Павло Петрович Петрик (, село Мелешень, тепер Калараського району, Молдова — , місто Москва, Російська Федерація) — молдавський радянський державний і комуністичний діяч, дипломат, секретар ЦК КП Молдавії, надзвичайний та повноважний посол СРСР у Демократичній Республіці Мадагаскар. Депутат Верховної Ради Молдавської РСР 6—8-го і 11-го скликань. Депутат Верховної ради СРСР 9—10-го скликань.
Життєпис У 1944—1947 роках — старший інспектор Страшенського районного відділу соціального забезпечення; старший інспектор Оргіївського повітового відділу соціального забезпечення Молдавської РСР.
У 1947—1952 роках — 1-й секретар Бравицького районного комітету ЛКСМ Молдавії; 1-й секретар Криулянського районного комітету ЛКСМ Молдавії.
Член ВКП(б) з 1948 року.
У 1952—1955 роках — слухач Республіканської партійної школи при ЦК КП Молдавії.
У 1955—1960 роках — секретар, 2-й секретар Болотинського районного комітету КП Молдавії; 2-й секретар Оргіївського районного комітету КП Молдавії; 2-й секретар Страшенського районного комітету КП Молдавії.
У 1956 році закінчив Кишинівський державний педагогічний інститут імені Крянге. У 1959 році закінчив Заочну вищу партійну школу при ЦК КПРС.
У 1960—1962 роках — 1-й секретар Флорештського районного комітету КП Молдавії. У 1962 році — парторг ЦК КП Молдавії Флорештського територіального виробничого колгоспно-радгоспного управління.
У 1962—1963 роках — завідувач ідеологічного відділу ЦК КП Молдавії, член Бюро ЦК КП Молдавії по керівництву сільським господарством.
У 1964—1972 роках — 1-й секретар Тираспольського міського комітету КП Молдавії.
У 1967 році закінчив заочно Кишинівський політехнічний інститут імені Лазо.
28 січня 1972 — 1980 року — голова Молдавської республіканської ради професійних спілок.
16 травня 1980 — 22 жовтня 1986 року — секретар ЦК КП Молдавії з питань ідеології.
20 жовтня 1986 — 11 жовтня 1989 року — надзвичайний та повноважний посол СРСР у Демократичній Республіці Мадагаскар.
Потім працював в Раді ветеранів Міністерства закордонних справ Російської Федерації. З 1997 по 2011 рік — голова Ради ветеранів війни та праці Міністерства закордонних справ Російської Федерації.
Помер 21 липня 2014 року в Москві.
Нагороди орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Трудового Червоного Прапора орден Дружби народів орден Пошани (28.06.2005) медаль «За доблесну працю. В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» (1970) медалі Почесний громадянин міста Тирасполя (19.07.2005) Почесна грамота Президента Російської Федерації (20.04.2010) Почесний працівник Міністерства закордонних справ Російської Федерації Заслужений працівник культури Молдавської РСР Надзвичайний та Повноважний Посол СРСР
Джерела Депутаты Верховного Совета Молдавской ССР 11-го созыва. Кишинев, 1985 Павел Петрович Петрик