Андрі́й Лине́вський (? – 5 квітня 1661) – руський (український) шляхтич з волинського панського роду Линевських, власного гербу Линевських. Державний діяч у Волинському воєводстві Речі Посполитої.
Відомості про рід Відомо, що родина Линевських власного гербу мешкала в селі Линів Луцького повіту. Найдавнішим з відомих представників цього роду згадується Василь Федорович Линевський. У 1528 році виставляв на службу до війська ВКЛ 3-х коней. Наталя Яковенко відносить Линевських до категорії середніх землевласників. На 1629 рік за представниками цього роду на Волині нараховувалося 6 сіл, що дорівнювало 126 димам.
Кар'єра Андрій Линевський у 1626 році був депутатом від Волинського воєводства на радомський Трибунал. Упродовж 1634 –1636 років обіймав уряд волинського підстолія. З 1636 по1644 рік – луцький земський підсудок. Був послом на сейм від Волинського воєводства у 1630, 1638, 1642, 1661 роках. Підписав елекційні листи королів Владислава IV та Яна ІІ Казимира. Серед актових записів, що збереглися до нашого часу найбільше відомий як суддя земський луцький. Обіймав цю посаду з 1644 по 1661 рік, включно під час Хмельниччини.
Сім'я Відомо, що Андрій Линевський мав якнайменше три шлюби. Перший з Олександрою Орловською (на 1624), другий з Ядвігою Парис (вдовою Петра Бабинського, на 1652) та третій з Маріанною Лисаковською. Також відомо, що мав шістьох дітей, материнська приналежність яких потребує детального дослідження. Діти – один син та п'ять доньок:
Стефан Линевський – хорунжий парнавський (на 1659) у шлюбі з Теофілою Лісовською. Констанція Линевська. Христина Линевська. Теофіла (або Богумила) Линевська. Маріанна Линевська, у шлюбі за писарем земським володимирським Франциском Чапським. Олександра Линевська, у шлюбі за кременецьким земським суддею (1670 - 1673) Самуелем Ледуховським.
Примітки
Джерела Яковенко Н.М. «Українська шляхта з кін. XIV - до сер. XVII ст. Волинь і Центральна Україна» Київ. 2008р. 409 ст. Ст. 207. Національно-визвольна війна в Україні. 1648-1657. Збірник за документами актових книг / Музичук О. В. Сухих Л. А. Страшко В. В. ЦДІАК України, м. Київ. 2008. – 1011 с. Ст. 255, 420, 503, 554. Собчук В.Д. «Від коріння до корони». Кременець 2014 р. – 506 ст. Ст. 317. Sigillum. Музей Шереметьєвих. Андрій Линевський. Сергій Безносюк. Шляхта руських земель. Urzędnicy wołyńscy XIV-XVIII w". Oprac. Marian Wolski, Kórnik 2007, s. 170-171. Stefania Ochmann-Staniszewska, Sejmy lat 1661-1662. Przegrana batalia o reformę ustroju Rzeczypospolitej, Wrocław 1977, s. 255.