєнні роки почалися для «Ференцвароша» невдало, оскільки його суперник, МТК, виграв дев'ять поспіль титулів чемпіона Угорщини. Більше того, у сезоні 1924/25 «Ференцварош» програв МТК з рахунком 2:14, що стало найбільшою поразкою клубу в чемпіонаті за всю історію.

Лише у 1926 році «Ференцварош» знову став чемпіоном Угорщини через 13 років, захистивши свій титул у наступні два сезони — 1926/27 та 1927/28.

Завдяки цьому «Ференцварош» взяв участь у Кубку Мітропи 1928 року і 19 серпня виграв перший матч проти «БСК Белграда» з рахунком 7:0 у Белграді, Югославія. Матч-відповідь 26 серпня виграв «Ференцварош» з рахунком 6:1, вийшовши до півфіналу, де переміг «Адміру» з Відня, спочатку 9 вересня 1928 року в гостях з рахунком 2:1, а за тиждень і вдома з рахунком 1:0. У фінальному матчі «Ференцварош» переміг вдома віденський «Рапід» з рахунком 7:1 28 жовтня 1928 року завдяки хет-трику Йожефа Такача та дублів Ференца Седлачека і Вільмоша Кохута. Незважаючи на поразки 3:5 в гостях, 11 листопада 1928 року, «Ференцварош» здобув перемогу за сумою двох матчів і виграв свій перший міжнародний трофей. Історичне досягнення для команди здобули воротар Ігнац Амшель, захисники: Геза Такач, Янош Хунглер, півзахисники Елемер Беркеші, Мартон Букові, Карой Фурманн, Анталь Ліка, нападники Йожеф Такач, Йожеф Турай, Ференц Седлачек, Вільмош Кохут, Імре Коста і Ізідор Ражо і головний тренер Іштван Тот.

1929 року «Ференцварош» брав участь у південноамериканському турне в Бразилії, Уругваї та Аргентині, виступаючи в чотирьох різних містах: Сан-Паулу, Ріо-де-Жанейро, Монтевідео та Буенос-Айресі. 30 червня «Ференцварош» переміг збірну Сан-Паулу з рахунком 2:1 на стадіоні «Парк Антарктика» в Сан-Паулу. 4 липня «Ференцварош» зіграв унічию з «Флуміненсе» (1:1) і «Ріо-де-Жанейро Селект» 3:3 у Ріо-де-Жанейро. 11 липня 1929 року «Ференцварош» програв збірній Бразилії на «Ештадіу дас Ларанжейрас» у Ріо-де-Жанейро. 14 липня «Ференцварош» програв клубу «Палестра Італія» з рахунком 5:2, а 21 липня переміг збірну Уругваю у Монтевідео. 25 липня «Ференцварош» переміг збірну Монтевідео з рахунком 4:1 і програв Уругваю з рахунком 3:0, обидва матчі були зіграні на «Естадіо Гран Парк Сентраль». Наступна серія матчів була зіграна в Аргентині, де 1 серпня в Буенос-Айресі «Ференцварош» переміг «Рівер Плейт» з рахунком 4:3. 3 серпня «Ференцварош» повернувся до Монтевідео, де програв «Пеньяролю» з рахунком 2:0. 5 серпня «Ференцварош» зіграв у Авельянеді проти місцевого «Расінга» і виграв з рахунком 2:1. 10 серпня «Ференцварош» програв з рахунком 2:0 збірній Аргентини на стадіоні «Рівер Плейт». 13 серпня «Ференцварош» знову переміг "Расінг " з рахунком 2:1. Останній матч турне був зіграний 17 серпня проти «Сан-Паулу». «Ференцварош» програв з рахунком 1:2 на «Парк Антарктика»South American Trip of Ferencváros FC 1929 — Match Details by Pablo Ciullini on the RSSSF.

Наступного року клуб взяв участь у Кубку Мітропи 1930, де у першому матчі зіграв внічию (2:2) з празькою «Славією» в Чехословаччині. Домашній матч «Ференцварош» виграв з рахунком 1:0 і вийшов до півфіналу. Там угорський клуб програв на виїзді віденському «Рапіду» з рахунком 0:5 і, не зважаючи на подальшу домашню перемогу 1:0, вилетів з турніру.

1930-ті роки

У 1930-х роках «Ференцварош» чотири рази вигравав чемпіонат Угорщини — в 1932, 1934, 1938 і 1940 роках.

У сезоні 1931/32 «Ференцварош» виграв усі 22 матчі, що досі не змогла повторити жоден інший клуб чемпіонату, і в цьому ж сезоні команда забила свій 400-й гол у чемпіонаті. Ця перемога дозволила «Ференцварошу» взяти участь у Кубку Мітропи 1932, але будапештці вилетіли вже в першому раунді, програвши «Ювентусу» з рахунком 4:0 у Турині і зігравши внічию 3:3 вдома.

За версією французького журналу L'Auto, «Ференцварош» був сьомою найкращою командою Європи в 1933 році.

«Ференцварош» зіграв і у Кубку Мітропи в сезоні 1934 року. Там у першому раунді клуб легко переміг «Флорідсдорфер» з рахунком 8:0 вдома та 2:1 на виїзді, а у чвертьфіналі пройшов чехословацьке «Кладно» завдяки перемозі 6:0 вдома і поразці 1:4 в гостях. У півфіналі «Ференцварош» зіграв внічию 1:1 у першому матчі з італійською «Болоньєю», але програв 1:5 у виїзному матчі-відповіді, вилетівши таким чином з турніру.

У наступному Кубку Мітропи 1935 року «Ференцварош» виступав нестабільно, чередуючи перемоги та поразки. Так у першому раунді угорці програли «Ромі» в Римі з рахунком 1:3, але вдома виграли з рахунком 8:0 і вийшли до чвертьфіналу. Там «Ференцварош» програв «Жиденіце» з Брно у Чехословаччині з рахунком 2:4, але у матчі-відповіді виграв з рахунком 6:1 і знову пройшов далі. У півфіналі «Ференцварош» переміг «Аустрію» з Відня вдома з рахунком 4:2 і програв на виїзді з рахунком 2:3, чого виявилось достатньо для виходу у фінал. У фіналі 8 вересня «Ференцварош» переміг празьку «Спарту» вдома 2:1, але програв 0:3 у Празі і не здобув трофей. Наступного сезону команда виступила значно гірше, коли у першому ж раунді після домашньої перемоги 5:2 над «Славією» з Праги, програла в гостях 0:4 і одразу вилетіла з турніру.

У Кубку Мітропи 1937 року «Ференцварош» знову повернув собі звання однієї з найкращих команд Центральної Європи. У першому матчі турніру в Празі, Чехословаччина, він зіграв унічию 2:2 з празькою «Славією», після чого здобув домашню перемогу з рахунком 3:1 і вийшов до наступного раунду. У чвертьфіналі «Ференцварош» приймав «Ферст Вієнну», перемігши вдома з рахунком 2:1, але в гостях програв з рахунком 1:0. Для визначення переможця було проведено додатковий матч, що завершився перемогою «Ференцвароша» з рахунком 2:1.. У півфіналі угорський клуб програв «Аустрії» з рахунком 1:4 у Відні, але в домашньому матчі зумів відігратись і перемогти з рахунком 6–1 та вийти до фіналу. У фіналі Кубка Мітропи 1937 року «Ференцварош» переміг італійське «Лаціо» як вдома (4:2) 12 вересня так і у Римі (5:4) 24 жовтня, здобувши таким чином цей трофей вдруге у своїй історії, а нападник Дьєрдь Шароші став найкращим бомбардиром турніру.

У наступні три роки «Ференцварош» кожен раз виходив до фіналу Кубка Мітропи, але у перших двох випадках поступився «Славії» (2:2, 0:2) та «Уйпешту» (1:4, 2:2) відповідно, а в останньому турнірі 1940 року фінал з «Рапідом» (Бухарест) не відбувся через політичний конфлікт Угорщини та Румунії та подальший Другий Віденський арбітраж.

1940-ті роки У 1940-х роках «Ференцварош» здобув титули чемпіона Угорщини у 1940, 1941 і 1949 роках, при цьому у сезоні 1940/41 команда забила понад сто голів. У 1940-х роках «Ференцварош» став першою командою, яка прилетіла до Сполучених Штатів. 31 жовтня 1948 року «Ференцварош» зіграв свій 1000-й матч у чемпіонаті Угорщини. У сезоні 1948/49 команда відсвяткувала своє 50-річчя золотою медаллю. У цьому сезоні команда забила 140 голів у 30 матчах (в тому числі Ференц Деак забив 59 голів). Крім того команда тричі вигравала Кубок Угорщини в 1942, 1943 і 1944 роках.

1950-ті роки

1950-ті роки стали найменш успішними для клубу. «Ференцварош» жодного разу не зміг виграти чемпіонство (багато в чому через те, що набрав сили будапештський «Гонвед» на чолі з Пушкашем). Одного разу клуб став другим і тричі третім, а в 1958 році «Ференцварош» виграв Кубок Угорщини, вдесяте у своїй історії.

У 1951 році під тиском Матяша Ракоші, диктатора Угорщини, команда була перейменована на «Кініжі» (на честь легендарного угорського командира-простолюдина Пала Кініжі в армії короля Матяша I Корвіна) і змінила колір на червоно-білий. Після угорських подій 1956 року та втечі з країни Ракоші клубу повернули його історичну назву та кольори.

1960-ті роки

У 1960-х роках «Ференцварош» чотири рази вигравав чемпіонат Угорщини (1963, 1964, 1967 і 1968) і взяв участь у першому розіграші Кубка володарів кубків УЄФА у сезоні 1960/61. Там вже в першому раунді «Ференцварош» вилетів від шотландського «Рейнджерс», програвши 1 серпня з рахунком 2:4 у Глазго і вигравши 11 серпня вдома 2:1 .

У сезоні 1962/63 «Ференцварош» брав участь у Кубку ярмарків, де пройшов «Вікторію Кельн» (3:4, 4:1) «Сампдорію» (0:1, 6:0) та «Петролул» (2:0, 0:1), вийшовши у півфінал. Там угорці зустрічались із югославським «Динамо» (Загреб), але програли обидві гри 0:1 вдома та 1:2 в гостях і не вийшли до фіналу.

Того ж року «Ференцварош» виграв чемпіонат Угорщини 1962/63, завдяки чому вперше у своїй історії кваліфікувався до Кубку європейських чемпіонів на сезону 1963/64. Дебют вийшов невдалим — 11 вересня 1963 року «Ференцварош» програв турецькому «Галатасараю» з рахунком 0:4 на стадіоні «Іненю» у Стамбулі. 12 жовтня 1963 року у матчі-відповіді «Ференцварош» виграв з рахунком 2:0, але цього не вистачило для проходу далі.