De Magnete, Magneticisque Corporibus, et de Magno Magnete Tellure (укр. Про магніти, магнітні тіла і великий земний магніт) — наукова робота, опублікована в 1600 році англійським лікарем Вільямом Гілбертом. Книга описує декотрі експерименти з моделлю Землі, названою «terrella». На основі експериментів він дійшов до висновку, що Земля має власний магніт, і саме тому компаси вказують на північ (раніше цей факт пов'язували з впливом полярної зорі або великими магнітними острівками на північному полюсі, що притягують компас).
«Про магніт» став впливовим не тільки завдяки висвітленій темі, але й строгості викладу. І попри містицизм, який було притаманно застосовувати в цю епоху, Гілберт залишається одним з піонерів експериментальної фізики.
Вміст «Про магніт» складається з шести книг:
Історичний огляд магнетизму та теорія земного магнетизму. Відмінність між електрикою та магнетизмом. Аргумент проти вічного двигуна. Експерименти з террелою. Магнітне відмінювання (зміна магнітної півночі залежно від положення). Магнітний нахил. Конструкція магнітного інклінометра. Магнітна теорія зіркового та земного руху. Прецесія рівнодення.
Видання
De Magnete, Peter Short, London, 1600 (1st edition, in Latin) De Magnete, Wolfgang Lockmans, Stettin, 1628 (2nd edition, in Latin) De Magnete, 1633 (3rd edition, in Latin) De Magnete, 1892 (facsimile of 1st edition) De Magnete, English translation by Paul Fleury Mottelay, 1893
Примітки